Ухвала суду № 79565872, 01.02.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/709/18

Провадження № 2-о/630/2/19

УХВАЛА

01 лютого 2019 року м. Люботин

Суддя Люботинського міського суду Харківської області Малихін О.О. розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Люботинська міська рада Харківської області, про встановлення факту спільного проживання, -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від 22 листопада 2018 року, в якій просить встановити факт, що вона та її мати, ОСОБА_2 постійно проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1 з грудня 2010 року і до часу відкриття спадщини 17 березня 2018 року.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказувала, що 17 березня 2018 року померла її мати, ОСОБА_2, яка на протязі більше ніж 5 років постійно проживала без реєстрації разом з нею в її будинку за адресою: м. Люботин, вул. Кірова, 26. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона, ОСОБА_1, звернулась до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Але нотаріус відмовила у видачі документів в зв’язку з тим, що вона та її матір були зареєстровані за різними адресами, а також через неприйняття спадкоємцем спадщини шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. Тому з метою оформлення права на спадкове майно вона, ОСОБА_1, вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, після якого вона є єдиним спадкоємцем.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання було відмовлено з тих підстав, що з заяви та доданих до неї документів вбачався спір про право.

Разом з копією ухвали від 26 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_1 були направлені заява з усіма доданими до неї матеріалами, в тому числі оригінал квитанції про сплату судового збору № 0.0.1193352330.1 від 22 листопада 2018 року.

03 грудня 2018 року заявником ОСОБА_1 було подано до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу суду від 26 листопада 2018 року. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції повний пакет документів, зазначений у додатку до заяви про встановлення факту спільного проживання від 22 листопада 2018 року, разом з копією такої заяви для заінтересованої особи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 січня 2019 року скасовано ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 26 листопада 2018 року і справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

29 січня 2019 року справа надійшла з Харківського апеляційного суду та передана в провадження судді Малихіна О.О.

Ознайомившись з заявою та доданими до неї документами, приходжу до висновку про необхідність залишення її без руху з наступних підстав.

Так, в постанові № 5 від 31 березня 1995 року, яка є чинною, Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ЦПК.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України заявник повинен додати до заяви її копії та копії усіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості заінтересованих осіб. Разом з тим, до заяви має бути доданий документ, що підтверджує сплату заявником судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Однак, заявником ОСОБА_1 ані під час звернення з заявою до суду першої інстанції 22 листопада 2018 року, ані під час звернення 03 грудня 2018 року до суду апеляційної інстанції не були додані до справи копії усіх документів, зазначених у додатку до заяви, які підлягають подальшому врученню судом заінтересованій особі після відкриття провадження для ознайомлення та формування правової позиції. Крім того, заявником ОСОБА_1 не додано до матеріалів справи оригінал квитанції про належну оплату судового збору в сумі 352,40 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України; суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, з копії квитанції про сплату судового збору № 0.0.1193352330.1 від 22 листопада 2018 року вбачається, що судовий збір в сумі 352,40 грн. за цим документом сплатила стороння фізична особа, прізвище якої не співпадає з прізвищем заявника. Від так, виникає обґрунтований сумнів у тому, що заявник виконана у належний спосіб процесуальний обов’язок по оплаті судового збору.

Суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. Для приведення заяви у відповідність ст. 177 ЦПК України заявник має подати до суду повний комплект в копіях документів, зазначених у додатку до заяви від 22 листопада 2018 року, а також квитанцію про сплату у встановленому порядку судового збору в розмірі 352,40 грн. на розрахунковий рахунок № 31216206020018 в УДК в м. Люботин, код 38008949, банк – Казначейство України, МФО 899998, код БК – 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)».

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання - залишити без руху.

Повідомити про це заявника та надати строк у десять днів з часу отримання ухвали для усунення недоліків, та роз’яснити, що у разі не усунення недоліків, а також неподання про це відповідних документів, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Малихін