Ухвала суду № 79572640, 01.02.2019, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2341/17

провадження №6/283/15/2019

У Х В А Л А

01 лютого 2019 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем Пух Н.М., розглянувши в м. Малині подання державного виконавця Малинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Житомирській області ОСОБА_1 про винесення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Малинському районному відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 56390612 про стягнення з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 23745,61 грн. заборгованості.

30 січня 2019 року до суду надійшло подання державного виконавця про винесення ухвали про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянки України ОСОБА_2 до виконання зобов’язань, покладених на нього виконавчим провадженням.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, подав письмову заяву, в якій підтримав подання в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що подання не підлягає задоволенню:

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання – до виконання зобов’язань, або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання. У зв’язку з цим підлягає з’ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов’язання, або невиконання зумовлено об’єктивними причинами.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

З викладеного в поданні не вбачається обґрунтування можливого ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань та яким чином безпосередньо ОСОБА_2 ухиляється від проведення виконавчих дій, що існує необхідність в обмеженні її конституційних прав.

Таким чином, не вичерпані всі заходи направлені на примусове виконання судових рішень, а тому застосування обмежень, зазначених в поданні, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Малинського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про винесення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя