Ухвала суду № 79582213, 21.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15976/18

Провадження по справі № 1-кп/522/1774/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Іванова В.В.

при секретарі - Торчинській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженя м. Одеси, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-26.01.2018 року Приморським р\с м. Одеси за ст.ст. ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України, до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Петрової Г.В.,

захисника - Казарян І.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018161500002163 від 08.08.2018 відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань учасників судового розгляду, зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до спливу 60 денного строку.

У судовому засіданні при обговоренні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1, прокурор наполягала на продовженні строків тримання під вартою, оскільки ризики, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишились, а саме: ризик переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні захисник Казарян І.С. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, оскільки ризики, на які посилається прокурор, не доведені, просили застосувати менш суворий запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що існують достатні підстави для продовжння відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений, раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, не працевлаштований, ніде не навчається, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, вичинити новий злочин.

Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно продовжити строк дії запобіжого заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у вказаному крмиінальному провадженні, вчинити інші злочини.

Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 потрібно продовжити, так як ризики, які суд приймав до уваги при обранні вказаного запобіжного заходу, ще мають місце.

Керуючись ст.ст. 177, 217, 331, 334, 369-372, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ДУ «Одеська установа виконання покарань -21» Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, на 2 місяці, тобто до 19.02.2019 року.

Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 21.12.2018 року.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.В. Іванов

21.12.2018