Рішення № 79590243, 30.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1514/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" м.Київ до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків про стягнення коштів 30 085,20 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2, за дов. №010/102/88вк від 10.06.16.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків (далі за текстом - відповідач) страхове відшкодування в розмірі 30 085,20 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишено без руху та установлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання господарському суду Харківської області у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Після усунення позивачем 22.06.2018 недоліків, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2018 було відкрито провадження по справі №922/1514/18, розгляд справи вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи у судовому засіданні на 24.07.2018 о 14:30 год.

03.07.2018 (вх. №19082) поштою до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, де визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час вищевказанного судового розгляду - Апеляційний суд м.Києва (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 2а) .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2018 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено.

10.07.2018 представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №19927), який він просив приєднати до матеріалів справи.У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, що підтверджували б реальну матеріальну шкоду, яка була завдана постраждалому у наслідок ДТП транспортному засобу, оскільки його оцінка відновлювального ремонту була здійснена без залучення представника відповідача чи особи винної у ДТП. Окрім цього, наголошує на тому, що такі ремонтні роботи пошкодженого транспорного засобу мали б бути здійснені на відповідному авторизованому СТО після проведення комплексної оцінки завданих винуватцем ДТП збитків.

24.07.2018 за вх.№21400 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка після огляду була долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2018 постановлено про перехід до розгяду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 03.09.2018 об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2018 повернено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№21401 від 24.07.2018).

03.09.2018 відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав заперечення на відповідь на відзив позивача (вх.№255121), який після огляду був долучений судом до матеріалів справи.

03.09.2018 протокольною ухвалою, яка була занесена до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 19.09.2019 об 11:00 год.

05.09.2018 через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява , в порядку ст. 197 ГПК України (вх. № 25711).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2018 в задоволенні заяви позивача (вх.№25711 від 05.09.2018) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 19.09.2018 вищезазначену позовну заяву на підставі п.4 ч.1 ст.266 ГПК України було залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2018 скасовано , а матеріали справи №922/1514/18 направлено до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

19.12.2018 матеріали справи №922/1514/18 надійшли на адресу суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2018 в порядку ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготоче засідання на 09.01.2019 о 12:00.

Ухвалою, що була занесена до протоколу судового засідання від 09.01.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2019 о 12:00 год.

Ухвалою, що була занесена до протоколу судового засідання від 21.01.2019 розгляд справи по суті відкладено на 30.01.2019 об 11:00.

У судове засідання 30.01.2019 представники позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 29.10.2013 між позивачем, як страховиком , та Підприємством з іноземними Інвестиціями «ВІП-РЕНТ», як страхувальником, було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700\15-АVIS, предметом якого є страхування транспортних засобів в т.ч. автомобіля Skoda Spaceback, реєстраційний номер НОМЕР_1. До цього договору між сторонами також було укладено Додаткову угоду №6 від 26.12.2014 та Додаток №108 від 15.10.2015.

03.06.2016 водій ОСОБА_3 керуючи належним відповідачу транспортним засобом «ЗИЛ 433362», державний номер 8985Ч1 по вул. Клочківській, 174 у в м. Харкові, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної дистанції та допустив зіткнення із автомобілем "Skoda Spaceback", державний номер НОМЕР_1, який належить Підприємству з іноземними Інвестиціями «Віп-Рент», під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

За результатами скоєння зазначеного ДТП працівниками Управління патрульної поліції у м. Харкові складено довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 93049654 в якій зазначено , що ДТП 03.06.2016 відбулося за участі автомобіля "ЗИЛ 433362», державний номер 8985Ч1 який належить Головному управлінню державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області, і це ДТП скоїв водій цього транспортного засобу.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.07.2016 у справі № 638/10419/16-п, ОСОБА_3, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності. Вказане рішення набрало законної сили 18.07.2016 року.

Підприємство з іноземними Інвестиціями «ВІП-РЕНТ» з посиланням на зазначені обставини звернулося до позивача з заявою від 07.06.2016 про виплату страхового відшкодування.

Зазначену подію позивачем визнано страховим випадком, в звязку з чим за добровільною згодою зі страхувальником, на підставі Рахунку №5942 від 08.06.2016, ОСОБА_2 про надання послуг №5909 від 15.07.2016, страхового акту №ДККА-51031 від 27.07.2016 та розрахунку до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь Підприємства з іноземними Інвестиціями «Віп-Рент» у розмірі 30 085,20 грн., тобто суму яка дорівнює сумі вартості відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Spaceback", державний номер НОМЕР_1.

Оскільки, ДТП сталось під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків та перебування у трудових відносинах з Головним управлінням державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області, після виплати страхового відшкодування на користь Страхувальника, позивач вважає, що у нього виникло право вимоги до Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу), як до особи, відповідальної за завдання збитків.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) транспортним засобом.

Системний аналіз зазначених положень закону свідчить, що якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених законом.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що ДТП 03.06.2016 було скоєне з вини водія ОСОБА_3, який під час його скоєння виконував трудові обовязки перед відповідачем та керував належним відповідачу транспортним засобом «ЗИЛ 433362», державний номер 8985Ч1.

Заперечення відповідача з приводу того, що при виплаті страхового відшкодування не було враховано коефіціент фізичного зносу транспортного засобу який постраждав внаслідок ДТП, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

З урахуванням того, що рік випуску транспортного засобу "Skoda Spaceback", державний номер НОМЕР_1 є 2015 рік, поряд із тим як ДТП сталося 03.06.2016 на моменту вчинення ДТП строк експлуатації даного автомобіля складав меньше одного року, отже виплата страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на відсутність доказів, які підтверджували б реальну матеріальну шкоду, яка була завдана постраждалому у наслідок ДТП транспортному засобу, суд вважає також неспроможними з огляду на наступне.

Законом України "Про страхування" і Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 №1961-IV не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки у розмірі, встановленому звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму витрат на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 у справі №3-50гс15.

Чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Більш того, норма ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування.

Твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Виплата страхового відшкодування була здійснена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Рахунку №5942 від 08.06.2016, ОСОБА_2 про надання послуг №5909 від 15.07.2016, страхового акту №ДККА-51031 від 27.07.2016 та розрахунку до нього. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №13688 від 28.07.2016.

Суд, також, вважає за необхідним наголосити, що відповідач не погоджуючись з розміром заподіяної шкоди, яка була завдана постраждалому у наслідок ДТП транспортному засобу, під час судового процесу не заявив бажання скористатися наданим йому процесуальним законодавством правом встановити розмір заподіяної шкоди шляхом призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вказані обставини а також те, що з моменту відшкодування позивачем на користь власника майна страхового відшкодування до позивача в порядку регресу перейшло право вимоги до відповідача по відшкодуванню заподіяної в результаті ДТП 03.06.2016 шкоди, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 30 085,20 грн. в порядку регресу.

Суд також зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код за ЄДРПОУ: 38631015, ОСОБА_2 місця знаходження: 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (код в ЄДРПОУ: 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А) - 30085 грн. 20 коп. страхового відшкодування та 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (код в ЄДРПОУ: 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А).

Відповідач: Головне управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код за ЄДРПОУ: 38631015, ОСОБА_2 місця знаходження: 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8.)

Повне рішення складено 04.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_1