Рішення № 79602995, 21.01.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.2019 Справа № 920/412/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Соп’яненко О.Ю., суддя Спиридонова Н.О., розглянувши матеріали справи №920/412/18

за позовом: Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариства з обмеженою відповідальністю), (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, 42302, код 19369021),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВП Стандарт», (вул. Пролетарська, 69, м. Суми, код 38867768),

про стягнення заборгованості за договором № 55 від 03.04.2017 купівлі-продажу (поставки) в розмірі 2 213 909 грн. 42 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, посвідчення №262 від 06.07.2007, довіреність №24 від 23.05.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, директор;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.06.2018 провадження у справі № 920/412/18 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2018.

В судовому засіданні 19.07.2018 оголошено перерву в розгляді справи №920/412/18 до 02.08.2018 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 02.08.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі №920/412/18 відкладене на 27.08.2018 р.

У зв’язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судові засідання 27.08.2018 та 26.09.2018 не відбулись, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 01.10.2018 підготовче засідання у справі №920/412/18 було призначене на 08.10.2018 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 08.10.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів із проведенням підготовчого засідання спочатку.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 17.10.2018 підготовче засідання призначено на 14.11.2018 (колегія суддів: головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Соп’яненко О.Ю., суддя Спиридонова Н.О.).

У зв’язку з відпусткою члена колегії суддів - судді Соп’яненко О.Ю. судове засідання 14.11.2018 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 19.11.2018 підготовче засідання у справі №920/412/18 було призначене на 21.12.2018 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2018 було закрите підготовче провадження у справі №920/412/18, розгляд справи по суті призначено на 21.01.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 050 485 грн. 56 коп., з яких: 1831276,80 грн. основної заборгованості, 48395,50 грн. процентів річних за користування чужими грошима та 170814,06 грн. інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 55 від 03.04.2017 купівлі-продажу (поставки), а також стягнути судові витрати по справі.

В заяві про збільшення позовних вимог від 24.09.2018 позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 213 909 грн. 42 коп., з яких: 1831276,80 грн. основної заборгованості, 73769,38 грн. процентів річних за користування чужими грошима та 208863,24 грн. інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 55 від 03.04.2017 купівлі-продажу (поставки), а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 33 208 грн. 28 коп.

21.01.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд у зв’язку з допущеною технічною помилкою у поданій заяві про збільшення позовних вимог було зазначено невірну суму основного боргу 1 931 276 грн. 80 коп. замість вірної 1 831 276 грн. 80 коп.

Беручи до уваги те, що представник позивача усно повідомив про зазначені обставини в попередньому судовому засіданні 21.12.2018, суд приймає зазначену заяву після переходу до розгляду справи по суті та долучає її до матеріалів справи.

Від позивача надійшла заява про надання на виконання вимог суду, викладених в ухвалі господарського суду Сумської області від 17.10.2018, оригіналів документів, копії яких містяться в матеріалах справи, для огляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 26.06.2018 зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що на даний час існує заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 55 від 03.04.2017 у розмірі 1 831 276,80 грн. 00 коп.

Крім того, відповідач зазначає про те, що 01.06.2017 між Позивачем і відповідачем було укладено договір поставки № 0106, у відповідності до п.2.1. якого позивач передає у власність відповідача, а останній приймає та оплачує 2 000 т. соняшнику до 15.10.2017. Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір поставки товарів, взяла на себе зобов'язання, а саме відповідач поставити товар, а Товариство оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором. Ціна за продукцію визначається у рахунках фактурах та/або видаткових накладних. На даний час існує заборгованість Позивача перед відповідачем за договором поставки №0106 від 01.06.17 в розмірі 2 000 000 грн. Строки виконання договірних зобов’язань по вищезазначеним договорам настали. У зв’язку з взаємною заборгованістю відповідачем 07.06.2018 направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. За таких обставин відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 050 485 грн. 56 коп. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

22.12.2018 на адресу суду надійшов письмовий відзив від 22.12.2018 на позовну заяву, в якому він зазначає про те, що попередній відзив відповідача був складений помилково. До того ж додав, що ним на виконання умов договору №55 від 03.04.2017 було здійснено попередню оплату позивачу на суму 8 285 768 грн., проте позивач не поставив товар відповідачу до цього часу. Крім того, зазначив, що він як директор ТОВ «ПВП «Стандарт» окрім тексту договору не підписував жодного документа, поданого позивачем для огляду.

Зі змісту ст. 194 ГПК України вбачається, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2018 у справі №920/412/18 було закрите підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 21.01.2019.

У зв’язку з тим, що відзив відповідача від 22.12.2018 надійшов після закриття підготовчого провадження у справі №920/412/18, суд не приймає до уваги заперечення, викладені в ньому.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

03 квітня 2017 року між Спільним агрохімічним підприємством «Родючисть» (товариство з обмеженою відповідальністю) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВП Стандарт» було укладено договір купівлі продажу (поставки) № 55 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити і передати у власність відповідачу, а Відповідач зобов’язався прийняти та здійснити оплату продукції (насіння соняшнику) у порядку та на умовах вказаного Договору.

Згідно п. 2.1. Договору обсяг кожної партії продукції визначається у рахунках та/або видаткових накладних. Загальна сума договору складається з сум окремих партій Продукції, визначених у рахунках та/або видаткових накладних Продукції, протягом дії Договору (п. 2.3.).

Зі змісту п.4.1. Договору вбачається, що продукція поставляється окремими партіями в термін, що зазначений у Специфікації до Договору. Датою поставки Продукції вважається дата підписання видаткової накладної (п. 4.2).

В свою чергу, відповідно до п. 5.2.1. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами, визначеними у Договорі та у рахунках та/або видаткових накладних до Договору.

Так, позивач мотивує свої вимоги тим, що ним було поставлено відповідачу продукцію всього на загальну суму 8 285 768 грн. 80 коп.: 03.04.2017 року на суму 1428 000 гривень, 17.04.2017 року на суму 1 626 492 грн. 00 коп., 03.05.2017 року на суму 1 299 540 грн. 00 коп., 01.06.2017 року на суму 1 141 160 80 коп., 26.06.2017 року на суму 798 192 грн. 00 коп., 03.07.2017 року на суму 1 001 232 грн.00 коп., 10.07.2017 року на суму 991 152 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідач за період з 03.04.2017 року по 29.09.2017 року виконував свої зобов’язання по Договору частково, cплативши після 29.09.2017 року 161 107 гривень 20 коп. за накладною № 246 від 03.07.2017 (несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 840 124 грн. 80 коп.), та повністю не виконав зобов’язання за накладною від 10.07.2017 року на суму 991 152 грн. 00 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості станом на момент подачі позовної заяви складає 1 831 276 грн. 80 коп., яку і просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, судом встановлено, що під час укладання Договору сторони не встановили обсяг штрафу за несвоєчасну сплату вартості товару, а також не вказали термін повернення коштів за поставлений товар. У видаткових накладних та у рахунку-фактурі не вказаний термін оплати за поставлений Товар, тобто договором або іншими актами цивільного законодавства строк оплати за Товар не встановлений.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі №3-121гс14.

Письмовими матеріалами справи в повному обсязі підтверджується розмір основної заборгованості відповідача – 1 831 276 грн. 80 коп., а саме: факт поставки Товару за неоплачену Відповідачем продукцію відповідно до накладної № 246 від 03 липня 2017 року підтверджуються товарно-транспортними накладними № 107 від 03 липня 2017 року, №122 від 03 липня 2017 року, № 114 від 03 липня 2017 року, №115 від 03 липня 2017 року, №116 від 03 липня 2017 року; факт поставки Товару за неоплачену Відповідачем продукцію відповідно до накладної № 259 від 10 липня 2017 підтверджуються товарно-транспортними накладними № 111 від 26 № 117 від 10 липня 2017 року, № 125 від 2017 року, № 118 від 10 липня 2017 року, № 120 від 10 липня 2017 року, № 126 від 10 липня 2017 року, № 123 від 10 липня 2017 року, № 119 від 10 липня 2017 року, а також банківською випискою по рахунку позивача від 06.11.2018 /а.с. 187/.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що поставка продукції позивачем не здійснювалась, а ним було перераховано передплату за продукцію в розмірі 8 285 768 грн., оскільки в судовому засіданні 21.01.2019 було досліджено письмові матеріали справи та надані позивачем оригінали документів та встановлено, що зокрема на довіреності №10 від 03.07.2017 р. міститься підпис директора ТОВ «ПВП «Стандарт» ОСОБА_2, виконаний кульковою ручкою, який з зовнішнього огляду відповідає підпису, вчиненого ним же на оригіналі договору №55 від 03.04.2017. Більш того, в матеріалах справи мітиться копія графіку погашення заборгованості від 30.08.2017/ а.с.20/, який свідчить про визнання суми основного боргу в розмірі 1 931 276 грн. 80 коп. (станом на 30.08.2017), а також лист відповідача від 21.03.2018 /а.с.19/, в якому відповідач стверджує, що ним буде здійснено оплату заборгованості.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати основного боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 831 276 грн. 80 коп. основного боргу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 73 769 грн. 38 коп. – 3% річних та 208 863 грн. 24 коп. інфляційних збитків, передбачених ст. 625 ЦК України та нарахованих за загальний період з 19.04.2017 по 01.09.2018.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунок розміру 3% річних, та встановлено, що зазначена штрафна санкція нарахована арифметично та методологічно вірно.

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов’язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 73 769 грн. 38 коп. – 3% річних, нарахованих за загальний період з 19.04.2017 по 01.09.2018 (виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній).

В той же час, нарахування інфляційних збитків, здійснюється окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, суд приходить до висновку про те, що вірним було б нарахування інфляційних збитків в розмірі 198 257 грн. 39 коп., нарахованих за загальний період з 19.04.2017 по 01.09.2018 (виходячи з розміру заборгованості по кожній видатковій накладній).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВП Стандарт», (вул. Пролетарська, 69, м. Суми, код 38867768) на користь Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (товариства з обмеженою відповідальністю), (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, 42302, код 19369021) 1 831 276 грн. 80 коп. основної заборгованості, 73 769 грн. 38 коп. процентів річних за користування чужими грошима, 198 257 грн. 39 коп. інфляційних збитків, 31 548 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 04.02.2019 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ (підпис) О.В. КОВАЛЕНКО

СУДДЯ (підпис) О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

СУДДЯ (підпис) Н.О. СПИРИДОНОВА