Постанова № 7957703, 26.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2009 р. Справа № АС 27/178-08/5023

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю:

представника позивача - Волошина В.В.

представників відповідача - Ситнік О.О., Захарова Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" на постанову Господарського суду Харкiвської областi від 30.04.2009р. по справі№АС 27/178-07/5023

за позовом Державного підприємства " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр", звернувся до суду з позовом та після його уточнення просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000060849/0 від 14.02.2007 р. та №0000060849/1 від 20.03.2007 р.

Постановою господарського суду Харкiвської областi від 30.04.2009 р. відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду, звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харкiвської областi від 30.04.2009 р. та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, не враховано той факт, що відповідачем безпідставно зарахована сума в погашення попереднього податкового боргу.

Відповідач в запереченні та уповноважений представник в судовому засіданні зазначає, що оскаржувана постанова законна та обґрунтована, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову господарського суду Харкiвської областi від 30.04.2009 р. - без змін. Зазначає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України №2181 правомірно спрямовано кошти на погашення податкових зобов"язань з того самого платежу у порядку черговості настання граничних термінів їх сплати.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справа, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" з питання своєчасності та повноти сплати до бюджету суми узгоджених податкових зобов"язань з податку на додану вартість за березень-грудень 2005 р., січень-лютий 2006 р.

За висновками акту перевірки від 02.02.2007 року №251/49-026/01188827 підприємством несвоєчасно сплачені узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень-грудень 2005 р., січень-лютий 2006 р. на строк, що перевищує 90 календарних днів. На зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000060849/0 від 14.02.2007 р., яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 613508грн. 50 коп.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до поданих декларацій за березень-грудень 2005 р. та січень- лютий 2006 р. самостійно визначено податкові зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 1227017,00 грн., яка була несвоєчасно сплачена, у зв"язку з чим на підставі п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач правомірно застосував фінансову санкцію в розмірі 50% несвоєчасно сплаченої суми.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на час сплати податкових зобов'язань за поданими позивачем деклараціями за квітень-грудень 2006 року, а саме станом на 27.12.2006 р., підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість у минулих податкових періодах.

Сума, яка сплачена позивачем 27.12.2006 р. за поданими позивачем деклараціями за квітень-грудень 2006 року, була перерахована відповідачем в погашення податкового боргу, який виник в період березень-грудень 2005 р. та січень-лютий 2006 р. та відповідно здійснив позивачу розрахунок штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов"язань по ПДВ за березень-грудень 2005 р. та січень-лютий 2006 р.

Тобто, фактично відповідач самостійно зарахував сплачені платником податку суму в рахунок минулого податкового боргу.

Однак, колегія суддів вважає такі дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до п.37 ст.11 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету на 2006 рік у частині доходів є:.... надходження від погашення податкової заборгованості підприємств Концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення або їх кредиторів до державного бюджету ".

Пунктом 63 статті 43 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" закріплено, що у 2006 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 11, 21, 42 цього Закону, спрямовуються на погашення заборгованості за виконане Концерном радіомовлення, радіозв"язку та телебачення у минулі роки державне замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб ( за рахунок коштів, визначених пунктом 37 статті 11 цього Закону).

Виходячи з вищевикладеного, у 2006 році було створено Спеціальний фонд Державного бюджету України, доходи якого частково складались з надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств Концерну радіомовлення, радіозв"язку та телебачення або їх кредиторів до державного бюджету, а також, кошти якого спрямовувались на погашення заборгованості за виконане Концерном радіомовлення, радіозв"язку та телебачення у минулі роки державне замовлення на трансляцію телерадіопрограм, вироблених для державних потреб

Отже, відповідно до ст. 43 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" зі Спеціального фонду Державного бюджету України і було виділено кошти ДП " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" в сумі 1482100,00 грн., які згідно з п.37 ст.11 цього Закону мали цільове призначення, і повинні були направлені на погашення податкових зобов"язань у 2006 році.

Таким чином, перераховані ДП " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" кошти в сумі 1482100,00 грн. згідно з п.37 ст.11 та п.63 ст.43 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" за дог. 12/09-11 від 26.12.2006 р. відповідно до їх цільового призначення в погашення податкового боргу за 2006 рік не можуть бути зараховані в погашення податкового боргу минулих періодів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України. Згідно до пункту 5 статті 50 «Бюджетного кодексу України» податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів дійшла до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпункту 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

Висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірності неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати податкових зобов’язань, визначених позивачем у платіжному дорученні.

Зазначені обставини справи зумовлюють необхідність скасування постанови суду першої інстанції, яка була прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняття нової про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства " Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" задовольнити.

Постанову Господарського суду Харкiвської областi від 30.04.2009р. по справі№АС 27/178-07/5023 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000060849/0 від 14.02.2007 р. та №0000060849/1 від 20.03.2007 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 01.12.2009 р.