Рішення № 79608377, 31.01.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 р. справа №480/4471/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ейсмонт М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4471/18 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги від 07.11.2018 №Ф 1557-54. Свої вимоги мотивує тим, що головне управління ДФС у Сумській області не є територіальним органом Державної фіскальної служби України внаслідок відсутності реєстрації постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України" в Міністерстві юстиції України. Тому складання та надсилання вимоги про нарахування недоїмки від юридичної особи, яка не є органом доходів і зборів, є порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.11.2018 відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що ГУ ДФС у Сумській області є контролюючим органом, який наділений повноваженнями щодо обчислення податків, зборів, платежів та сум єдиного внеску. Відповідно до бази даних ГУ ДФС у Сумській області, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який з 01.01.2012 по 30.06.2013 працював на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2013 по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування. Тому позивач, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. Проте, ФОП ОСОБА_1 з 2012 року не сплачує самостійно нарахованого єдиного внеску, у зв'язку з чим податковим органом було сформовано вимогу від 07.11.2018 №Ф1557-54 про сплату ФОП ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску у сумі 21304,49 грн.

02.01.2019 позивачем подана відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначив, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, тому наполягає на своїх вимогах.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Ейсмонт М.О. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який з 01.01.2012 по 30.06.2013 працював на спрощеній системі оподаткування, а з 01.07.2013 по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.

07.11.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу ОСОБА_1 податкова вимога №Ф 1557-54 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 21304,49 грн., в тому числі 21134,49 грн. недоїмка, 170 грн. штраф (а.с.11).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.08.2010 №2464 (далі - Закон №2464).

Відповідно до ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

З 01.10.2013 функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (постанова КМУ від 21.05.2014 №160 "Про утворення Державної фіскальної служби").

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного соціального внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Частиною п'ятою ст. 8 Закону №2464 передбачено, що для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону №2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Згідно даних особових карток платників єдиного внеску, переданих Пенсійним фондом України до органів доходів і зборів на центральному рівні, станом на 01.10.2013 за ФОП ОСОБА_1 значився борг зі сплати єдиного внеску в сумі 5484,95 грн.

Сума заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за 2012 рік у розмірі 2926,89грн., що перейшла з Пенсійного фонду України, була нарахована позивачем самостійно та складається із заборгованості за травень в сумі 230,74 грн., за червень - вересень по 382,39 грн. щомісячно, за жовтень - грудень по 387,24 грн. щомісячно.

Сума заборгованості за І квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн. та за II квартал 2013 року - 1194,00 грн. також перейшли з Пенсійного фонду України і були нараховані позивачем самостійно.

Крім того, згідно даних особових карток платників єдиного внеску, переданих Пенсійним фондом України до органів доходів і зборів на центральному рівні, станом на 01.10.2013 за ФОП ОСОБА_1 значився борг зі сплати штрафної санкції в сумі 170грн. за неподання, несвоєчасне подання платниками звітності по єдиному внеску.

За приписами абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на звітний 2013 рік) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200,00*12*22%).

Крім того, слід зазначити, що з прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема, щодо строків сплати фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільнених статтею 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону № 2464).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%)., та повинен сплачуватися поквартально:

до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Тому контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, слід зазначити, що у програмному забезпеченні ITC "Податковий блок" по фізичним особам-підприємцям, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованих картках платника.

При цьому, суд зазначає, що позивач не оспорює суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка нарахована з 2012 року, за виключенням застосованого до нього штрафу у розмірі 170 грн.

Стосовно включення відповідачем до суми боргу та до вимоги штрафу в розмірі 170грн. суд зазначає, що відповідачем не надано суду відповідного рішення, на підставі якого був застосований вказаний штраф, що позбавляє можливості суду перевірити законність його застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу в частині штрафу на суму 170 грн.

Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 07.11.2018 №Ф1557-54 про сплату боргу в частині штрафу в сумі 170 грн.

Що стосується тверджень позивача про те, що ГУ ДФС у Сумській області не є територіальним органом Державної фіскальної служби України внаслідок відсутності реєстрації постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби України та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України" в Міністерстві юстиції України, як на підставу скасування вимоги, суд зазначає, що відповідно до діючого законодавства, постанови Кабінету Міністрів України не підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Суд також зазначає, що наказом Державної фіскальної служби України "Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області" №295 від 10.05.2018 реорганізовано Державну податкову інспекцію у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області шляхом її приєднання як структурного підрозділу до ГУ ДФС у Сумській області.

Відповідно до п. 1 Положення про ГУ ДФС у Сумській області, затвердженого наказом ДФС України від 27.03.2017 № 202, ГУ ДФС у Сумській області є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі. ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Сумської області та, відповідно до покладених на нього обов'язків здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС.

Отже, ГУ ДФС у Сумській області є контролюючим органам, який наділений повноваженнями щодо обчислення податків, зборів, платежів та сум єдиного внеску.

Таким чином суд вважає за необхідне скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу від 07.11.2018 №Ф 1557-54 в частині штрафу в сумі 170грн., а іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №4 від 30.11.2018. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області сума судового збору у розмірі 5,64 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу від 07.11.2018 №Ф 1557-54 в частині штрафу в сумі 170 грн

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Сумській області (40009, Сумська області, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 5, 64 грн. (п'ять грн. 64 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 05.02.2019.