Рішення № 79608297, 05.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 р. м. Чернівці справа № 824/867/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Дзензерської Р.М. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №РВ-7300945742018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.06.2018 р., виданого Дзензерською Р.М. державним кадастровим реєстратором відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;

- зобов`язати Дзензерську Р.М. державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області провести державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі згідно заяви №ЗВ-9701636092018 від 13.06.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилаючись на Перехідні положення Земельного кодексу України та Порядок ведення Державного земельного кадастру зазначав, що вирішення питання щодо державної реєстрації земельних ділянок право власності якої виникло до 2004 року на підставі тих чи інших документів, необхідно враховувати положення законодавства, що діяло на момент виникнення певного права та принцип дії актів законодавства в часі.

Вважає, що оскаржуване ним рішення є необґрунтованим, оскільки прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Тому на думку позивача останнє є протиправним. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, зокрема вказував, що земельна ділянка, яку позивач бажає зареєструвати знаходиться в прибережній захисній смузі річки Дністер в межах якої встановлюються обмеження господарської діяльності.

Зазначав, що при розгляді технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у переліку обмежень щодо використання земельної ділянки, що є складовою технічної документації, за кодом 05.02 розробником не зазначено про обмеження "прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах" що є порушення Закону України "Про землеустрій".

Вказував, що у зв'язку із невідповідністю поданих позивачем документів вимогам встановлених законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення державного земельного кадастру, прийнято оскаржуване позивачем рішення.

Разом із цим, зазначав, що посилання позивача на те, що рішенням Ленковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області №16 від 18.11.1994 р. передано у приватну власність земельну ділянку та надано дозвіл на будівництво дачного будинку є безпідставними. Вважає, що п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України не застосовується до правовідносин, які виникли у позивача, оскільки у даному рішенні відсутні будь-які відомості про передачу у власність чи користування зазначеної земельної ділянки.

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За клопотанням учасників справи, розгляд справи неодноразово відкладався.

В ході судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини наведені в позовній заяві.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Після виступу із вступним словом та дослідження письмових доказів, сторонами заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 р. витребувано додаткові докази по справі.

Частиною 3 ст. 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення ст. 194 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Вислухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 10, 18).

18.11.1994 р. Ленковецькою сільською радою Кельменецького району Чернівецької області прийнято рішення №16, яким позивачу надано земельні ділянки розміром 0,06 га в селі Макарівка для ведення садівництва (так в документах) (а.с. 19).

Рішенням XVII сесії V скликання Ленковецької сільської ради від 30.07.2009 р., позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність "для ведення індивідуального садівництва" в АДРЕСА_2 (а.с. 118).

07.08.2009 р. між приватним підприємцем "Земтехсервіс" (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір №08/07-1 на виробництво науково-технічної продукції (послуг). Згідно даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва (а.с. 119).

Доказів проведення робіт по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва, позивач до суду не надав.

Рішенням XХХVII сесії VІ скликання Ленковецької сільської ради № 77.37/6.14 від 24.09.2014 р., затверджено впорядковані вулиці та нумерації будинків по селах Ленківці та Макарівка, згідно карти: права сторона права, ліва - непарна. Згідно вказаного рішення вулиці та нумерації будинків по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 (а.с. 160).

11.05.2018 р. Ленковецькою сільською радою Кельменецького району Чернівецької області позивачу видано довідку, із якої вказано, що дійсно у його користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,0615 га, для ведення індивідуального садівництва, яка розміщена по АДРЕСА_2 за межами населеного пункту Макарівка (а.с. 19 на звороті).

У травні 2018 р. позивач звернувся із заявою до ПП "Геозем 4", в якій просив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 0,0615 га для індивідуального садівництва (01.05), АДРЕСА_2.

До заяви (клопотання) позивач зобов'язувався додати: архівний витяг, копію документа, що посвідчує особу замовника, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 17 на звороті).

30.05.2018 р. ПП "Геозем 4" на замовлення позивача виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_2, Ленковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, кадастровий номер ділянки НОМЕР_2:_____ (а.с. 43-53).

13.06.2018 р. позивач подав до державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, в якій відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про Державний земельний кадастр" просив зареєструвати земельну ділянку площею 0,0615 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 38).

Вказана заява зареєстрована 13.06.2018 р. за реєстраційним номером №ЗВ-9701636092018.

За результатами розгляду заяви, 18.06.2018 р. державним кадастровим реєстратором відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Дзензерською Р.М. прийнято рішення №РВ-7300945742018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв'язку із невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення державного земельного кадастру, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості не відповідає ст. 60, 61 Земельного кодексу України. Рекомендовано технічну документацію привести у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с. 39).

Вважаючи рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулює Закон України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 цього Закону державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим (ст. 20 Закону № 3613-VI).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 3613-VI до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, зокрема, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

В силу вимог ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перелік відомостей про земельні ділянки, що включається до Державного земельного кадастру визначено ст. 15 Закону № 3613-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству (ст. 22 Закону № 3613-VI).

Статтею 24 Закону № 3613-VI передбачено, що Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, згідно п. 3 - 5 цього Порядку Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Приписами п. 10 та 12 Порядку № 1051 встановлено, що відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Перелік відомостей, що включається до Державного земельного кадастру визначено у п. 24 Порядку № 1051.

Відповідно до п. 109 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Згідно п. 110 Порядку № 1051 для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Пунктом 111 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

1) здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

2) приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Приписами п. 67 Порядку № 1051 визначено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно п. 74 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що Законом № 3613-VI та Порядком № 1051 чітко визначено підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки. Перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є виключними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Судом встановлено, що відділ у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вулиця Центральна, 2, смт. Кельменці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39909396) згідно положення про відділ у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердженого наказом від 04.01.2017 р. № 02-ВД є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області юрисдикція якого поширюється на територію Кельменецького району. Відділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, вносить до Державного земельного кадастру відомості (зміни до них) про об'єкти Державного земельного кадастру (а.с. 59-62).

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 14.02.2017 р. № 54-к, призначено з 14.02.2017 р. Дзензерську Руслану Миколаївну на посаду державного кадастрового реєстратора в порядку переведення з відділу Держгеокадастру у Кельменецькому районі Чернівецької області (а.с. 68).

Дослідженням посадової інструкції Державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яка затверджена начальником Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 04.01.2017 р., встановлено, що з посадовою інструкцією відповідач ознайомилася 14.02.2017 р. (а.с. 63-65).

Згідно п. 1.3, 2.2 вказаної посадової інструкції, Державний кадастровий реєстратор підпорядковується безпосередньо начальнику відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, але самостійно приймає рішення щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій та несе персональну відповідальність за ці рішення. Державний кадастровий реєстратор здійснює свою діяльність відповідно до завдань визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та покладених на нього Порядком ведення Державного земельного кадастру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, в т.ч. шляхом внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні відомостей (змін про них) про землі в межах районів, міст, селищ, сіл (в тому числі опис меж).

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням № РВ-7300945742018 від 18.06.2018 р. відмовлено позивачу у державній реєстрації земельної ділянки площею 0,0615 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Як видно з оскаржуваного рішення та зазначалося відповідачем в судовому засіданні, підставою для його прийняття була невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення державного земельного кадастру, а саме: технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості не відповідає ст. 60, 61 Земельного кодексу України. Крім того, оскаржуваним рішенням рекомендовано позивачу технічну документацію привести у відповідність до вимог чинного законодавства.

На переконання суду, наведена відповідачем підстава для прийняття оскаржуваного рішення не узгоджується з приписами Закону № 3613-VI та Порядку № 1051, які чітко визначають підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 24 Закону № 3613-VI та п. 111 Порядку № 1051 підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є в т.ч. невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Наведена обставина, на переконання суду, є підставою для прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 Порядку № 1051 тільки в разі невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 п. 111 Порядку № 1051.

Суд констатує, що у відзиві на адміністративний позов, письмових поясненнях та в судовому засіданні відповідач не обґрунтував правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а також не вказав в чому полягає невідповідність поданих позивачем документів зазначених у п. 110 Порядку, вимогам, зазначеним у п.п. 1 і 2 п. 111 Порядку №1051.

Стосовно посилання в оскаржуваному рішенні на положення ст. 60 та ст. 61 Земельного кодексу України (долі - ЗК України), суд зазначає наступне.

Статтею 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Отже, наведені положення ст. ст. 60 та 61 ЗК України не регулюють підстави та порядок прийняття Державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 70 Порядку №1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об'єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Посилання відповідача на те, що подана позивачем технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості не відповідає ст. 60, 61 Земельного кодексу України та потребує приведення у відповідність до вимог чинного земельного законодавства, на думку суду, згідно ч. 6 ст. 24 Закону № 3613-VI та п. 111 Порядку №1051 не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи встановлені по справі обставини, а також норми матеріального права, які регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Інші доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд відхиляє, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі згідно заяви №ЗВ-9701636092018 від 13.06.2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі згідно заяви №ЗВ-9701636092018 від 13.06.2018 р. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність оскаржуваного рішення відповідача, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію земельної ділянки від 13.06.2018 р. (реєстраційний номер ЗВ-9701636092018).

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача, він зобов'язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1126187122.1 від 06.09.2018 р. (а.с. 11).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому працює відповідач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Дзензерської Руслани Миколаївни №РВ-7300945742018 від 18.06.2018 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

3. Зобов'язати державного кадастрового реєстратора відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Дзензерську Руслану Миколаївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки від 13.06.2018 р. (реєстраційний номер ЗВ-9701636092018).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань відділу у Кельменецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вулиця Центральна, 2, смт. Кельменці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39909396) судові витрати (судовий збір) в сумі 704,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький