Рішення № 79606674, 31.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м.Київ справа № 810/4698/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017 у розмірі 6985,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.07.2018 у Богуславському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області їй було вручено копію постанови головного державного виконавця даного відділу Шевченка P.M. від 19.07.2018 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017, згідно з якою за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 6985 грн. 49 коп.

Позивач пояснює, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Одночасно має статус фізичної особи-підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017 протиправною та такою, що належать до скасування, оскільки відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску за себе, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Стверджує, що є звільненою від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється до відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.

У постановах від 15.04.2014 у справах №21-57а14 та №21-70а14 Верховним Судом України зазначено, що за змістом частини четвертої статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку, чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464 як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки вказана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

У постанові від 15.04.2014 у справі №21-25а14 Верховним Судом України вказано, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідач вважає, що ФОП, які отримують зазначену пенсію і обрали спрощену систему оподаткування, з 01.04.2014 (дата набрання чинності зазначених постанов Верховним Судом України) звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком, незалежно від того досягли вони загального пенсійного віку, чи таку пенсію оформлено на пільгових умовах - зі зменшенням віку (у т.ч. особи, яким призначені пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Відповідач вказує, що заборгованість по єдиному внеску виникла у платника відповідно до заяви платника податків, що перебуває на спрощеній системі оподаткування за період з 21.10.2013 по 22.04.2014 на загальну суму 6985,49 грн.

Вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по єдиному внеску, яка виникла до 01.04.2014, відсутні.

Присутній у судовому засіданні 06.11.2018 позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні по справі 06.11.2018, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 06.11.2018 суд за письмовим клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представники сторін щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 06.11.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер обілкової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) зареєстрована 29.05.2003 в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 від 10.01.2012 (а.с. 12).

Позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Київській області. Згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_5 від 24.05.2012 здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування з 01.01.2012, ставка єдиного податку 10% (1 група), вид господарської діяльності 47.81 "Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами" (а.с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 08.09.1993 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території посиленого радіологічного контролю у 1986-1993 р. (категорія 4) (а.с. 11).

Також згідно посвідчення НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді як пенсіонер за віком з 21.10.2010 (а.с. 10).

12 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25, відповідно до якої позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6985,49 грн. (а.с. 5).

Дану вимогу було отримано особисто позивачем 17.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 82).

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з наступними змінами.

Право жінок на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону №1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Закону №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм суд доходить такого правового висновку.

Статтею 26 Закону №1058-ІV та статтею 12 Закону №1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для жінок він становив 55 років). Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV.

У зв'язку з викладеним, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону №1058-ІV. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі №21-25а14 за позовом фізичної особи-підприємця до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області (Реєстраційний номер судового рішення згідно Єдиного державного реєстру судових рішень - №38655042).

За таких обставин та враховуючи, що на ФОП ОСОБА_1 поширюються пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, яка звільняє від сплати єдиного внеску всіх без виключення пенсіонерів за віком, суд доходить висновку, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі 6985,49 грн., що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем спірної вимоги, оскільки недоїмка зі сплати внеску у позивача відсутня.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивач зверталася до податкового органу із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Посилання відповідача на те, що вищезазначені пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, застосовуються лише з 01.04.2014 є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, позивач звільнений від сплати єдиного внеску.

Також, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 у справі №810/3200/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.05.2014 № Ф-22-25 про сплату боргу (недоїмки).

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що вказана вимога були прийнята за період жовтень-грудень 2012 року, квітень-грудень 2013 року та січень-березень 2014 року.

У вказаній постанові суд прийшов до висновку про відсутність у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок за жовтень-грудень 2012 року, квітень-грудень 2013 року та січень-березень 2014 року.

У відповідності до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд наголошує, шо оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017 у даній справі охоплює період з 21.10.2013 по 22.04.2014.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017 на суму 6985,49 грн.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийнятої вимоги.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №59 від 04.09.2018 (а.с. 2), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати противоправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22-25 від 12.10.2017 на суму 6985,49 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення підписано 31.01.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.