Рішення № 79570981, 22.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39423/18

Провадження № 2-а/761/93/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 6/43-00 від 02.10.2018 року, скасування вказаної постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що її було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова прийнята з порушенням її прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивачка допустила порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 1664,54 грн., чим порушила вимоги п.1 ч.2 ст. 6, п.1 ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціально страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст. 165-1 КУпАП. Разом з тим, оскільки позивачка не визнала порушення, що ставилось їй за вину, зазначила, що законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не порушувала, та відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності з законом, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 18.10.2018 року відкрито провадження у справі, розгляду якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольни їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ПАТ «Універсал банк», яке є правонаступником ВАТ «Універсал банк», та в подальшому змінило назву на АТ «Універсал банк» зареєстровано 20.01.1994 року Оболонською районною у м.Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію № 14151200000003586), зареєстровано та фактично знаходиться за податковою адресою: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, а також перебуває на обліку як платник податків у Офісі великих платників податків ДФС України (податковий № 21133352).

Посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС України з врахуванням плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, затвердженого ДФС України, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС України від 17.05.2018 року № 942, та направлень від 29.05.2018 року №№ 556, 557, 558, 559, 560, 561, 562, 563, 564 була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Універсал банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року та з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2018 року № 2753/28-10-43-01/21133352.

Одним із порушень, встановлених перевіркою ПАТ «Універсал банк», є порушення вимог п.1 ч.2 ст. 6, п.1 ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону № 2464-ІV, в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 1664,54 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2015 року на суму 323,27 грн.; за квітень 2017 року на суму 1341,27 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської діяльності.

Так, за наслідками перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення № 6/43-009 від 19.09.2018 року відносно посадової особи ПАТ «Універсал банк» - головного бухгалтера ОСОБА_1

При цьому, ОСОБА_1 особистим підписом у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення засвідчила, що отримала його другий примірник та обізнана місце, дату і час розгляду адміністративної справи.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 6/43-00 від 02.10.2018 року, винесеної першим заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС України, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 510,00 грн., а саме за допущене порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 1664,54 грн., чим було порушено вимоги п.1 ч.2 ст. 6, п.1 ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону № 2464-VI.

Відповідно до вимог п.п.56. 1, 56.2 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п.56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2018 року позивачкою було оскаржено у адміністративному порядку до ДФС України рішення від 10.10.2018 року № 0002154301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, однак ДФС України вказану скаргу було залишено без задоволення.

Разом з тим, в частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом частини 1 статті 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу статтею 38 КУпАП визначені строки, упродовж яких може бути накладено адміністративне стягнення, зокрема не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) (частина перша цієї статті).

Триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилось в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час перевірки було встановлено факти

донарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 1664,54 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2015 року на суму 323,27 грн.; за квітень 2017 року на суму 1341,27 грн.

Разом з тим, вищевказане порушення є разовим порушенням Закону, воно не має триваючого характеру та не проявляється у триваючому безперервному порушенні Закону, як то невиконання обов'язків визначених правовою нормою протягом певного часу.

Так, вказане порушення обумовлене певною дією щодо сплати єдиного соціального внеску в неналежному розмірі, оскільки зазначене адміністративне правопорушення є разовим, закінченим проступком, відповідно і адміністративне стягнення має бути накладено на винну особу протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення.

З огляду на те, що вищезазначене порушення встановлено за лютий 2015 року та квітень 2017 року, суд приходить до висновку, що станом на день винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме 02.10.2018 року, двохмісячний строк для застосування до позивачки адміністративного стягнення, який обраховується з дати вчинення порушення, сплинув.

За приписами п.7 ч.1 ст. 274 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що двомісячний строк на застосування до позивачки адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 165-1 КУпАП сплинув, у першого заступника начальника Офісу великих платників податків ДФС України були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 165-1 КУпАП, оскільки справа про адміністративне правопорушення, в силу положень ст. 274 КУпАП підлягає закриттю з підстав закінчення строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у частині вимог про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірними дії першого заступника начальника Офісу великих платників податків ДФС України Бондар Л.М. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 6/43-00 від 02.10.2018 року та скасувати вказану постанову, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення.

Разом з тим, стосовно вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 284 КУпАП визначає види постанов по справі про адміністративне правопорушення, у тому числі постанова про закриття справи.

Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може мати місце лише в рамках розгляду справи у порядку КУпАП.

Стаття 162 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи. Так, відповідно до даної норми Закону у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення.

Отже виходячи з перелічених норм закону, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії першого заступника начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Бондар Лариси Михайлівни щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення № 6/43-00 від 02 жовтня 2018 року.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 6/43-00 від 02 жовтня 2018 року, винесену першим заступником начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Бондар Ларисою Михайлівною відносно ОСОБА_1, на яку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

В решті вимог адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: