Ухвала суду № 79585314, 26.11.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8733/18

Провадження №2-з/369/63/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ріпка Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову до його пред’явлення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред’явлення позову до суду та просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 проводити будівельні роботи з будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул. Швеця, 82. Свої вимоги мотивувала тим, що має намір звернутися до Києво- Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю. Підставою для звернення з позовною заявою до суду є факт незаконного будівництва ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка межує із ділянкою позивача. ОСОБА_1 являється власником сусідньої земельної ділянки і одночасно представником ініціативної групи мешканців с. Ратне, які протестують проти даного незаконного будівництва, оскільки воно порушує державні будівельні норми та правила, вимоги екологічної безпеки, санітарні норми і правила, інші норми чинного законодавства України.

ОСОБА_4 №Т-2606/1, складеного Департаментом ДАБІ у Київській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

У зв’язку з цим, Департаментом ДАБІ у Київській області було видано припис №С2606/2 від 26.06.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів, правил, а згодом і припис №С- 2606/3 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (копії додаються).

Приписом №С-2606./3 про зупинення підготовчих та будівельних робіт передбачена вимога контролюючого органу зупинити виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., с. Гатне, вул. В. Швеця, 82 з 27.06.2018 до усунення виявлених порушень містобудівного законодавства.

На сьогоднішній день забудовник не виконує вимоги Департаменту ДАБІ у Київській області та продовжує проводити будівельні роботи на земельній ділянці, грубо ігнорує вимоги чинного законодавства, провокує бійки з місцевими жителями. Фактично станом на момент подання даної заяви забудовник зводить дах та переходить до виконання внутрішніх оздоблювальних робіт, тим самим порушує законні вимоги органу державної влади.

Крім цього, Києво - Святошинською місцевою прокуратурою по даному факту було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356 ККУ та ст. 275 ККУ. Досудове розслідування триває.

Необхідність винесення ухвали про заборону ОСОБА_3 проводити будівельні роботи обґрунтовується тим, що вона, як замовник, та її підрядники не виконують вимоги припису Департаменту ДАБІ про зупинення будівельних робіт, фактично продовжують будівництво багатоквартирного будинку, яке проводиться швидкими темпами, оскільки розуміє протиправність своїх дій та намагається якомога швидше звести зблокований житловий будинок і відчужити квартири з метою отримання фінансової вигоди. Незаконне будівництво багатоквартирного будинку беззаперечно проводиться не для власних потреб, а виключно для продажу іншим фізичним особам для проживання більш, ніж однією сім’єю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Подана заява відповідає вимогам щодо забезпечення доказів, які містяться у Главі 10 ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу незаконного будівництва ОСОБА_3 багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка межує із ділянкою заявника.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. ОСОБА_4 п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з якими маж намір звернутись до суду заявник, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, оскільки позивач посилається саме на порушення його права власності на земельну ділянку.

Враховуючи предмет позову, з яким має намір звернутись до суду ОСОБА_1 наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову (накладення арешту на спірне нерухоме майно) та предметом майбутніх позовних вимог.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким обраний захист забезпечення позову до його пред’явлення може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, в межах позовних вимог, з якими має намір звернутись до суду заявник, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову до його пред’явлення - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 проводити будівельні роботи з будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гатне, вул. Швеця, 82.

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред’явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред’явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: ОСОБА_5, (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Інформація про боржника: ОСОБА_3, (Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Київська, буд. 33, РНОКПП НОМЕР_2 )

Копію даної ухвали направити заявнику для пред’явлення до виконання та сторонам для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Повний текст ухвали складено 30.11.2018 року.

Суддя Дубас Т.В.