Рішення № 79594396, 22.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8617/18 2/335/2200/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Кудряшової Ю.І., розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український ОСОБА_1” до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ „ПУМБ” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

Між Закритим акціонерним товариством „Перший Український ОСОБА_1”, правонаступником якого є позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство „Перший Український ОСОБА_1”, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 6459217 від 30.05.2008 року, згідно з яким Позивач надав ОСОБА_3 кредит у сумі 17 000 доларів США, зі сплатою 14,49 % річних, строком до 28.05.2018 року, на споживчі потреби.

Відповідач ОСОБА_2 виступив майновим поручителем ОСОБА_3, та у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором передав в іпотеку Банку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, про що було укладено договір іпотеки № 6485906 від 30.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1985/94.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 173 514,62 гривень, у зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, яке на теперішній час залишається невиконаним.

На підставі Закону України „Про іпотеку” та умов Договору Іпотеки, у зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, позивач реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обмежень від 23.03.2018 року, у зв’язку з чим на теперішній час позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі, добровільно житло не звільняє, зазначене чинить перешкоди позивачу у реалізації права власності на зазначену квартиру, у зв’язку з чим позивач просить суд виселити відповідача ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку; надати ОСОБА_2 інше постійне житло за адресою: м. Запоріжжя, вул. Віктора Духовченка, 85; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 09.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року за клопотання представника позивача витребувані докази - від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію про осіб, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність без проведення фіксування судового процесу, в якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надав, відзиву на позов до суду не надходило.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв’язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, 30.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством „Перший Український ОСОБА_1” (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено Договір Іпотеки № 6485906, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1985/94.

Відповідно до ст. 1 Договору Іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов’язань громадянки ОСОБА_3, що випливають з укладеного Кредитного договору № 6459217 від 30.05.2008 року, згідно з яким Іпотекодержатель зобов’язався в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, надати гр. ОСОБА_3 кредит, а гр. ОСОБА_3 зобов’язалася повернути кредиту розмірі 17 000 доларів США , а також сплатити на користь Іпотекодержателя проценти за користування кредитом, пені, штрафи, та всі інші суми, передбачені Кредитним договором (Основне зобов’язання). Укладаючи цей Договір, Іпотекодавець попередньо безвідклично погодився забезпечувати виконання Основного зобов’язання у випадку зміни боржника за Кредитиним договоо, незалежно від підстав такої зміни, в тому числі, але не виключно, випадку зміни боржника за Кредитним договором, що пов’язана зі смертю боржника або оголошення його померлим, в порядку, визначеному чинним Законодавством.

Предметом іпотеки за цим Договором є квартира, загальною площею 40,09 кв.м., житловою площею 25,29 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07.02.2000 року за № 370.

ОСОБА_4 акціонерне товариство „Перший Український ОСОБА_1” є правонаступником всіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства „Перший Український ОСОБА_1” (тип товариства змінено на публічне акціонерне товариство за рішенням зборів акціонерів (протокол № 53 від 22.04.2009 року) згідно із Законом України „Про акціонерні товариства”, що підтверджується статутом ПАТ „ПУМБ”, затвердженим позачерговими загальними зборами акціонерів (протокол № 76 від 17.11.2016 року).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 6459217 від 30.05.2008 року, з у розмірі 173 514,62 гривень, у зв’язку із неналежним виконанням умов кредитного договору, яке на теперішній час залишається невиконаним.

У зв'язку з цим позивачем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження, яке міститься у договорі іпотеки.

Згідно зі ст. 1 Закону іпотека розуміється як вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1.6. договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки ОСОБА_1 має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням в повному обсязі, що визначається відповідно до кредитного договору, договору іпотеки та чинного законодавства України, а також відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, пов’язані із реалізацією прав, що випливають з договору іпотеки, зокрема, пов’язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким відповідно до ч. 2. ст. 36 Закону України «Про іпотеку» також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Відповідне застереження закріплене в п. 4.7.1. договору іпотеки і передбачає, зокрема, задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, та є підставою для реєстрації права власності іпотекодержатєля на нерухоме майно, що також передбачено ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

У зв’язку із невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором на підставі вищевказаних положень договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку» позивач реалізував своє право на звернення стягнення шляхом набуття у власність предмета іпотеки, про що ОСОБА_7, державним реєстратором Запорізької обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23.03.2018 року за індексним номером 40288988 було зареєстровано право власності позивача на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118296237 від 23.03.2018 року.

На даний час ОСОБА_4 акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з п.3.2.7. договору іпотеки після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов’язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити його та максимально сприяти звільненню предмета іпотеки всіма іншими особами.

02.04.2018 року позивач, як новий власник квартири, цінним листом надіслав відповідачу та третій особі повідомлення від 30.03.2018 № КНО-44.4.2/404 та № КНО-44.4.2/406, в яких заявив вимогу про виселення.

Відповідно до п. 5.7. договору іпотеки та п. 6.6. кредитного договору сторони домовились, що будь-які повідомлення та документи, які надаються іпотекодержателем іпотекодавцю, викладаються у письмовій формі та надсилаються рекомендованим листом за місцем проживання іпотекодавця. Сторони погодилися, що повідомлення або документи вважаються отриманими іпотекодавцем на сьомий день з дня реєстрації іпотекодержателем рекомендованого листа або телеграми у відділені поштового зв’язку, при цьому іпотекодавець несе ризик отримання таких листів та телеграм у строк, що перевищує 7 календарних днів або в день особистого вручення іпотекодавцю.

Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг від 10.10.2018 року № 01-12/01/2724, отриманої судом на виконання ухвали суду від 01.10.2018 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 24.02.2000 року по теперішній час. Інші зареєстровані особи відсутні.

На підставі аналізу наданих позивачем доказів, які є належними, допустимими та достовірними докази суд дійшов висновку про підтвердження обставин, викладених позові, про те, що відповідач ОСОБА_2 добровільно житло не звільняє, проживання та реєстрація у квартирі відповідача перешкоджає позивачу у реалізації права власності на квартиру.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.2 ст.317 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Але позивач як власник будинку не має можливості реалізувати вказане право, у зв’язку з реєстрацією місця проживання у будинку відповідачів.

Згідно з пп. 13 п.1.4. договору іпотеки відповідач при укладені договору іпотеки стверджував, що предмет іпотеки не є для нього та членів його сім’ї єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім’ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. З ст.109 Житлового кодексу УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Верховний Суд України у постановах від 03.02.2016 (справах № 6-2947цс15) та від 14.12.2016 (справа № 6-1141цс16) висловив правову позицію з питання виселення з житла, яке було предметом іпотеки: «За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української PCP особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української PCP). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР».

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі „Ятрідіс проти Греції” зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

За змістом зазначених норм права власник майна має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Позивач має у власності будинок за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Віктора Духоченка, буд.85, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 93109998 від 28.07.2017 року.

Вказаний будинок за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Віктора Духоченка, буд.85 позивач пропонує надати відповідачу для проживання після виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_3.

Оскільки судом встановлено, що позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власності на належне йому майно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виселення відповідача із зазначеної квартири та надання відповідачу іншого постійного житла є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про зняття з реєстраційного обліку відповідача за адресою: АДРЕСА_3, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в України”, зняття з реєстраційного обліку громадян, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У зв’язку з чим, суд вважає заявлені вимоги зняття відповідача з реєстраційного обліку необґрунтованими.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 1 762 гривні.

Керуючись ст. 12, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український ОСОБА_1” (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4), третя особа: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_5) про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення – задовольнити частково.

Виселити з квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_8.

Надати ОСОБА_2 інше постійне житло за адресою: м. Запоріжжя, вул. Віктора Духовченка, 85.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український ОСОБА_1” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з’явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Калюжна