Ухвала суду № 79569324, 06.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/7226/18

1-кп/755/1016/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

06 липня 2018 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Хімій О.О.,

за участю прокурора Радевича В.І.,

захисника Гунази Ю.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження №12018100040002974 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип’ять, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 07 лютого 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100040002974 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність на даний час продовження ОСОБА_2 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розгляд провадження не закінчено, може впливати на свідків, потерпілого, перебуваючи на свободі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки дане кримінальне правопорушення вчинив на іспитовому строці, ніде не працює, не має місця реєстрації, обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення.

Захисник Гуназа Ю.Є. заперечував щодо продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою та просив змінити йому запобіжний захід, на такий, що не пов'язаний з тримання під вартою, - домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника і також заперечував проти продовження строків тримання його під вартою, зокрема, прохав застосувати домашній арешт, зазначаючи, що не має наміру ухилятися від суду.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання про обрання чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу увигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу ОСОБА_2, ніде не працює, немає постійного місця реєстрації, дане кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, вчинив перебуваючи на іспитовому строці за злочин проти власності, що може свідчити про те, що він схильний до скоєння нового кримінального правопорушення, може ухилятися від органу слідства та суду, тому з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Також, у судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який, закінчується, однак, на даний час, у зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Так, у цьому кримінальному провадженні, строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, є необхідною мірою в ньому з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Прип’ять, українцю, громадянину України, не працюючому, не одруженому, без постійного місця реєстрації, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимому,строком не більше двох місяців - до 06 вересня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 35 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 обов'язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатись з місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця проживання.

Визначити двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз'яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 та суддю Дніпровського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинуваченого ОСОБА_2, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя