Рішення № 79608576, 28.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2019 року № 826/17689/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (14021, м.Чернігів, вулиця Любецька,68) доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби ( 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, 11) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016324203 та індивідуального акту , за участю представників сторін:

від позивача: Дороніної О.М.,

від відповідача: Борисевич Д.В.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016324203 від 16 жовтня 2018 року Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (19010100) на суму 6 316 517,24 грн., в тому числі (сума грошового зобов'язання 5 053 213,79 (п'ять мільйонів п'ятдесят три тисячі двісті тринадцять) гривень 79 копійок та штрафних санкцій в сумі 1 263 303,45 (один мільйон двісті шістдесят три тисячі триста три) гривні 45 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що під час перевірки не було належним чином дотримано вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення нарахувань, оскільки при нарахуванні екологічного податку представниками відповідача не вказано переліку стаціонарних джерел забруднення, не зазначено які об'єми фактичних викидів здійснювались по кожному з них, та по яких структурних підрозділах Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» проведено розрахунок. Також відповідно до норм законодавства метан є парниковим газом, а парникові гази не є забруднюючими речовинами.

Крім того, на думку позивача, посилання відповідача на наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №104 від 14 березня 2002 року «Про затвердження переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір», є неправильним з підстав того, що: вказаний наказ не має жодного відношення до положень та вимог Податкового кодексу України; наказ №104 від 14 березня 2002 року встановлює перелік «Твердих речовин» та «Вуглеводнів», але не забруднюючих речовин, що є вуглеводнями; перелік речовин у цьому наказу встановлений з метою справляння якогось збору, а не екологічного податку; терміни, наведені у цьому наказі протирічать термінам, встановленим міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а саме - Кіотському протоколу. Також, посилання відповідача на наказ Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 «Про затвердження методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами», за переконанням позивача, є недоречним, оскільки згідно цього наказу розраховуються граничні обсяги можливих витрат та втрат газу, більшість з яких при цьому не є його витоками у повітря, а для обчислення екологічного податку застосовуються дані про фактичні обсяги забруднюючої речовини, викинутої у повітря.

Додатково представник позивача зазначив, що акти-розрахунки та розрахунки витрат за 2014 рік та І півріччя 2017 року під час проведення перевірки ним не надавались, оскільки вони не підпадають під визначення податкового законодавства з огляду на положення статей 3, 5 Податкового кодексу України, що дозволяє зробити висновок про безпідставність вимог про надання документів.

Крім того, на думку позивача, відповідач провів нарахування екологічного податку не на фактичні обсяги забруднюючих речовин, викинутих в повітря та підтверджених органом виконавчої влади (або його підрозділу), що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а виходячи із власних розрахунків.

Також, представник позивача стверджує, що висновок, що газорозподільне підприємство - Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» в цілому є стаціонарним джерелом забруднення є хибним, адже підприємство здійснює свою діяльність по всій території Чернігівської області і має безліч об'єктів нерухомості, а в зв'язку з цим і має кілька стаціонарних джерел забруднення, визначених органом, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього середовища. При цьому, по місцю розташуванню кожного стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря позивачем подається до контролюючого органу окрема декларація по екологічному податку.

Тобто, позиція позивача зводиться до того, що: податок сплачується з фактичних викидів саме забруднюючих речовин, зокрема, вуглеводнів, які є забруднюючими речовинами; існує презумпція дії правил, встановлених міжнародними договорами; міжнародні договори визнаються податковим законодавством у разі регулювання ними питань оподаткування; існує презумпція правомірності рішень платника податку, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що наказ Державного комітету статистики України від 20 жовтня 2008 року №396 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря №2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та №2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна) втратив чинність на підставі наказу за наказом Державної служби статистики України від 07 квітня 2017 року №80 та не передбачав розподілу викидів на дві групи - забруднюючі речовини та парникові гази.

Стосовно віднесення до переліку забруднюючих речовин метану, а також порядку розрахунку вмісту метану у складі природного газу Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було направлено запит до Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 жовтня 2017 року №8677/9/28-10-45-30-05. При цьому, згідно відповіді Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України, що надійшло на адресу Державної фіскальної служби України листом за вих. №7/3892-17 від 23 жовтня 2017 року, метан віднесено до переліку речовин, які входять до «вуглеводнів» відповідно до Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів», і, за викиди яких справляється збір, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року №104 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за №322/6610.

У відповідь на відзив відповідача представник позивача зазначив, що відповідач не мав підстав для здійснення розрахунку екологічного податку, оскільки під час проведення позапланової перевірки екологічної інспекцією була надана довідка, яка є невід'ємною частиною акту позапланової перевірки, в якій екологічна інспекція в Чернігівській області не надає жодних даних щодо викидів в атмосферне повітря і зазначає, що не є можливим провести відповідні розрахунки та встановити фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 24 липня 2018 року по 18 вересня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі направлень від 24 липня 2018 року №711, №712, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз» (код ЄДРПОУ 03358104) з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт від 25 вересня 2018 року №2817/28-10-42-03/03358104.

Перевіркою встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Чернігівгаз»:

- пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.1, пункту 249.2, пункту 249.3 статті 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 7 179 184,42 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2014 року - 78 024,87 грн. (підпадає під визначення статті 102 Податкового кодексу України), 4 квартал 2014 року - 1 066 808,53 грн.; 1 квартал 2015 року - 724 588,93 грн.; 2 квартал 2015 року - 256 548,30 грн.; 3 квартал 2015 року - 342 040,55 грн.; 4 квартал 2015 року - 1 159 257,16 грн.; 1 квартал 2016 року - 450 198,10 грн., 2 квартал 2016 року - 307 393,12 грн., 3 квартал 2016 року - 224 611,78 грн., 4 квартал 2016 року - 1 083 362,13 грн.; 1 квартал 2017 року - 941 971,82 грн., 2 квартал 2017 року - 226 462,31 грн., 3 квартал 2017 року - 317 916,82 грн.;

Розрахунок екологічного податку за 3 квартал 2014 року - 2 квартал 2015 року в сумі 2 047 945,76 грн. підпадає під визначення статті 102 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки, при перевірці використано: лист Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності за вх. №19018/9 від 23 жовтня 2017 року «Про об'єкт оподаткування екологічним податком»; інформацію суб'єктів господарювання, що надійшла на адресу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листами Публічного акціонерного товариства «Чернігівгаз»; лист Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 20 лютого 2018 року №04-12/431 (вх. №4009/9 від 23 березня 2018 року) та від 21 листопада 2017 року №10-21/3034; інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем: АС «Податковий блок», АС «Аудит», АС «Єдиний державний реєстр судових рішень», Єдиний реєстр податкових накладних, картка платника податків (відомості щодо податкової історії), АСМО «Інспектор-2006». Система співставлення даних реєстрів, виданих та отриманих податкових накладних контрагентів.

В ході проведення виїзної документальної позапланової перевірки на листи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 09 листопада 2017 року №57796/10/28-10-41-06-16 та від 29 листопада 2017 року №62094/10-28-10-41-07-17 «Про надання документів», Публічним акціонерним товариством «Чернігівгаз» не надано:

- паспорти фізико-хімічних показників природного газу за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року;

- розрахунки втрат за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, що наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 «Про затвердження методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами»;

Перевіркою встановлено, що за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» задекларовано екологічного податку за викиди стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 115 562,08 грн. При цьому, Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» є платником екологічного податку на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, в тому числі вуглеводнів та нараховує екологічний податок згідно пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків акта перевірки, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року №0016324203, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» у розмірі 6 316 517,24 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 5 053 213,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 263 303,45 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно положень пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі по тексту також - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Положеннями підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України визначено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Згідно підпункту 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Підпунктом 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України визначено об'єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до пункту 249.2 статті 249 Податкового кодексу України, у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Згідно із пунктом 249.3 статті 249 Податкового кодексу України суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку. Тобто, на підставі фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин протягом звітного кварталу.

Перелік забруднюючих речовин визначено пунктом 243.1 статті 243 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначені забруднюючі речовини «вуглеводні» та «тверді речовини».

Відповідно до положень статті 243 Податкового кодексу України передбачено ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, в т.ч. забруднюючих речовин «вуглеводні» та «тверді речовини».

Відповідно до пункту 243.1 статті 243 Податкового кодексу України - ставка податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, із змінами, внесеними до Податкового кодексу України складає:

- за ІІІ, ІV квартали 2014 року та 2015 рік згідно Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» - 87,81 грн.;

- за 2016 рік згідно Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII - 111,26 грн.;

- за 2017 рік згідно Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII - 124,61 грн.

Відповідно до положень статті 249 Податкового кодексу України, при наявності факту викидів забруднюючих речовин оподаткуванню підлягають фактичні викиди таких речовин.

При цьому, за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року Публічним акціонерним товариством «Чернігівгаз» нараховано екологічного податку за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення на загальну суму 115 562,08 грн.

Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» є оператором газорозподільних мереж та надає споживачам послуги з розподілу природного газу газорозподільними мережами.

Відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за №571/7892 (далі - Методика №264) вона визначає порядок розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу (далі - газ) під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до їх визначення.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Пунктом 5.9 Методики №264 розрахунок допустимих та фактичних обсягів виробничо-технологічних втрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Згідно пункту 6.2.2 Методики №264 передбачено, що перелік технологічних операцій під час технічного обслуговування, поточного ремонту:

- усунення негерметичності елементів системи під час технічного огляду ГРП, БК ГРП, ШРП, ДКРТ; комплексних приладних обстежень газопроводів; технічного обслуговування ГРП, квартир; контрольних перевірок згідно з графіком;

- налагодження та регулювання обладнання у квартирах з газовим опаленням перед початком опалювального сезону та після ремонтів;

- налагодження та регулювання обладнання у квартирах житлових будинків після випробування на щільність;

- видалення газу, продування та заповнення елементів системи газопостачання під час поточних ремонтів, заміни обладнання, арматури.

Відповідно до пункту 1.2 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 23 листопада 2011 року №737, яким встановлено порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

При цьому, відповідно до пункту 1.1 вказаного наказу, річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за №570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за №571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за №1224/8545.

Перелік зазначених забруднюючих речовин затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір» (далі по тексту - Наказ №104).

В переліку забруднюючих речовин в розділі «вуглеводів» Наказу №104 зазначено забруднюючі речовини: метан, етан, пропан, бутан, пентан.

При цьому, про необхідність використання положень Наказу №104 для застосування ставок екологічного податку за викиди забруднюючих речовин при визначенні розміру податкових зобов'язань з екологічного податку при експлуатації об'єктів, з яких надходять атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші зазначено в листі Державної фіскальної служби України від 16 березня 2016 року №9027/7/99-99-15-04-02-17, а також підтверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 жовтня 2017 року №19018/9.

В переліку забруднюючих речовин в розділі «вуглеводні» Наказу №104 зазначено забруднююча речовина - метан - основна частина природного газу (СН4).

Відповідно до пункту 31 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

В ході проведення перевірки встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» в період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року здійснювало придбання природного газу для виробничо-технологічних та нормованих втрат газу у НАК «Нафтогаз Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдинг».

Крім того, у 2016-2017 роках позивач отримував послуги по балансуванню обсягів природного газу від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих підприємством актів приймання-передачі природного газу, що складені на виконання умов вказаних договорів на постачання природного газу, Публічним акціонерним товариством «Чернігівгаз» за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року отримано від Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» послуги балансування газу в обсязі 33 576,302 тис. куб. м. природного газу.

Тобто, придбаний газ не реалізовувався споживачам, а наслідком використання природного газу на виробничо-технологічні витрати та виробничо-технологічні втрати є викиди в атмосферне повітря забруднюючої речовини, а саме - метану.

Суд звертає увагу, що стосовно віднесення до переліку забруднюючих речовин метану, а також порядку розрахунку вмісту метану у складі природного газу, податковим органом направлено запит до Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 жовтня 2017 року №8677/9/28-10-45-30-05.

У відповіді Департамент екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 жовтня 2017 року №7/3892-17 повідомив, що метан відноситься до переліку речовин, які входять до вуглеводнів відповідно до Наказу №104.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство «Чернігівгаз» як оператор газорозподільних мереж, що придбаває природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат, а також послуги балансування обсягів природного газу, зобов'язане нараховувати та сплачувати екологічний податок з викидів метану в атмосферне повітря, оскільки такий газ не споживається кінцевими споживачами, а обсяги такого газу (метану) фактично є викидами в атмосферне повітря.

Суд також звертає увагу, що позивачем не надано в ході проведення перевірки на запит податкового органу від 09 листопада 2017 року №27796/10/28-10-41-06-16 та від 29 листопада 2017 року №62094/10-28-10-41-07-17 «Про надання документів»: паспорти фізико-хімічних показників природного газу за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року; розрахунки втрат за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, що наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 «Про затвердження методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами»; розрахунки витрат за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, що проведені відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264.

Також, на запит від 31 липня 2018 року №32032/10/28-10-41-06-16 щодо надання підтверджуючих документів, що стосуються предмету перевірки, позивачем відмовлено у наданні документів з підстав того, що запитувані документи не підпадають під визначення податкового законодавства з огляду на вимоги статей 3, 5 Податкового кодексу України.

Крім того, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби направлено запит від 10 вересня 2018 року №37849/10/28-10-42-03-16 про надання матеріалів та інформації: дані про обсяги отриманого, спожитого та розподіленого газу за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року; відомості про виробничо-технологічні витрати та втрати газу за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року; дані про аварійні ситуації з обсягами втраченого газу (з підтвердженими даними, актами виконаних робіт та інше) за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року; список у табличній формі з переліком структурних підрозділів та самого підприємства у розрізі (ГРП, ББКГРП, ЦІРП, ДКТР); звіт про охорону атмосферного повітря за 2017 рік №2-ТП (повітря) (річна), який подавався органам Державної статистики; звіти з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для отримання дозволів; таблиці для обрахунку обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по показникам емісії (питомих викидів), однак підприємством документи не надані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем занижено суму екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2017 року, оскільки при розрахунку обсягів викидів забруднюючих речовин від неконтрольованої емісії метану на дифузійних джерелах зазначені втрати не враховано, а докази щодо проведення будь-яких робіт, під час яких втрачається природний газ, до перевірки не надано.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішення виконав повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук