Рішення № 79575226, 01.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року

Луцьк

Справа № 140/2380/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Служби автомобільних доріг у Волинській області до Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Служба автомобільних доріг у Волинській області звернулася в суд із позовом до Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Волинській області за період з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року, якою встановлено окремі порушення законодавства, викладені в акті ревізії від 17 липня 2018 року № 05-26/01. На підставі акту ревізії прийнята письмова вимога від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією». Вважаючи безпідставними висновки відповідача щодо порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією».

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

У відзиві на позов від 18 грудня 2018 року за № 13-03-13-07/04492-2018 відповідач його вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків зроблених при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Волинській області за період з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року та вважає, що вимога від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією» винесена у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання її протиправною та скасування немає. Крім того, зазначив, що вимога не може бути оскаржена в судовому порядку як самостійне рішення, оскільки воно не породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача, а заперечення проти вимог контролюючого органу підлягають розгляду в межах справи за зверненням органу державного фінансового контролю про стягнення збитків. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих до суду запереченнях на відзив позивач підтвердив власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 28 березня 2018 року по 17 липня 2018 року відповідно до пункту 2.9 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2018 року та пункту 2.1.4.2 Плану проведення заходів фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2018 року, на підставі направлень на перевірку від 27 березня 2018 року № 119, працівниками Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Волинській області за період з 01 березня 2015 року по 01 березня 2018 року, за результатами якої складено акт від 17 липня 2018 року № 05-26/01.

01 серпня 2018 року Службою автомобільних доріг у Волинській області на акт ревізії від 17 липня 2018 року № 05-26/01 було подано заперечення № 1533/8.5 та додаткові заперечення від 27 серпня 2018 року за № 1719/8.5.

За результатом розгляду вказаних вище заперечень відповідачем був складений висновок на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Волинській області від 17 липня 2018 року № 05-26/01, затверджений 27 серпня 2018 року начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Волинській області.

На адресу начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області надіслано вимогу від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією», згідно з якою Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вимагає усунути виявлені порушення законодавства, в установленому законодавством порядку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 4 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 2939-ХІІ орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за:виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Пунктом 7, 13 частини першої статті 10 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України», яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі – Положення про Державну аудиторську службу України), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України).

Пунктом 6 Положення про Державну аудиторську службу України передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір в установленому законодавством порядку, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана вимога вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Таким чином, у вимозі Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією» міститься інформація про наявність збитків, разом з тим, вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред'явлення вимоги, оскільки такі збитки усуваються шляхом їх стягнення в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що порушення, які спричинили завдання матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету і підприємству, зважаючи на відсутність їх добровільного відшкодування, необхідно усувати та відшкодовувати шляхом примусового стягнення у судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, тому правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не судом, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку із визначенням розміру збитків у спірній вимозі, перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а тому позов про визнання протиправною та скасування вимоги від 28 серпня 2018 року № 13-03-05-14/3185 «Про усунення порушень виявлених ревізією» є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Суд також звертає увагу на пункт 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А): Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Служби автомобільних доріг у Волинській області до Управління західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк