Рішення № 79577858, 04.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1186/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: Панчошак О.Д. - за довіреністю

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, в якому позивач просить суд наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 108 о/с від " 24" січня 2018 року в частині звільнення дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення), - визнати протиправним та скасувати; поновити ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з " 26" січня 2018 року;стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено (з урахуванням змін до позовної заяви від 30.08.2018р. №25281/18), що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №108 о/с від 24 січня 2018 року дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Вказаний наказ в частині звільнення ОСОБА_6 вмотивовано службовим розслідуванням, проведеним УКЗ ГУНП в Одеській області на підставі наказу ГУНП в Одеській області від 03.01.2018 року №9, за результатами якого складено висновок службового розслідування. Посилаючись на положення Закону України «Про Національну поліцію», положення Дисциплінарного статуту ОВС України, ОСОБА_6 не погоджується з вищевказаним наказом, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, наведені у висновку службового розслідування обставини не підтверджені належними доказами, а саме, на час видання наказу про застосування дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, як і на час вирішення справи в суді, відсутнє судове рішення про визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що слугувало підставою для висновку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

При цьому, як зазначає представник позивача, протиправність наказу, підтверджується постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 28.02.2018 року по справі №521/21427/17.

08 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ (вх.№16220/18), в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3, представник відповідача зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі наказу Головного управління Національної поліції України від 03.01.2018 року №9. За п. 1 вказаного наказу « За грубе порушення вимог ст. 7 ДС, п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, керуванні 15.12.2017 року транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння , що в подальшому призвело до складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУАП, відповідно до ст. 2, п.8 ст. 12, ст. 13 ДС позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення). Вказуючи на наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_3, представник відповідача наполягає на правомірності оскаржуваного наказу та відсутності підстав для його скасування.

18 червня 2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№17116/18), де зазначено, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_3 зі служби відповідач вказує протокол про адміністративне правопорушення за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Однак, ОСОБА_3 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, що підтверджується Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 28.02.2018 року, якою закрито провадження у справі №521/21427/17 у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене, представник позивача наполягає на протиправності наказу №108 о/с від 24.01.2018 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року судом вирішено проводити розгляд справи №815/1186/18 за правилами загального позовного провадження, в якій 14.05.2018р. було відкрите спрощене позовне провадження.

30 серпня 2018 року від представника позивача надійшла змінена позовна заява (вх.№25281/18).

Ухвалою суду від 01.10.2018 року задоволено заяву представника позивача про відвід головуючого судді Корой С.М. у справі за позовом ОСОБА_7 до Головного управління національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення та поновлення на посаді. Адміністративну справу № 815/1186/18 передано до канцелярії суду для визначення головуючого судді по справі в порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2018 року визначено головуючого суддю по справі ОСОБА_8

Ухвалою суду від 10.10.2018 року адміністративну справу №815/1186/18 прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засідання на 08.11.2018 року.

Підготовче засідання, призначене на 08.11.2018 року, відкладено на 15.11.2018 року.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року задоволено клопотання представника відповідача, викликано у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 (АДРЕСА_1), ОСОБА_11 (АДРЕСА_2). Підготовче засідання відкладено на 26.11.2018 року.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року закрите підготовче провадження у справі №815/1186/18 та призначено судове засідання на 13.12.2018 року.

Судове засідання, призначене на 13.12.2018 року, перенесено на 08.01.2019 року у зв'язку з знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному.

У судовому засіданні 08.01.2019 року оголошено перерву до 16.01.2019 року для повторного виклику свідків у судове засідання.

У судовому засіданні 16.01.2019 року оголошено перерву до 23.01.2019 року для виклику позивача у судове засідання.

У судовому засіданні 23.01.2019 року допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав протиправності оскаржуваного наказу в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, ОСОБА_12, свого представника в засідання суду не направила (на час вирішення спору з посади, яку обіймав ОСОБА_3, звільнена - а.с.105).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №169 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_3 прийнято на службу до поліції, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_6

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №108 о/с від 24 січня 2018 року, серед іншого, дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 25.01.2018 року на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що підставою для звільнення послугував наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.01.2018 року №9 та подання начальника Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.01.2018 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №9 від 03.01.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області», 15.12.2017 року працівниками УПП в Одеській області ДПП НПУ у складі екіпажу «Благо-0203» на вул. Промислова біля будівлі №131 зупинено автомобіль марки «ВАЗ-21099», яким керував дільничний офіцер поліції сектору превенції Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим відносно нього було складено адміністративний протокол серії БР №074965 від 15.12.2017 року за скоєння адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, зокрема, наказано: за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, що виразилась у особистій недисциплінованості, грубому порушенні ПДР, керуванні 15.12.2017 року транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що в подальшому призвело до складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, відповідно до ст.2, п.8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України №3460-IV старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області звільнити зі служби поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, копію витягу з оскаржуваного наказу позивач отримав 21.02.108 року.

Не погодившись з наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №108 о/с від 24 січня 2018 року в частині його звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, показань свідків, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 №230, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ", який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Згідно із пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до абз.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.

Згідно з ч.4 ст.13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.

Частиною 7 статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно ч.5 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи України порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою 12.03.2013 Наказом МВС України №230, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №541/23073 (Далі - Інструкція).

Згідно з п.2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підстави, за яких проводиться службове розслідування визначені п.2.2 Інструкції, і зокрема, такими підставами є: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; порушення особою РНС норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Згідно з п.2.5 Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з пп.6.1.5 п.6.1 Розділу VІ Інструкції начальник, який призначив проведення службового розслідування під час розгляду висновку службового розслідування перед його затвердженням має право в межах строку, який установлений для проведення службового розслідування, давати доручення щодо додаткової перевірки фактів і обставин, які раніше не були відомі або не враховані при проведенні службового розслідування, а також щодо доопрацювання висновку службового розслідування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Інструкції №230 передбачено, що виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, у тому числі: викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 Інструкції встановлено, що виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив(ли) службове розслідування, є відповідальним(и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування та не повинен(ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Пунктом 8.1 Інструкції визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Відповідно до п.8.3 Розділу VІІІ Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Відповідно до п.8.4 Розділу VІІІ Інструкції у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Таким чином, притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі відомостей про вчинений ним дисциплінарний проступок, обставини якого відображаються у висновку службового розслідування, що повинен відповідати вимогам щодо повноти, усебічності та об'єктивності.

Обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_3 базується на висновку службового розслідування, проведеного за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху поліцейським Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 29.12.2017 року.

Як вбачаться з матеріалів справи , інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Кошковським С.М. на підставі наказу ГУНП від 15.12.2017 року №4335 проведено службове розслідування за фактом складання відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Зі змісту вказаного висновку від 29.12.2017 року вбачається, що 15.12.2017 року близько 02:43 екіпажем «Благо-0203» у складі інспекторів патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_14 та радових поліції ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на вул.Промислова був помічений автомобіль марки «ВАЗ-21099», номерний знак НОМЕР_1, який рухався на великій швидкості, здійснюючи подозрілі маневри заходячи у поворот, у зв'язку з чим даний автомобіль було зупинено працівниками УПП біля будівлі №131.

Як зазначено у висновку службового розслідування, після встановлення особи - дільничного офіцера поліції Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_3, в ході подальшого спілкування з працівниками УПП останніми було помічено різкий запах алкоголю та нестійку ходу, почервоніння очей, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було запропоновано пройти медичний огляд на сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого було встановлено 1.28 проміле концентрації спирту у видихаємому повітрі ОСОБА_3, у зв'язку з чим відносно нього був складений адміністративний протокол серії БР №074965 від 15.12.2017 року за ч.1 ст. 130 КУпАП.

З цих підстав у висновку службового розслідування від 29.12.2017 року встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

З огляду на зазначене інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції Кошковський С.М. відповідно до ст. 2, п.8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України №3460-IV дійшов висновку про необхідність застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно з п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч.10 ст.14 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справи України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ч.2 ст.16 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справи України у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів, що має бути зазначено у висновку службового розслідування, або вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, при цьому в останніх випадках можливість накладення дисциплінарного стягнення пов'язується із обставиною закінчення кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, погоджуючись із позицією позивача в цій частині, що наказ №9 від 03.01.2018р. не містить викладення інших обставин (фактів) порушення ОСОБА_3 службової дисципліни, грубого порушення ним ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.1 ч.1 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію», ніж тих, що були пов'язані із складенням протоколу БР №074965 від 15.12.2017р. по факту скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Факт вчинення особою адміністративного правопорушення та її вина має підтверджуватись відповідним судовим рішенням про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, у тому числі згідно ч.1 ст.130 КУпАП, що є єдиним допустимим доказом стосовно такої обставини.

Суд зазначає, що передумовою для застосування до особи дисциплінарного стягнення є проведення ретельного службового розслідування, під час та після якого орган внутрішніх справ зобов'язаний дотримуватися комплексу дій, передбачених у Дисциплінарному статуті. При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 року у справі №826/7342/14.

Так, судом встановлено, що за результатами розгляду матеріалів, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Одесі про притягнення до адміністративної відповідальності дільничого офіцера поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа№№521/21427/17) Малиновським районним судом міста Одеси 28.02.2018 року ухвалено закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказана постанова Малиновського районного суду м.Одеси набрала законної сили 12.03.2018 року, отже є обов'язковою для адміністративного суду в питанні, чи мала місце подія керування 15.12.2017р. ТЗ ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння та чи вчинено ОСОБА_3 це діяння.

Проте, відповідно до змісту постанови Малиновського райсуду м.Одеси в судовому засіданні не підтвердився сам факт керування ОСОБА_3, автомобілем (ТЗ), що й потягло закриття адміністративного провадження судом за відсутності складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, у судовому засіданні адміністративного суду були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_15.

Згідно з показанням ОСОБА_10 - інспектора УПП, який складав протокол про адміністративне правопорушення 15.12.2017 року №074965 відносно ОСОБА_3, останній не пам'ятає досконально всіх обставин дорожньої події. При цьому ОСОБА_10 зазначив, у зв'язку з складними погодними умовами, відсутністю освітлення по вул. Промислова не може чітко підтвердити чи рухався автомобіль чи стояв. На момент прибуття екіпажу, ОСОБА_3 стояв біля машини з боку місця водія, тому як зазначав ОСОБА_10 він не може підтвердити факту керування транспортним засобом саме позивачем. Разом з тим, свідок зазначив, що з боку позивача відносно нього нецензурної лайки чи погроз не було, оскільки він з ним безпосередньо не спілкувався, а лише займався складанням адміністративного протоколу.

З показань свідка ОСОБА_11 судом встановлено, що останній є безпосереднім начальником ОСОБА_3 та характеризує позивача як підлеглого з позитивного боку, зокрема, тому що ОСОБА_3 завжди у тверезому стані.

ОСОБА_11 зазначив, що був свідком складання 15.12.2017 року протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та на місце пригоди прибув приблизно о п'ятій ранку за дзвінком чергового. Також свідок зазначив, що на момент його прибуття ОСОБА_3 знаходився біля машини. На момент складання працівниками УПП протоколу вів себе чемно, лайки та запаху алкоголю за позивачем, як зазначає свідок, не помітив.

Вищевказані показання свідків та постанова суду, що набрала законної сили, підтверджують позицію представника позивача щодо відсутності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що в свою чергу спростовує доводи представника відповідача, які ґрунтуються лише на висновку службового розслідування з підстав складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_3

Отже ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності фактично за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та в подальшому звільнено за відсутності допустимих доказів вчинення позивачем такого правопорушення, адже відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З урахуванням правової позиції, викладеній у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 року у справі № 21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.

Надаючи оцінку спірному наказу від 24.01.2018 року суд звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Однак, приймаючи спірний наказ від 24.01.2018 року №108 о/с, всупереч вищенаведеним вимогам Дисциплінарного статуту ОВС України відповідач не обґрунтував мотиви, з яких прийнято наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення з посади, негативні наслідки та обставини, що вплинули на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд зазначає, що звільнення ОСОБА_3 з посади наказом №108 о/с як захід реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного за наказом №9 від 03.01.2018р., розглядається судом у нерозривному зв'язку та оцінюється у сукупності як протиправне, тому не оскарження в межах даної справи наказу №9 від 03.01.2018р. про накладення дисциплінарного стягнення суд не вважає перешкодою для скасування наказу №108 о/с від 24.01.2018р. як протиправного наслідку (похідного характеру) необґрунтованого притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при проведенні службового розслідування відповідачем не дотримано вимог щодо його повноти, всебічності і об'єктивності, що мало наслідком протиправне накладення дисциплінарного стягнення, а тому наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24.01.2018 року №108 о/с в частині звільнення дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення), не може вважатися законним і підлягає скасуванню як протиправний.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

ОСОБА_3 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якої він був звільнений, з 26 січня 2018 року, як він просить у позовній заяві

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

11 листопада 2015 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Даною постановою встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньо година) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

В рішенні у справі П'єрсак проти Бельгії ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства, або день поновлення позивача на роботі, та середньоденний заробіток позивача. Отже, суд визначає конкретну суму коштів, яка стягується з відповідача.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_3, виданої УФЗБО ГУНП в Одеській області 29.05.2018 року №643, грошове забезпечення за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_3, за листопад 2017 року (9642,5 грн.) та грудень 2017 року (12574,47 грн.) становить 22216,97 грн. за 61 календарний день.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 364,21 грн. з розрахунку: (22216,97:61).

Таким чином, оскільки середньоденне грошове забезпечення позивача на момент звільнення складало 364,21 грн., які слід помножити на 247 робочих днів (з 26 січня 2018 року по 23 січня 2019 року) вимушеного прогулу, що дорівнює 89960,51грн., ці кошти підлягають стягненню з Головного управління Національної поліції в Одеській області як середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу позивача.

Відповідно до п.2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку ОСОБА_3 за 1 місяць.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно порушення позивачем службової дисципліни та Правил етичної поведінки поліцейських, що мали наслідком обґрунтоване притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновком службового розслідування та наказом №9 від 03.01.2018р. інші факти порушення службової дисципліни, ніж вищеописані, та факти неетичної поведінки ОСОБА_3 не висвітлені та не встановлені.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав належним доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваного наказу, в той час коли аргументи позивача підтверджуються показаннями свідків та рішенням суду, що набрало законної сили.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 108 о/с від " 24" січня 2018 року в частині звільнення дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення).

Поновити ОСОБА_3 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з " 26" січня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 89960 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят)грн. 51 коп.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку ОСОБА_3 за 1 місяць.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 04 лютого 2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

.