Рішення № 79565628, 29.01.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/2355/18

Провадження № 2/628/54/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендра Н.В.

за участю секретаря – Кравцової В.М.

адвокатів – ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 26 липня 2014 року він надав відповідачеві у позику гроші в сумі 25 000 доларів США під зобов’язання повернути гроші в строк до 01 вересня 2014 року, а в разі неповернення грошей до вказаного строку, відповідач зобов’язався передати, у власність ОСОБА_3, належні йому на праві власності земельні ділянки площею 6,1229 га та 5,9250 га з кадастровими номерами 6323785500:11:000:0064 та 6323785500:11:000:0063, у зв’язку з чим ОСОБА_4 склав та підписав боргову розписку. На підтвердження належності ОСОБА_4 двох земельних ділянок відповідач надав позивачу оригінали свідоцтв про право на спадщину за заповітом та довіреність на розпорядження належним йому майном. В строк до 01 вересня 2014 року ОСОБА_4 гроші в сумі 25 000 доларів США позивачу не повернув, тим самим не виконав грошове зобов’язання по поверненню грошей, отриманих в позику. Оскільки ОСОБА_4 не виконав своє зобов’язання щодо повернення грошей в сумі 25 000 американських доларів, позивач мав намір одержати у власність земельні ділянки, які належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_4 та які він у разі неповернення боргу зобов’язався передати. Однак, 18 червня 2018 року з веб сайту позивач дізнався про посвідчення договору емфітевзису щодо спірної земельної ділянки 29 березня 2017 року строком на 10 років. В позасудовому порядку повернути гроші позивачу не вдалося, тому він змушений був звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Зазначили, що в рахунок забезпечення виконання зобов’язання по поверненню відповідачем боргу ОСОБА_4 було передано позивачу оригінали документів на земельні ділянки 6,1229 га та 5,9250 га. Однак, 18 червня 2018 року позивач дізнався про те, що на вищевказані земельні ділянки було укладено договір емфітевзису. Також позивач просив поновити строк позовної давності, оскільки він був пропущений з поважної причини, у зв’язку з тим, що він не знав та не міг знати, що не зможе скористатися спірними земельними ділянками у разі несплати відповідачем боргу, а дізнався про наявність договору емфітевзису на землю лише у червні 2018 року. ОСОБА_3 до червня 2018 року вважав, що наявність у нього оригіналів документів на земельні ділянки дають йому право ними користуватися, однак на даний час він позбавлений будь-якої можливості на користування землею.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначили, що дійсно в 2014 р. відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти, у зв’язку з чим ОСОБА_4 написав боргову розписку. Відповідач стверджує, що в строки передбачені в борговій розписці, він у 2014 році повернув всі гроші позивачу, однак у ОСОБА_3 не було з собою боргової розписки, тому оригінал розписки залишився у позивача, а ОСОБА_3 на блокноті написав розписку, в якій вказав, що ОСОБА_4 повернув борг, на даний час відповідач втратив дану розписку. Також відповідач повідомив, що 01 листопада 2017 року він передав свої земельні ділянки іншому орендарю, а раніше за оренду двох земельних ділянок з 26 липня 2014 року до 2020 року отримав від ОСОБА_3 орендну плату у сумі 24000,00 грн. Крім того представник відповідача у судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що згідно боргової розписки відповідач повинен був повернути борг до 01.09.2014 р., а отже з наступного дня , а саме з 01.09.2014 р., в разі не повернення грошей в строки передбачені в розписці права позивача були порушені, тому позивач мав права звернутися до суду з даним позовом протягом 3 років починаючи з 01.09.2014 р. по 01.09.2017 р., натомість позивач звернувся до суду лише у вересні 2018 р., тобто представник відповідача вважав, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та доводи їх представників, дослідивши докази і оцінивши їх у сукупності судом встановлено наступне.

26 липня 2014 року ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 в позику гроші в сумі 25 000 доларів США під зобов’язання повернути гроші в строк до 01 вересня 2014 року, в залог залишив належні йому згідно заповіту земельні паї площею 6,1229 га кадастровий номер 6323785500:11:000:0064 та 5,9250 га кадастровий номер 6323785500:11:000:0063. Також в розписці зазначено, що в разі не повернення коштів до встановленого строку земельні паї переходять у власність ОСОБА_3, що підтверджується оригіналом боргової розписки (а.с. 53).

Земельна ділянка площею 6,1229 га, кадастровий номер 6323785500:11:000:0064, а також земельна ділянка площею 5,9250 га, кадастровий номер 6323785500:11:000:0063 належить ОСОБА_4, що підтверджується ксерокопіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки (а.с. 13, 68-71).

26 липня 2014 року ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_3, якою уповноважив останнього користуватися та управляти (в т.ч. здавати в оренду) земельною ділянкою площею 6,1229 га, кадастровий номер 6323785500:11:000:0064 та земельною ділянкою площею 5,9250 га, кадастровий номер 6323785500:11:000:0063. Строк дії довіреності на користування земельними ділянками складає 20 років та дійсна до 26 липня 2034 року, що підтверджується ксерокопією довіреності (а.с. 66).

Згідно копії розписки від 26.07.2014 р. ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 орендну плату за належні йому згідно заповіту земельні паї, які знаходяться на території земель Петропавлівської сільської ради, площею 6,1229 га кадастровий номер 6323785500:11:000:0064 та 5,9250 га кадастровий номер 6323785500:11:000:0063, в сумі 24 000 грн. по 2020 рік включно. Претензій по оплаті не має. (а.с. 67)

18 червня 2018 року адвокат позивача отримала з офіційного вєб-сайту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про посвідчення договору емфітевзису щодо земельної ділянки приватним нотаріусом Куп’янського районного нотаріального округу ОСОБА_5 29 березня 2017 року строком на 10 років (земельна ділянка з кадастровим номером 6323785500:11:000:0064, а також інформацію про арешт нерухомого майна ОСОБА_4 24 травня 2017 року, що підтверджується ксерокопією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта (а.с. 9-12).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18 (ЄДРСРУ № 77587120) досліджуючи питання виконання боргового зобов’язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив наступний висновок, статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.

Судом було встановлено, що 26 липня 2014 року ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 в позику гроші в сумі 25 000 доларів США під зобов’язання повернути гроші в строк до 01 вересня 2014 року, в залог залишив належні йому, згідно заповіту земельні паї. На підтвердження цього позивач надав в судовому засіданні оригінал боргової розписки. Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що надана розписка, написана та підписана ним власноруч.

Відносно показань відповідача ОСОБА_4 стосовно того, що він повернув суму боргу але не забрав у позивача оригінал боргової розписки, то суд вважає їх безпідставними, оскільки належних доказів на підтвердження повернення боргу позивачу, відповідач до суду не надав. Пояснення відповідача про те, що під час повернення боргу у ОСОБА_3 не було оригіналу розписки, тому було зроблено запис у блокноті про повернення коштів, суд розцінює, як спосіб захисту, обраний ОСОБА_4, з метою уникнути цивільної відповідальності за невиконання зобов’язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що , що відповідач в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надав до суду належних доказів повернення позивачу грошових коштів, а наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірних грошових коштів у розмірі 25000,00 доларів США, що згідно курсу встановленого національним банком України станом на 03 серпня 2018 року (за 100USD долар США - 2701,1867 гривень) становить 675 296,68 грн., у зв’язку з чим позов в частині стягнення боргу підлягає задоволенню.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду та доводи представника позивача, про те, що строк позовної давності був пропущений з поважної причини, то судом встановлено наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності . Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом було встановлено, що разом з отриманням грошей в борг та написанням боргової розписки, відповідач 26 липня 2014 року надав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_3, якою уповноважив останнього користуватися та управляти (в т.ч. здавати в оренду) земельними ділянками площею 6,1229 га та 5,9250 га. Строк дії довіреності на користування земельними ділянками складає 20 років та дійсна до 26 липня 2034 року, що підтверджується ксерокопією довіреності (а.с. 66). Крім того згідно копії розписки від 26.07.2014 р. ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 орендну плату за належні йому згідно заповіту земельні паї в сумі 24 000 грн. по 2020 рік включно. (а.с. 67). Тобто з викладеного вбачається, що позивач був впевнений, що він має повне право, в разі не отримання позичених грошей, користуватися земельними паями, що влаштовувало позивача, а тому після не виплати 01.09.2014 р. йому коштів, маючи на руках оригінали правовстановлюючих документів на паї, він не вважав, що його права були порушені, оскільки згідно боргової розписки, в разі не повернення коштів земельні паї повинні були перейти в його власність.

Крім того в силу ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Як було встановлено судом 18 червня 2018 року позивач дізнався про неможливість використання спірних земельних ділянок, а отже суд вважає, що перебіг строку позовної давності починається саме з цього дня, коли особа дізналася про порушення свого права, оскільки позивач не знав та не міг знати про те, що відповідач 29 березня 2017 року уклав договір емфітевзису щодо однієї земельної ділянки, а 24 травня 2017 року на все нерухоме майно відповідача було накладено арешт. Тому суд дійшов висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу – задовольнити.

Поновити ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт МТ221317, рнокпп: НОМЕР_1, адреса місця мешкання: 63722, Харківська область, Куп'янський район, с. Петропавлівка, вул. Червона, буд. №148 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, рнокпп: НОМЕР_3, адреса місця мешкання: 63734, Харківська область, АДРЕСА_1 суму заборгованості у розмірі – 675 296,68 грн. в рахунок погашення боргу за борговою розпискою від 26 липня 2014 року та 6752,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01 лютого 2019 року.

Суддя Н.В.Цендра