Рішення № 79595010, 30.01.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

30.01.2019 Справа № 337/3101/17

Номер провадження 2/337/13/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючої судді Салтан Л.Г.,

за участю секретаря Чередниченко Л.В.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- В С Т А Н О В И В:

23.08.2017 року ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 Аваль» з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зобов’язання якого є солідарним з ОСОБА_4 на підставі Договору поруки №010/17-41/176/3 від 07.02.2008 р., заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 р. у сумі 61 582 доларів 50 центів США та 455 336 гривень 65 копійок, що визначена станом на 17.08.2017 р., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 59 783,61 доларів США, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 1 798,89 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту - 450 734,97 грн. за період з 06.06.2016 по 17.08.2017 р., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 4 601,68 грн. за період з 06.06.2016 по 17.08.2017 р; та стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 Аваль» з ОСОБА_5, зобов’язання якої є солідарним з ОСОБА_4 на підставі Договору поруки №010/17-41/176/4 від 07.02.2008 р., заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 р. у сумі 61 582 доларів 50 центів США та 455 336 гривень 65 копійок, що визначена станом на 17.08.2017 р., якаскладається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 59 783,61 доларів США, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 1 798,89 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту - 450 734,97 грн. за період з 06.06.2016 по 17.08.2017 р., пені за несвоєчасне погашення процентів за

користування кредитними коштами -4 601,68 грн. за період з 06.06.2016 по 17.08.2017 р. та стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та

ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_7 Аваль» судові витрати у сумі 30 332,86 грн.

Ухвалою судді від 20.09.2017 року відкрито провадження по справі.

Відповідно до пп.11 п.1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р) , заяви та скарги, поданні до набрання чинності цією редакцією кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

09.08.2018 між АТ «ОСОБА_7 Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено ОСОБА_8 відступлення прав вимоги за Іпотечними договорами №140/11/214 від 09.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №2029, згідно умов якого, у зв’язку з укладенням зазначеного вище Договору №140/11/210 від 09.08.2018 р., Кредитор відступив та передав, а Набувач прийняв та набув права іпотекодержателя за Договором іпотеки від 29 березня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №1855, укладеного між АТ «ОСОБА_7 Аваль» та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 р.

У зв’язку з наведеними вище обставинами АТ «ОСОБА_7 Аваль» вибув із правовідносин за вказаними договорами, тому ухвалою суду від 05.10.2018 року замінено первісного позивача –Акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль», його правонаступником–фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року у зв’язку з відмовою позивача ОСОБА_3 від позовних вимог в частині стягнення ОСОБА_6 закрито провадження в частині стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів на підставі договору поруки № 010/17-41/176/3 від 07.02.2008 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-41/176 від 28 березня 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_4

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала, просить стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 року - 59783,61 доларів США -суму основного боргу, 1798,89 доларів США – заборгованість по процентам, пеню у розмірі 450 734,97 грн – за порушення строків оплати суми кредиту та пеню за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 4601,68 грн.- за період з 06.06.2016 по 27.03.2017 року, та понесені судові витрати у розмірі 30332,86 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_2 вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відсотки та пеня на суму заборгованості мають бути нараховані до часу дії кредитного договору.

У судове засідання сторони та третя особа не з’явилися , про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заявами про відкладення розгляду справи не зверталися. У відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд розглянув справу у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представників позивач та відповідача, розглянувши матеріали провадження, з’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 28 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_7 Аваль» та громадянином ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №010/17-41/176 відповідно до умов якого банк надає ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США на споживчі цілі та проведення ремонту нерухомого майна, зі сплатою 12% річних, строком до 27 березня 2017 року.

25 липня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_4 укладено Додаткову угоду №1до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено - 190 000,00 доларів США. Інші умови Кредитного договору залишено без змін 2017 року.

07 лютого 2008 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо збільшення розміру кредиту, а саме розмір кредиту встановлено - 265 000,00 доларів США Інші умови Кредитного договору залишено без змін.

11 вересня 2009 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору відповідно до якої сторони досягли згоди, щодо зміни умов погашення Кредиту (встановлено Кредитні канікули), а саме тимчасово, на період з 28.09.2009 р. по 28.03.2010 р. включно зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті cуми (розміру) Кредиту та строку його сплати з 1 425,35 долара США до 142,54 долара США. Починаючи з 29.03.2010 р. ОСОБА_7 змінив Позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1 282,81 долар США, а Позичальник зобов’язався сплатити вказану суму у майбутньому відповідно до Графіка погашення Кредиту та сплати процентів, що є додатком до цієї Додаткової угоди № 3 від 11.09.2009 року.

Протягом Кредитних канікул Позичальник повинен був сплачувати проценти за користування Кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором Позивачем укладено з громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_8 поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року та громадянкою ОСОБА_4 ОСОБА_11 поруки №010/17-41/176/3 від 07 лютого 2008 року

Відповідно до п. 1.2. Статті 1 Договорів поруки Сторони договорів встановили, що

Поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язанням Боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов Кредитного договору №010/17-41/176 від 28.03.2007 р., а саме повернути кредит в розмірі 265 000,00 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

У відповідності до Кредитного договору (п. 1.7.1 частини 2), Позивач на підставі заяв Відповідача-1 від 29.03, 30.03, 14.09 та 08.02.2008 р., надав кредитні кошти в сумі 265 000,00 доларів США чотирма траншами шляхом безготівкового перерахування з позичкового рахунку №223313534801 на поточний рахунок Позичальника в АТ «ОСОБА_7 Аваль» №262073534801 (підтверджується меморіальними ордерами №5 від 29.03.2007 р., №4 від 30.03.2007 р., №1 від 14.09.2007 р. та №1 від 11.02.2008 р.), тим самим повністю виконав свої зобов’язання за Кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_4 прострочив виконання зобов’язань за Кредитним договором. Однак на час звернення позивача з позовом до суду 27 березня 2017 року закінчився строк дії кредитного договору.

Станом на 27 березня 2017 заборгованість за кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 року становить :59783,61 доларів США - сума основного боргу, заборгованість за нарахованим відсотках – 0 доларів США, 2943301,17 грн - нарахової пені за період з 06.06.2016 по 27.03.2017 року, яка підлягає стягненню з відповідачів.

За змістом ст.3,6,627,629 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. ОСОБА_11 є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. ОСОБА_11, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Крім того, за приписами частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Така позиція викладена в Постанові ОСОБА_12 Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд виходить з того, що за правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання.

При цьому, суд враховує, що визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, пенею, відповідачем та його представником не спростований.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Так, судом прийнято рішення про стягнення з відповідачка на користь позивача заборгованості за тілом кредиту 59783,61 доларів США доларів США , що за офіційним курсом НБУ станом на 23.08.2017 року ( на час звернення до суду) становить 1666237,70 грн. грн., що разом з сумою пені становить 92,40% заявлених вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27906,23 грн.

Керуючись ст.ст.3,6,11,15,16,207,208,526,530,549,610,627,629,638,1049,1050,1054 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: 69097 АДРЕСА_1) , у солідарному порядку з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2), який зареєстрований за адресою: 69123 АДРЕСА_2) та ОСОБА_5 (НОМЕР_3), яка зареєстрована за адресою: 69123 АДРЕСА_2) заборгованість за кредитним договором №010/17-41/176 від 28.03.2007 року - 59783,61 доларів США (суму основного боргу) , та суму нарахової пені у розмірі 2943301,17 грн - за період з 06.06.2016 по 27.03.2017 року, та понесені судові витрати у розмірі 27906,23 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст виготовлений 4 лютого 2019 року. Копію повного тексту рішення надіслати сторонам.

Суддя: Салтан Л.Г.