Ухвала суду № 79560508, 31.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/6381/14-ц

Провадження № 6/520/124/19

УХВАЛА

31.01.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Маломуж А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона добровільно не виконує рішення суду про стягнення заборгованості.

Згідно ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець ОСОБА_1 просив слухати справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження АСВІІ № 57105039 з примусового виконання виконавчого листа № 520/6381/14-ц від 05.06.2018 року виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 21.02.2008 року у сумі 85806,62 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 08.05.2014 року складає 999762,70.

29.08.2018 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за вих. № 2753 за адресою вказаною у виконавчому документі.

29.09.2018 року на адресу приватного виконавця було повернуто листа з постановою про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання..

Приватним виконавцем на виконання вимог заяви стягувана про відкриття виконавчого провадження про накладення арешту на все майно боржника з метою реального виконання вимог виконавчого документу в межах суми боргу було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника №2759 від 29.08.2018 р.

Згідно Інформаційної довідки ДРПВІІМ за боржником зареєстрована земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 2 га, кадастровий номер 0522685800:01:000:0368 яка знаходиться за адресою: Вінницька обл., Могилів-Подільський р., Серебринецька с/р.

Згідно відповіді Державного агентства рибного господарства України за вх..№1721 від 24.09.2018 року за боржницею не зареєстровано риболовних суден.

Згідно відповіді з Головного управління держспоживслужби в Одеській області за вх..№1641 від 24.09.2018 року за боржницею сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Згідно відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті за вх..№2016 від 12.10.2018 року, морські судна за боржником не зареєстровані.

Відповідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, що надійшла на адресу виконавця 04.09.2018 року, було виявлено, що боржниця була знята з реєстрації за рішенням суду та на даний час реєстрації не має.

09.01.2019 року Приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника було здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, але перевіркою майнового стану, а ні боржника, а ні майна боржника, на яке можливо звернути стягнення виявлено не було. Двері квартири ніхто не відчиняв, приватним виконавцем було складено відповідний акт. Приватним виконавцем також було залишено виклик на прийом з датою та часом прийому на 16.01.2018 року. У визначений день та час на прийом до виконавця ніхто не з'явився.

17.01.2019 року за вих. № 171 Приватним виконавцем було направлено вимогу з'явитися на прийом до приватного виконавця 23.01.2019 року, та надати пояснення за фактом не виконання вимог виконавчого документа, надати декларацію про доходи та майно, інформацію про достовірне місце роботи та доходи. У визначений день та час на прийом до виконавця ніхто не з’явився.

Відповідно довідки Державної прикордонної служби України в Одеській області, боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕХ №341858 від 05.08.2013 року та ЕС №533452 від 07.06.2017 року.

Згідно довідки Державної прикордонної служби боржниця перетинала кордон 20.09.2018 року.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов’язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Разом із тим, в сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.

Статтею 90 Закону № 606-XIV передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Як роз’яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання.

У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання тобто він має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.

При цьому, в матеріалах подання не надано доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, вимоги приватного виконавця ( ОСОБА_2 фактично не отримала вищевказаних документів, так як їх повернуто за закінченням терміну зберігання).

Приватним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник ОСОБА_2 свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому маючи змогу виконати зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин.

Крім того,приватним виконавцем не надано доказів примусового приводу боржника, не отримано інформацію щодо можливих офіційних джерел доходу ОСОБА_2 (Довідок з УПФ та Фіскальної служби).

Також приватним виконавцем не доведено, що боржник ухиляється від виконання обов'язку шляхом відчудження нерухомого чи рухомого майна, що могло б свідчити про приховування його майна та статків, оскільки за боржником зареєстрована земельна ділянка.

Зазначений захід, про який йдеться у поданні за тих доказів, що надає приватний виконавець, є порушенням права особи щодо вільного вибору місця проживання, вільного залишення території України, наданого Конституцією України.

Один лише факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для застосування вказаного заходу приватному виконавцю необхідно довести наявність умисних діянь боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги роз’яснення Верховного суду України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013року, суд вважає, що подання приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 31.01.2019 року.

Суддя Маломуж А. І.