Ухвала суду № 7957598, 17.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2009 р.Справа № АС 3/390-08/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

Представник позивача - Луніка О.В.

Представник позивача - Сіренко І.С.

Представник відповідача - Єщенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ТОВ "Метал-союз плюс", ДПІ в м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 27.01.2009р. по справі№АС 3/390-08

за позовом Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми

до ТОВ "Метал-союз плюс", ТОВ "Радіус"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Прокурор м. Суми, що діє в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми, звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Метал-союз плюс", ТОВ "Радіус" в якому просив визнати недійсним договір № 27/11-2006 від 27.11.2006 року та господарські зобов'язання між відповідачами, що виникли на підставі договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року з моменту їх виникнення, на загальну суму 3168692,26 грн.; стягнути з ТОВ «Радіус» на користь ТОВ «Метал-союз плюс» грошові кошти в сумі 3168692,26 грн.; стягнути в доход держави з ТОВ «Метал-союз плюс» грошові кошти в сумі 3168692,26 грн.

Позивач подав до суду заяву про уточнення предмету адміністративного позову , в якій, посилаючись на нікчемність вищезгаданого договору, просить суд стягнути з ТОВ «Радіус» на користь держави отримані грошові кошти по нікчемному договору від 27.11.2006 року № 27/11-2006 в сумі 3168692,26 грн. та стягнути в доход держави з ТОВ «Метал-союз плюс» вартість лому чорних металів та шлаку металургійного по нікчемному договору від 27.11.2006 року №27/11-2006 року в сумі 3168692,26 грн.

Постановою Господарського суду Сумської областi від 27.01.2009 року в задоволенні адміністративного позову Прокурора м. Суми, що діє в інтересах держави в особі ДПІ в м. Суми відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ в м. Суми подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст. 250 ГК України, ст.ст. 16, 256, 257, 258, 261 ЦК України та ст. 159 КАС України.

Відповідач, ТОВ "Метал-союз плюс", не погодившись з постановою суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, посилається на невідповідність обставинам справи висновків суду першої інстанції про укладання договору на поставку товару з метою ухилення від сплати податків, оскільки вказані обставини не були доведені позивачем.

Відповідачем, ТОВ "Метал-союз плюс", подано заперечення на апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми, в яких він спросить залишити апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми без задоволення, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача підтримали позовні вимоги та, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили задовольнити апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, ТОВ "Метал-союз плюс", посилаючись на невідповідність обставинам справи висновків суду першої інстанції про укладання договору на поставку товару з метою ухилення від сплати податків, просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Метал-союз плюс" скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, просив залишити апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми без задоволення, посилаючись на обставини і обгрунтування, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача, ТОВ "Радіус", в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджають розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року встановлено, що 11.08.2003 року Виконком Запорізької міськради зареєстрував як юридичну особу ТОВ «Радіус» за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, к. 329 «а».

Керівником та єдиним учасником даного підприємства з грудня 2005 року в установчих документах вказаний ОСОБА_4 з наданням йому повноважень першого підпису у банківських установах.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 17.01.2008 року, внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу - ТОВ «Радіус».

Під час розгляду Ленінським районним судом м. Запоріжжя адміністративної справи за позовом ДПА у Запорізькій області до ТОВ "Радіус" та ОСОБА_4 про визнання недійсними установчих документів юридичної особи та її державної реєстрації, в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що наприкінці 2005 року до нього звернувся незнайомець з пропозицією про влаштування його на роботу, на що ОСОБА_4 дав свою згоду, надавши свій паспорт, ідентифікаційний код та поставивши свій підпис під установчими документами на створення підприємства та в подальшому, не підписував будь-яких документів від імені цього підприємств, роботою підприємства він не цікавився, доки його не викликали в правоохоронні органи. Крім того, ОСОБА_4 заперечував щодо наявності у нього печатки "ТОВ "Радіус".

У своїй постанові від 26.03.2008 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя, пославшись зокрема на ст. 247 ГК України, згідно якої, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, може бути застосована санкція у вигляді скасування державної реєстрації та його ліквідації, а також на ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», постановив: визнати недійсними установчі документи ТОВ «Радіус», а саме статут з датою реєстрації від 24.12.2005р., свідоцтво № 11860640 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.2006р., довідку № 6100 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.12.2005р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Радіус» від 11.08.2003р. № 204313 серії АОО; визнав недійсною державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Радіус», яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.11, к. 329 «А» з 11.08.2003 року (код ЄДРПОУ 32584981). Постановою від 26.03.08 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя також зобов'язав державного реєстратора Астахову С.П. та державну податкову інспекцію у Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя внести в реєстраційні документи (податкову справу та Єдиний Державний реєстр) відомості про скасування державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Радіус» з 11.08.2003 року .

Постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року набрала чинності 07.04.2008 року. Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 2а-62/08 в Ленінському районному суді м. Запоріжжя.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір поставки № 27/11-2006 від 27.11.2006 року суперечить чинному законодавству, оскільки укладений зі сторони ТОВ «Радіус» невідомою особою, яка не мала на це повноважень. ОСОБА_4 після підписання установчих документів ТОВ «Радіус» у подальшому ніяких документів від імені ТОВ «Радіус» не підписував. Операції за договором, укладеним 27.11.2006 р. між відповідачами, були безтоварні, а ТОВ «Радіус» був створений для того, щоб документально підтвердити реально не існуючи валові витрати ТОВ «Метал-союз-плюс», занизити податок на прибуток та збільшити податковий кредит з податку на додану вартість вказаного відповідача.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що безпідставним та необгрунтованим є посилання ТОВ «Метал-союз-плюс» на рішення постійно діючого третейського суду при ТБ «Міжрегіональний арбітраж» № 257937 від 12.06.2008 року щодо дійсності договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року та щодо виконання його сторонами, як на обставину, встановлену судовим рішенням по господарській справі, що набрало законної сили, та, згідно ст. 72 КАС України, не потребує доказуванню, оскільки рішення третейського суду по третейській справі не має законної сили є обов'язковим лише для сторін третейської справи, та не є підставою для звільнення сторін у даній адміністративній справі від доказування, оскільки Законом України «Про третейські суди» не передбачено набрання рішеннями третейського суду законної сили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що правочин - договір № 27/11-2006 від 27.11.2006 року, укладений між відповідачами, є нікчемним згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Проте, у звязку з тим, що спірний договір був укладений 27.11.2006 року, а позов до суду про застосування адміністративно - господарських санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, був поданий 25.07.2008 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 250 ГК України та відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2006 між ТОВ «Радіус»в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Метал-союз плюс» в особі директора ОСОБА_6 укладений договір поставки металобрухту /а.с. 50-52 т. 1/.

Відповідно до п. 2.2 п. 2 Договору, кожна партія брухту чорних металів повинна супроводжуватися посвідченням безпеки відповідно до додатку «Г»ДСТУ 4121 2002, сертифікатом якості, які додаються до перевізного документу.

За умовами п.п. 3.1, 3.2. п. 3 вказаного Договору, відгрузка продукції відбувається залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до актів звірки надходження лому на адресу ТОВ «Метал-Союз-Плюс» поставка металобрухту відбувалася залізничним транспортом.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що доставка металобрухту від ТОВ «Радіус» до залізничного транспорту здійснювалася автомобільним транспортом.

Згідно вимог п. 1.1, 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обовязковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Між тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення та зберігання металобрухту, що підтверджують реальність виконання угоди, укладеної між відповідачами.

Як вбачається з матеріалів справи єдиним власником і директором ТОВ «Радіус» є ОСОБА_4, що стверджується протоколом загальних зборів товариства (а.с. 32 т. 1).

Наказом від 18.12.2006 р. за підписом директора ОСОБА_4 на посаду директора ТОВ «Радіус» прийнятий ОСОБА_7 (а.с. 33 т. 1).

Між тим, відповідно до висновків подчеркознавчої експертизи, складеного 3 березня 2008 р. (а.с. 95-96 т. 2) головним спеціалістом відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при УМВС України в Запоріжської області, підпис від імені директора ОСОБА_4 в наказі від 18.12.2006 р. виконаний не ОСОБА_4

Отже, ОСОБА_7 не був уповноважений на вчинення будь-яких дій від імені ТОВ «Радіус».

Згідно пояснень ОСОБА_4 викладених письмово на ім'я начальника УПМ ДНА в Сумській області від 20.12.2007 р. (а.с. 42-43 т. 1), останній участі в керівництві фінансово-господарської діяльності ТОВ «Радіус» не приймав, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку не підписував.

Як вбачається з матеріалів справи договір поставки металобрухту укладався та підписувався ОСОБА_4, який участі в фінансово-господарській діяльності товариства не приймав, а також протягом 2006-2007 р. ТОВ «Радіус» було виписано та видано ТОВ «Метал-союз-плюс» податкові накладні, видаткові накладні за підписом ОСОБА_8, який не був уповноважений від імені ТОВ «Радіус» вчиняти будь-які дії.

Отже, ТОВ «Метал-союз-плюс» протягом тривалого часу придбавав сировину, зокрема металобрухт, у особи, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва, зареєстровані власники та посадові особи якої не визнають своєї причетності до їх діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV “Про металобрухт”, операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами, діяльність яких підлягає ліцезуванню.

Отже, відповідачі працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують постачання, перевезення, отримання та зберігання товару сторонами договору поставки металобрухту від 27.11.2006 р.

Між тим, ТОВ «Метал-союз-плюс» протягом 2006-2007 р., а саме з 27.11.2006 р. по березень 2007 р. року перераховувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Радіус» грошові кошти за фактично не поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 72-87 т. 2), а ТОВ «Радіус» виписав та видав ТОВ Метал-союз-плюс» податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Метал-союз-плюс» завищувало реально не існуючи валові витрати, занижувало податок на прибуток та формувало податковий кредит з податку на додану вартість, зменшуючи податкові зобовязання по сплаті вказаного податку.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, зберігання товару, оплату послуг за його перевезення вказує на відсутність реального виконання договору поставки металобрухту від 27.11.2006 р.

Таким чином, відповідачі ставили за мету не виконання цього договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Між тим, відповідачі, укладаючи вищевказаний договір підряду, ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що правочин укладений між відповідачами 27.11.2006 р. суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строків застосування адміністративно-господарської санкції встановлених ст. 250 ГК України виходячи з наступного.

Так, за правилами ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору між відповідачами від 27.11.2006 р. сторони продовжували порушувати правила здійснення господарської операції, оскільки протягом 2006-2007 р., а саме з 27.11.2006 року по березень 2007 року ТОВ «Метал-союз-плюс» на виконання договору перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Радіус» за фактично не отриманий товар, а ТОВ «Радіус» видавало своєму контрагенту податкові накладні /а.с. 30-41, т. 2/, внаслідок чого ТОВ «Метал-союз-плюс» безпідставно завищувало валові витрати, що призводило до заниження податку на прибуток. Також, ТОВ «Метал-союз-плюс», сплачуючи ПДВ в ціні фактично не отриманого товару, формувало податковий кредит, зменшуючи податкові зобовязання по сплаті податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що вчинене відповідачами порушення правил господарської діяльності тривало з моменту укладення договору поставки від 27.11.2006 р. до моменту останнього перерахування ТОВ «Метал-союз-плюс» грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Радіус» в березні 2007 року (а.с. 72-87, т. 2).

В зв'язку з тим, що позивач звернувся з позовом до суду 25 липня 2008 р., то з моменту закінчення вчинення позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності минуло більше ніж один рік.

Виявлено вказане порушення було співробітниками УПМ ДПА в Сумській області під час супроводження документальної перевірки ТОВ «Метал-союз-плюс», внаслідок якої 14 лютого 2008 р. прокурором Жовтневого району м. Запоріжжя порушена кримінальна справа. Постановою старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ЗГУ УМВС України від 27 лютого 2008 р. призначена почеркознавча експертиза від 27 лютого 2008 р. за наслідками якої встановлено фіктивність підпису директора ТОВ «Радіус» ОСОБА_4 в наказі про прийняття на роботу заступника директора ОСОБА_7

Крім того, у січні 2009 р. ДПІ в м. Суми провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Метал-союз-плюс» за наслідками якої, було встановлено безтоварність вищевказаного договору, внаслідок чого позивач уточнив позовні вимоги у даній справі.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про пропущення позивачем строку застосування адміністративно-господарської санкції, встановленого ст. 250 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Господарського суду Сумської областi від 27.01.2009 року по справі№АС 3/390-08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ТОВ "Метал-союз плюс", ДПІ в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 27.01.2009р. по справі№АС 3/390-08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.11.2009 р.