Рішення № 79602631, 30.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019 р. Справа №914/2247/18

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет», с. Новий Яр, Яворівський район, Львівська областьпро:стягнення заборгованості за надання послуг транспортного перевезення вантажу в розмірі 33000,00 грн.

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Іванило О.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сконто» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» про стягнення заборгованості за надання послуг транспортного перевезення вантажу в розмірі 69365,63 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. відкрито провадження у справі № 914/2247/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.12.2018 р. Ухвалою суду від 26.12.2018 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2019 р. У зв?язку з неявкою сторін ухвалою суду від 14.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 30.01.2019 р.

Представником позивача 30.01.2019 р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 241/19) в зв?язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 36365,63 грн. Просить стягнути з відповідача 33000,00 грн. за надання послуг транспортного перевезення вантажу

З приводу поданої заяви суд зазначає, що приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, учасниками справи не наведені доводи та не подані докази наявності підстав, передбачених ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд постановив прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог від 30.01.2019 р. до розгляду. Отже, предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто» 33000,00 грн. заборгованості за надання послуг транспортного перевезення вантажу.

У судове засідання 30.01.2019 р. з?явився представник позивача, надав пояснення по суті спору. Просив позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 30.01.2019 р. відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не забезпечив явки уповноваженого представника в жодне судове засідання, поважності причин неявки не навів, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 17.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сконто» (виконавець) укладено договір-заявку на перевезення вантажів № 17/09 (надалі – договір-заявка), за умовами якого виконавець зобов?язується власними силами своєчасно й у повному обсязі доставити за місцем призначення наданий йому вантажовідправником вантаж, а замовник зобов?язується сплатити узгоджену вартість доставки. На підставі вказаного договору-заявки позивач отримав замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом с. Новий Яр (Львіввська область) - м. Макон (Франція). Обумовлена вартість перевезення становила 2100 євро по курсу НБУ на день завантаження, що складало 69365,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним вчасно та відповідно до умов договору-заявки виконано перевезення, що підтверджується, зокрема, відбитком особистої номерної печатки співробітника відправника та підписом і печаткою співробітника одержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 180918. Однак, відповідач лише частково оплатив надані позивачем послуги по перевезенню, обумовлені договором-заявкою, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

1.2. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

1.3. Заяви та клопотання сторін. Ні позивач, ні відповідач будь-яких клопотань та заяв суду не подавали.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сконто» (виконавець) 17.09.2018 р. укладено договір-заявку на перевезення вантажів № 17/09 (надалі – договір-заявка), за умовами якого виконавець зобов?язується власними силами своєчасно й у повному обсязі доставити за місцем призначення наданий йому вантажовідправником вантаж, а замовник зобов?язується сплатити узгоджену вартість доставки (п.1 договору-заявки).

На підставі заявки № 17/09 від 17.09.2018 р. позивач отримав замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом с. Новий Яр (Львіввська область) - м. Макон (Франція). Обумовлена вартість перевезення становила 2100 євро по курсу НБУ на день завантаження, що складало 69 365,63 грн.

На виконання вказаної заявки ТзОВ «Сконто» своєчасно здійснено перевезення вантажу, що підтверджується подорожнім листом № 044950 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 180918, яка підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Сторонами підписано 27.09.2018 р. акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001357. Позивачем також 27.09.2018 р. виставлено рахунок-фактуру № СФ-0001360 на суму 69365,63 грн.

Відповідно до п. 5 договору-заявки оплата здійснюється замовником протягом 5 днів після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, CMR).

Однак, як стверджує позивач, відповідач оплатив надані послуги перевезення лише частково в сумі 36365,63 грн.

У зв’язку з неоплатою відповідачем в повному обсязі наданих послуг позивач звернувся до суду із позовом та просить стягнути з відповідача 33000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з’ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об’єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, слід задоволити з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. (Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 р.).

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що договір перевезення ванетажу укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сконто» (виконавець) 17.09.2018 р. укладено договір-заявку на перевезення вантажів № 17/09 (надалі – договір-заявка), за умовами якого виконавець зобов?язується власними силами своєчасно й у повному обсязі доставити за місцем призначення наданий йому вантажовідправником вантаж, а замовник зобов?язується сплатити узгоджену вартість доставки (п.1 договору-заявки). На підставі вказаного договору-заявки позивач отримав замовлення на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом с. Новий Яр (Львіввська область) - м. Макон (Франція). Пунктом 3 договору-заявки визначено, що узгоджена вартість перевезення становить 2100 євро.

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. (надалі - Конвенція) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується договором-заявкою № 17/09 на автотранспортні послуги від 17.09.2018 р., належними чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 180918.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується підписом і печаткою співробітника одержувача на товарно-транспортній накладній (CMR) № 180918 про отримання товару, а також підписаним та скріпленим печатками позивача і відповідача актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001357 від 27.09.2018 р.

Позивачем також 27.09.2018 р. виставлено рахунок-фактуру № СФ-0001360 на суму 69365,63 грн. за автоперевезення с. Новий Яр (Львіввська область) - м. Макон (Франція).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Відповідно до п. 5 договору-заявки оплата здійснюється замовником протягом 5 днів після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, CMR).

Однак, як стверджує позивач, відповідач оплатив надані послуги перевезення лише частково в розмірі 36365,63 грн., заборгувавши позивачу 33000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Суд звертає увагу, що станом на день прийняття рішення суду, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів щодо оплати заявленої до стягнення суми в розмірі 33000,00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, в розмірі 1762,00 грн., підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто» задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА Паллет» (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. Приозерна, 75 А; ідентифікаційний код 40571846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто» (79032, м. Львів, вул. Пасічна, 92; ідентифікаційний код 25549810) 33000,00 грн. заборгованості та 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.02.2019 р.

Суддя Артимович В.М.