Рішення № 79595110, 29.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3415/18

Провадження № 2/752/3548/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.10.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Якушко Т.А,,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась з позовом до ПрАТ «СК «УНІКА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду, пов»язану з пошкодженням транспортного засобу в розмірі 12177,36 гривень, витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1400 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 1800 гривень та суму сплаченого судового збору в розмірі 704, 80 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.03.2017 р. приблизно об 11 год. 30 хв, в м.Києві по пр-ту Повітрофлотському, 4 в сторону вул.І.Фучіка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем «Шевроле» д.н. НОМЕР_9 що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2, відповідно до постанови Солом»янського районного суду м.Києва від 11.04.2017 р.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до Полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9547899.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що Страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, була визначена сума страхового відшкодування в розмірі 12277,20 гривень на підставі Звіту № 03-24/06.

Непогодившись з зазначеною сумою страхового відшкодування позивачем було замовлено дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, ввідповідно за результатами якого, викладених в Звіті № 22/09-ТЗ вартість матеріального збитку складає 22347,82 гривні.

Звернувшись з заявою до СК «УНІКА» щодо перегляду суми страхового відшкодування позивач отримала відповідь про відмову у здійсненні такого перегляду.

В подальшому позивач звернулась до Фонду державного майна України з проханням перевірити Звіт про оцінку вартості КТЗ № 03-24/06, на підставі якого СК «УНІКА» визначила суму страхового відшкодування, на яку отримала відповідь про невідповідність зазначеного звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, що вплинуло на достовірність оцінки.

Згідно з рахунком-фактурою № НОМЕР_3 від 09.11.2017 р. та актом виконаних робіт від 09.11.2017 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле д.н. НОМЕР_9 складає 24454,58 гривень

Оскільки Страховою компанією була сплачена сума страхового відшкодування в розмірі 12777,20 гривень, позивач просить стягнути з відповідачів різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та сплаченою сумою страхового відшкодування.

Крім того, позивач посилається на те, що вона понесла витрати на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 1400 гривень та витрати на отримання правової допомоги в сумі 1800 гривень, які також просить стягнути з відповідачів, оскільки зазначені витрати пов»язані з відновленням порушеного права.

Представник позивача в ході судового розгляду пітримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на те, що внаслідок настання з вини відповідача ОСОБА_2 дорожньо-транспортнох пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, було сплачено страхове відшкодування лише частково, в розмірі 12277, 20 гривень на підставі Звіту, який відповідно до рецензії Фонду державного майна України не відповідає вимогам чинних нормативних актів. Витрати позивача на відновлення транспортного засобу склали 24454,58 гривень, в зв»язку з чим відповідачі повинні відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту та сплаченим страховим відшкодуванням, оскільки Звіт складений за замовленням Страховика з визначення вартості матеріального збитку є недопустимим доказом щодо визначення розміру матеріального збитку, завданого позивачу.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, зазначаючи на те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована СК «УНІКА», в за»язку з чим Страховик повинен відшкодувати шкоду, завдану позивачу в межах ліміту Страховика.

Представник відповідача - ПрАТ «СК «УНІКА» в судове засідання не з»явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2017 р. приблизно об 11 год. 30 хв, в м.Києві по пр-ту Повітрофлотському, 4 в сторону вул.І.Фучіка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем «Шевроле» д.н. НОМЕР_9 що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Шевроле» д.н. НОМЕР_9 що належить позивачу.

Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2, відповідно до постанови Солом»янського районного суду м.Києва від 11.04.2017 р.

В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до Полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/9547899.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз»ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов»язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються

витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому

законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,

зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону).

Судом встановлено, що Страховою компанією був визначений розмір страхового відшкодування на підставі Звіту про оцінку вартості КТЗ № 03-24/06, складеного ФОП ОСОБА_4 від 25.06.2017 р., відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 12277,20 гривень, і зазначена сума була сплачена Страховиком на користь позивача, що не заперечувалось сторонами.

Однак, позивач не погодилась з визначеним розміром страхового відшкодування та на підставі договору № 22/09-ТЗ ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» проведено дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу «Шевроле» д.н. НОМЕР_5, відповідно до якого розмір відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 22347,82 гривні.

Відповідно до Акту виконаних робіт № НОМЕР_6 від 09.11.2017 р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Шевроле» д.н. НОМЕР_9 становить 24454,58 гривень.

Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10.59-23676 від 12.12.2017 р. за результатами перевірки на відповідність нормативно-правовим актам з оцінки майна Звіту про оцінку КТЗ № 03-24/06, зазначений Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майн і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення недоліків.

Оскільки, недоліки в Звіті № 03-24/06, на підставі якого Страховою компанією визначено розмір страхового відшкодування, не були виправлені і СК «УНІКА» відмовилась переглядати розмір страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що даний доказ не може бути взятий судом до уваги в зв»язку з його недопустимістю та порушенням вимог чинного законодавства при його складанні.

З огляду на викладене, з СК «УНІКА» як страхової компанії, де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню різницю між вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Шевроле» та виплаченим страховим відшкодуванням, тобто сума 12177,36 гривень.

Витрати, які позивач понесла з метою встановлення розміру матеріального збитку в розмірі 1400 гривень підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2, оскільки в даному випадку, з огляду на положення ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дані витрати не підлягають відшкодуванню Страховиком, однак були понесені позивачем в зв»язку з відновленням порушення права внаслідок завданої ОСОБА_2 шкоди.

Вимоги позивача щодо солідарного відшкодування відповідачами матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, а також положень ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідачів не виникає солідарного обов»язку по відшкодуванню шкоди.

На підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог.

Однак, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки в порушення вимог ст.ст. 133, 137 ЦПК України позивачем не надано підтвердження, що особа, яка її надавала, є адвокатом.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (м.Київ, вул.Саксаганського, буд.70-а, код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, АДРЕСА_1) матеріальну шкоду в розмірі 12177 (дванадцять тисяч стосімдеся сім) гривень 36 копійок, судовий збір в сумі 563 (п»ятсот шістдесят три) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_8) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, АДРЕСА_1) витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень, судовий збір 140 (сто сорок) гривень 96 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя