Рішення № 79582284, 01.02.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1441/17

Номер рядка звіту 26

номер провадження 2/279/2000/18 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2019 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зазначивши, що 12.08.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач порушив умови договору та станом на 31.01.2017 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 11236,50 гривень. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, понесені судові витрати в сумі 1600 грн..

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач позов підтримав, представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_1 останню проплату за кредитним договором здійснив у вересні 2009 року. При цьому, банком проводилось списання коштів, а саме 01.09.2013 року в сумі 22,22 грн., 12.05.2015 року в сумі 366,36 грн. та 09.06.2015 року в сумі 55,12 грн., однак в період часу з 28.05.2015 року він проходить службу в зоні проведення АТО, і не вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 12.08.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання, станом на 31.01.2017 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 11236,50 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 595,61 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 6707,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 3159,92 грн.; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.; штраф (процентна складова) - 523,17 грн., що стверджується розрахунком заборгованості.

Розрахунок заборгованості відповідачем не оспорений, однак останнім позовні вимоги не визнано та заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за спірним договором, відповідач користувався коштами позивача, неодноразово частково погашав заборгованість і остання проплата ним відбулась 13.02.2009 року в сумі 577,78 гривень. В подальшому, останнім будь-яке погашення заборгованості не здійснювалося.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна заява до суду подана 19.04.2017 року.

Тобто, позивачем пропущено строк звернення до суду, вимог про поновлення строку не заявлялось, як і доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку позовної давності суду подано не було.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу (пені).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Разом з тим, згідно пункту 9.4 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що у випадку перевитрати платіжного ліміту по картці і непогашення його клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається, а відновлення дії карти можливо тільки після повного погашення заборгованості клієнтом.

Як вбачається з виписки по кредитному рахунку автоматичне списання коштів банком відбулося 01.09.2013 року, 26.05.2015 року та 09.06.2015 року про яке відповідач не був обізнаний, про що зазначено ним в заяві до суду, тобто не з власної волі позичальника.

При цьому, з письмових доказів наданих позивачем, а саме контракту та довідок військової частини слідує, що ОСОБА_1 з кінця травня 2015 року перебував на військовій службі за контрактом та приймав участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а з даних витягу з наказу №189 від 02.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено у запас 02.07.2018 року. Довідкою №2457 від 17.12.2018 року стверджується, що ОСОБА_1 26.05.2015 року знаходився у військовому ешелоні №1 слідуючому в зону виконання бойових завдань (АТО).

Вказане свідчить про те, що відповідач не міг здійснювати проплату заборгованості за кредитним договором в період травня-червня 2015 року, тому списання банком коштів в цей період часу судом до уваги не приймається.

Дані обставини позивачем спростовано не було.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналізуючи норми закону та вище викладене, суд вважає, оскільки на час звернення до суду строк позовної давності сплив, тому підстав для задоволення позову не має.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.256-258,261,267,526,261,267,554,1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони та учасники :

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м.Дніпро, Набережна Перемоги 50, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 32232115896.

Представник відповідача: ОСОБА_2, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000934 від 27.03.2018 року.

Суддя: Невмержицька О.А.