Рішення № 79606325, 31.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2019 р. Справа № 120/4586/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Мякінькової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 01.12.2018 року на адресу його батьків надійшов лист відповідача, в якому містилась вимога №Ф-239976-55 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн. Разом із тим, позивач дану вимогу вважає протиправною, адже відповідач порушив строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки зі сплати єдиного внеску, а саму вимогу про сплату боргу (недоїмки) надіслано без вручення позивачу акту перевірки. Крім того, відповідач вимагає сплатити недоїмку без розгляду заперечень платника до акту перевірки.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.01.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 31.01.2019 року. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 31.01.2019 року позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначили, що при нарахуванні недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, відповідачем не було враховано, що позивач з січня 2017 року і по даний час є офіційно працевлаштованим, а з його заробітної плати щомісячно сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що у період з 09.01.2013 року по 07.12.2018 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак, був зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. Також зазначила, що за даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 01.11.2018 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань: 09.02.2018 року - 8448 грн. (нарахування здійснено одноразово виключно за 2017 рік), 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (І квартал 2018 року), 19.07.2018 року - 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року), 19.10.2018 року - 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року). Враховуючи зазначене та з метою безумовного забезпечення виконання органами ДФС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску, відділом Немирівського управління ГУ ДФС у Вінницькій області було винесено позивачу вимогу №Ф-239976-55 від 08.11.2018 року. З огляду на викладене, представник відповідача зазначає, що відповідач діяв в межах та у спосіб встановлений законодавством, а тому підстави для задоволення даного позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.01.2013 року Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області та взятий на облік в Тульчинські ДПІ (Немирівське управління ГУ ДФС у Вінницькій області) та перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску.

Відповідно до відомостей, що містять в Єдиному державно реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.12.2018 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (запис № 21680060002005145).

Разом із тим, 08.11.2018 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-239976-55 про сплату заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн.

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана у даній справі вимога направлена на його адресу без акта перевірки та сформована відповідачем без врахування заперечень позивача до акту перевірки.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище посилання позивача, адже необхідність направлення платнику єдиного внеску акта перевірки, а також необхідність врахування заперечень такого платника при формуванні вимоги про сплату недоїмки, виникає у податкового органу лише у випадках, визначених абз. 2 пункту 3 Розділу VI Інструкції №449, тобто, у разі коли вимога надсилається за наслідками документальних перевірок, дані яких свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

В даному ж випадку, оскаржувана вимога №Ф-239976-55 від 08.11.2018 року сформована та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, а тому необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня.

В той же час, суд погоджується із твердження позивача про те, що оскаржувана у даній справі вимога №Ф-239976-55 від 08.11.2018 року направлена відповідачем із порушенням строків, адже мала б бути надіслана протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Разом із тим, слід враховувати, що в межах даної справи позивач не оспорює факт наявності чи відсутності у нього обов'язку щодо сплати недоїмки з єдиного внеску, визначено у вимозі №Ф-239976-55 від 08.11.2018 року, а вказує лише на допущенні відповідачем процедурні порушення, такі як її несвоєчасне направлення.

Проте, суд звертає увагу на те, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника не свідчить про його звільнення від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.12.2018 року по справі №804/1687/15, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що несвоєчасне направлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки не може бути самостійною підставою для її скасування за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Суд також критично оцінює посилання позивача на те, що з січня 2017 року і по даний час він офіційно працевлаштований, а тому з його заробітної плати щомісячно сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, адже державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було проведено лише 07.12.2018 року (запис № 21680060002005145).

Крім того, відповідно до положень ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом із тим, жодних доказів існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем на надано.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 05.02.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна