Ухвала суду № 79587690, 31.01.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2019 425/343/19

1-кс/425/324/19

Слідчий суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Ткачук Ю.А., за участю секретаря Тесленко С.Л.,.,розглянувши клопотання слідчого Рубіжанського ВП ГУНП України в Луганській області ОСОБА_1 , про арешт тимчасово вилученого майна,

В С Т А Н О В И В:

29.01.2019 року до слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого Рубіжанського ВП ГУНП України в Луганській області ОСОБА_1 , погоджене з прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна.

З клопотання вбачається, що 27 січня 2019 року у період з 18.00 години до 22.00 години, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із своїми знайомим ОСОБА_4 та малознайомим на той йому час ОСОБА_5, вживав спиртні напої у різних кафе м. Рубіжного.

Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побачили на правій руці у ОСОБА_5 золотий браслет, у цей час в них раптово виник злочинний умисел направлений на заволодіння вищезазначеного золотого браслету.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_3 перебуваючи поблизу кафе «Кім», яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги № 39 приблизно о 22.00 годині, діючи за попередньою групою осіб з ОСОБА_4 з корисливих мотивів під погрозою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, став вимагати від останнього, щоб він віддав їм свій золотий браслет, але останній не погодився та почав втікати від них. Побачивши це ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали його наздоганяти. Догнавши потерпілого ОСОБА_5 біля будинку за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. 30 років Перемоги 39б – ОСОБА_3 з метою зупинення ОСОБА_5 виставив вперед свою ногу, перечепившись через яку потерпілий ОСОБА_5 впав на землю, після чого ОСОБА_3, діючи умисно протиправно з корисливих мотивів, повторно за попередньою групою осіб, підійшов до ОСОБА_5 та зняв з його правої руки золотий браслет вагою приблизно 40 грамів 585 проби вартістю 50000 гривень зі слів потерпілого. З метою уникнення тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 дістав з кишені своїх брюк гаманець в якому знаходилися грошові кошти у сумі 9000 гривень та передав його ОСОБА_4, який стояв біля нього.

Після чого ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, . спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 59000 гривень.

28 січня 2019 року за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019130330000082, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Вжитими заходами встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

28.01.2019, в ході складання протоколу затримання ОСОБА_3, на підставі ч.3 ст. 208 КПК України, з дотриманням правил, передбачених ч.7 ст. 236 КПК України, було здійснено обшук затриманої особи, під час проведення якого у останнього виявлено та вилучено золотий браслет.

28.01.2019 золотий браслет визнано речовим доказом на підставі ч.1 ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, при розслідуванні зазначеного кримінального провадження виникла необхідність у встановленні об’єктивних обставин кримінального правопорушення, та в проведенні слідчих дій з вилученим майном, зокрема проведення товарознавчої експертизи для встановлення вартості викраденого майна, у зв’язку з чим необхідно забезпечити збереженість зазначеного майна.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що вилучений в ході складання протоколу затримання особи є золотий браслет є тимчасово вилученим майном, та мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

В судове засідання слідчий не з’явився, надав суду заву про розгляд клопотання без його участі, просив задовольнити.

Власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 до суду не з’явився, відповідно рапорту слідчого просив клопотання розглянути без його участі, проти задоволення не заперечував , що відповідно ч.1 ст.172 КАК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження та перевіривши відповідність даного клопотання вимогам ч. 7 ст. 237 КПК України, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав:

На підставі ч. 1 ст.171 КПК України слідчий, за погодженням з прокурором, звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядком, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом, знаряддям чи доказом вчинення злочину

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно з п.1 ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З доданого до клопотання витягу з ЄРДР від 28.01.2019 року встановлено, що за фактом відкритого заволодіння чужим майном внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019130330000082 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.186 КК України, до клопотання додано протокол допиту потерпілого ОСОБА_5, від 28.01.2019, постанову про визнання і залучення речових доказів у кримінальному провадженні, протокол затримання особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України вилучений під час обшуку особи в ході складання протоколу затримання від 28.01.2019 року в кишені ОСОБА_3 золотий браслет відноситься до тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя вбачає, що вилучений предмет є речовим доказом у кримінальному провадженні та може містити в собі докази, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами необхідні для проведення досудового розслідування.

Передача вилученого майна на відповідальне зберігання власнику з ознайомленням про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України, суд вважає не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин, які не залежать від волі особи, якій він буде наданий на зберігання.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що власники або володільці майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. «Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано» ( ч.1 ст. 174 КПК).

Керуючись ст.ст.167, 170 - 173, 175 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого Рубіжанського ВП ГУНП України в Луганській областіСєнчик Ю.В. про арешт тимчасово вилученого майна – задовольнити .

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме золотий браслет власником якого є ОСОБА_5.

Після проведення необхідний слідчих дій із зазначеним майном, передати золотий браслет, на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5

Ухвала суду підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в 5-тиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Ю.А.Ткачук