Ухвала суду № 79595969, 11.12.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/1530/16-ц

4-с/465/86/18

У Х В А Л А

судового засідання

11.12.2018 року м.Львів

Франківський районний суд міста Львова в складі :

головуючої судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Стасишин А.В.

скаржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за скаргою ОСОБА_1 Никифорфіни на постанову старшого державного виконавця Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 Никифорфіна звернулася до суду з скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року у виконавчому провадженні №56338768.

В обґрунтування скарги покликаються на те, що в процесі примусового виконання виконавчого листа виданого 07.03.2018 року Франківським районним судом м. Львова по справі №465/1530/14-ц старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року. Однак з даною постановою вона не погоджується, оскільки заборгованість стягується в повному обсязі з неї особисто, а не солідарно, як передбачено рішенням суду, відтак це суперечить закону, що призвело до порушення її прав під час здійснення виконавчого провадження, а тому просить скаргу задовольнити у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 Никифорфіна у судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі, пояснення дала аналогічні викладеним до скарги, просить скаргу задоволити.

Старший державний виконавць Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з’явився, а тому суд вважає за можливим розглянути скаргу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення боржника, суд перевіривши матеріали справи, доводи скарги, оглянувши матеріали виконавчого провадження, вважає, що скарга ОСОБА_3 на неправомірність дій державного виконавця не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За умовами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.448 ЦПК України).

Судом встановлено, що 07.03.2018 року Франківським районним судом м. Львова по справі видано виконавчі листи по справі №465/1530/16-ц, про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ПАТ "Львівобленерго" 9 621 (девять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 17 коп. боргу за спожиту електроенергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ „Львівобленерго" № 26034301583902 в ОПЕР в Філії-ЛОУ ПАТ «Державний Ощадний банк України», МФО: 325796, код за ЄДРПОУ: 00131587.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» таким документом, крім інших, є виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого окремо.

Статтею 544 ЦК України, передбачено право боржника, який виконав солідарний обовязок, на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників.

Оскільки стягував звернувся із заявою про проведення стягнення за рішенням суду з ОСОБА_1 Никифорфіни, то державний виконавець відкрив виконавче провадження відносно вказаного боржника.

07.05.2018 року старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56338768.

27.08.2018 року старшим державним виконавцем Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про звернення про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконанні виконавчого провадження ВП №56338768, яку оскаржує боржник.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України в абзаці першому пункту 20 своєї постанови від 13 грудня 2010 року № 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов’язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Згідно роз’яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, суд при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника є відсутні кошти та інші цінності, в тому числі майно достатніх для задоволення вимог стягувача, а тому постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року винесена у відповідності та в межах повноважень наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», та здійснює необхідні заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання виконавчого документа, оскільки боржником борг повністю не погашено перед стягувачем.

Інших доводів незаконності вказаних дій державного виконавця ні в самій скарзі не боржником зазначено.

Таким чином, порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем при винесенні постанови від 27.08.2018 року про звернення стягнення із пенсії боржника не було.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі наданих суду доказів, суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а дії вчинені в повному обсязі та в межах наданих їм повноважень, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги, тому слід відмовити у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 258-261, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 Никифорфіни на постанову старшого державного виконавця Франківського ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 17.12.2018 року.

Суддя: Мартинишин М.О.