Ухвала суду № 79569321, 31.10.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/7226/18

№1-кп/755/1016/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"31" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження №12018100040002974 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип’ять, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Радевича В.І.,

захисника Гунази Ю.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12018100040002974 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні захисник Гуназа Ю.Є. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на більш м'який - домашній арешт, яке мотивував тим, що на даний час, жоден з ризиків, які раніше наводив прокурор, є не підтвердженим та не обґрунтованим, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, не має можливості впливати на свідків, або потерпілого, не має на меті вчиняти інші злочини, не має наміру ухилятись та переховуватись від суду. Крім того, зауважив, що сторона захисту просить врахувати суд ігнорування покладених законом обов'язків з боку потерпілого, оскільки саме внаслідок дій потерпілого неможливо продовжувати подальше судове провадження, що, відповідно, призводить до невиправданого застосування до обвинуваченого найбільш жорсткого запобіжного заходу - тримання під вартою. Зокрема, зазначив, що постійним місцем проживання обвинуваченого є місце проживання його сестри - ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_3, яка має можливість та бажає утримувати останнього. Крім того, в обвинуваченого ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров'я і він потребує надання невідкладної медичної допомоги та відповідних профілактичних заходів, які він зможе отримати у необхідній мірі за місцем проживання, тому прохав клопотання задовольнити та при його розгляді допитати в частині даного питання сестру обвинуваченого ОСОБА_3, явку яку він забезпечив до суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника вцілому.

Допитана у судовому засіданні рідна сестра обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_3, під час розгляду клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу суду показала, що вона разом з чоловіком та дітьми постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1, а також там зареєстровані. Зокрема, зазначила, що обвинувачений має поганий стан здоров'я, хворіє на ряд захворювань, у тому числі й на Гепатит С, ВІЛ інфекцію та потребує медичної допомоги, яку вона за допомогою лікарів зобов'язується йому надати. Крім того, її родина не заперечує, щоб ОСОБА_1 проживав з ними однією сім'єю, оскільки вони є родичами, знає добре обвинуваченого, має можливість його утримувати та доглядати за ним.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, також передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Під час судового розгляду, за участі сторін кримінального провадження, було встановлено, відповідно до ст. 349 КПК України, докази, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, зокрема, допитати потерпілого, який до суду систематично не з'являється, що і стає постійно підставою для відкладення розгляду кримінального провадження.

Зокрема, прокурор під час судового розгляду повідомив, що він неодноразово зв'язувався з потерпілим, який повідомив, що проживає на непідконтрольній Україні території і до м. Києва найближчим часом їхати не збирається, а також не бажає з'явитися до будь-якого зручного для нього суду на території України для проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У свою чергу, захисник зазначив, що він також намагався зв'язатися з потерпілим, який йому повідомив те саме, що і зазначає прокурор.

Крім того, ухвалою суду на потерпілого було накладено грошове стягнення за неявку до суду, однак, останній до суду так і не з'явився.

З огляду на викладене, а також те, що обвинувачений, має місце проживання у м. Києві, а саме: АДРЕСА_1, має ряд захворювань та потребує медичної допомоги і огляду, суд приходить до висновку, що тримання його під вартою є надмірним запобіжним заходом, а тому вважає достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме - у вигляді цілодобового домашнього арешту, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 181, 201, 202, 331, 369 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Гунази Ю.Є. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Прип’ять, українцю, громадянину України, офіційно не працюючому, не одруженому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із застосуванням електронного засобу контролю, звільнивши його з-під варти в залі суду та заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Покласти на ОСОБА_1 строком до 28 грудня 2018 року включно, такі обов'язки:

1) не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

3) здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну.

4) носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Радевича В.І., про що повідомити суд.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя