Рішення № 79555775, 28.01.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10196/17

Провадження № 2/344/556/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7 853,39 грн. та 90 000,00 грн. моральної шкоди, стягнення витрат по оплаті судового збору,–

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7 853,39 грн. та 90 000,00 грн. моральної шкоди, стягнення витрат по оплаті судового збору, посилаючись на те, що 26.04.2016 року о 17.00 год. в м.Івано-Франківську по вул.Галицька, неподалік будинку 90, керуючи автомобілем НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 недотримуючись правил дорожнього руху в наслідок чого автомобіль НОМЕР_2 зазнав суттєвих механічних пошкоджень. Винуватцем даної ДТП є ОСОБА_2, який визнав свою вину повністю, а тому було оформлено європротокол.

Відповідно до акту № АО-1305/1 здачі-прийняття роботи(надання послуг) від 13.05.2016 року — вартість матеріального збитку заподіяного позивачеві як власнику т/з становить — 12 490,00 грн. Станом на 07.08.2017 року страховою компанією, в якій застрахований відповідач — ПАТ “ Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” позивачеві було виплачено страхове відшкодування в розмірі 4636,61грн. Загальна сума матеріальних збитків спричинених позивачеві (власнику автомобіля) в результаті ДТП , що мала місце 26.04.2016 року становить 7853,39 грн.

Станом на 07.08.2017 року жодних взаєморозрахунків відповідача ОСОБА_2 з позивачем не проводились, відповідач відмовляється від відшкодування завданих йому збитків. Крім матеріальної шкоди позивачеві було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв”язку із протиправною поведінкою щодо позивача, а також душевних стражданнях у зв”язку із пошкодженням належного позивачеві майна — автомобіля. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 90 000 грн. А тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 7853,39 грн., моральну шкоду у розмірі 90 000 грн. та судові витрати.

28.01.2019 року позивач подав заяву про зменшення розміру моральної шкоди, відповідно до якої просив про стягнення в його користь моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. (а.с.69, 70).

Позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зменшення розміру моральної шкоди, просив задоволити в повному обсязі(а.с. 67).

Представник відповідача послався на розсуд суду, оскільки, позовної вимоги до ПАТ “НАСК “ОРАНТА” не заявлено, а страховою компанією було сплачено страхову суму відповідно до дослідження № ВО4857ВА-3 від 20.05.2016 року(а.с 73).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився з невідомих суду причин хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 57, 66).

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду 26.04.2017 року о 17.00 год в м. Івано-Франківську по вул. Галицькій не подалік будинку 90 водій автомобіля НОМЕР_3, внаслідок чого т/з позивача зазнав суттєвих механічних пошкоджень(а.с.24).

Відповідно до дослідження № НОМЕР_4 — 3 від 20.05.2016 року, складеного спеціалістом ТОВ “Гарант — АСІСТАНС”, який діє на підставі Агентської угоди №08-03-26/15-01-10 від 01.03.2010 р., за заявою ОСОБА_1 від 26.04.2016 року про проведення автотоварознавчого дослідження розмір матеріального збитку завданого власнику КТЗ: Paugeot 301 д.н.з. НОМЕР_5 становить 4 636,61 грн.(а.с.75-77).

Страхове відшкодування в розмірі 4636,61грн. ПАТ “НАСК “ОРАНТА” було виплачено позивачеві, про що у судовому засіданні повідомив представник страхової компанії та підтвердив сам позивач.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

П.4 вищезазначеної постанови передбачено, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 3 Закону №1961-IV передбачено, що обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно ст. 5 Закону №1961-IV об’єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов»язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Окрім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не погоджувався з розміром виплаченого страхового відшкодування в сумі 4 636,61 грн., оскільки, відповідно до ОСОБА_3 № АО-1305/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.05.2016 року загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 12 490,00 грн. ПДВ 0,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 12 490,00 грн. (а.с.31). Та 29.07.2016 року звернувся із заявою до Голови правління НАСК “Оранта”про перегляд суми страхового відшкодування на основі ОСОБА_3 № АО-1305/1 (а.с.27).

Листом від 11.08.2016 року №09-02-12/9289 позивача повідомлено про те, що згідно страхового ОСОБА_3 №ОЦВ-16-3378/1НАСК “ОРАНТА” та поданої заяви позивача про страхове відшкодування, Страховиком 18.07.2016 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4 636,61 грн. на рахунок АППБ “Аваль”. Крім того, зазначено, що позивачем до НАСК “Оранта” подано документи по ремонту з “ПП ОСОБА_3О.”, що свідчить про те, що транспортний засіб Paugeot 301 д.н.з. НОМЕР_5, ремонтувався не на спеціалізованому для даної моделі транспортного засобу станції технічного обслуговування. А тому відсутні підстави для здійснення перегляду розміру страхового відшкодування, згідно наданих документів по ремонту з “ПП ОСОБА_3О.”(а.с.28).

10.02.2017 року позивач звернувся із скаргою до Моторно(транспортного) страхового бюро України для перевірки в частині дотримання страхового законодавства НАСК “Оранта” щодо бездіяльності та невиплати позивачу суми відшкодування за страховим випадком(а.с.29), на що отримав листа №4.2-10/6038 відповідно до якого ОСОБА_1 було роз”яснено, що у випадку незгоди з прийнятим страховиком рішенням, спір між позивачем та страховиком може бути вирішений у судовому порядку(а.с.30).

Як вбачається з позовної заяви позивач звертається до суду з позовом до НАСК “Оранта” проте позовної вимоги до страхової компанії не заявляє жодної.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 різницю між загальною вартістю матеріального збитку потраченого на відновлення свого транспортного засобу відповідно до ОСОБА_3 №АО-1305/1 від 13.05.2016 року та виплаченим страховим відшкодуванням - у розмірі 7 853,39 грн.

Як вбачається з ОСОБА_3 №АО-1305/1 від 13.05.2016 року наданим ПП Грицак ОСОБА_4 вартість робіт по ремонту т/з Paugeot 301 д.н.з. НОМЕР_5 становить - 12 490 грн., згідно дослідження № НОМЕР_4 — 3 проведеного аварійним комісаром ОСОБА_5 матеріальний збиток завданий власникові КТЗ Paugeot 301 д.н.з. НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП, складає : 4 636,61 грн. (а.с.31).

Ремонт транспортного засобу Paugeot 301 д.н.з. НОМЕР_5 здійснювався “ПП ОСОБА_3О.”, який не є спеціалізованою станцією технічного обслуговування для даної моделі транспортного засобу. Крім того, ОСОБА_3 №АО-1305/1 від 13.05.2016 року наданий ПП Грицак ОСОБА_4, не містить інформації щодо фізичного зносу т/з, а тому є неналежним доказом та не може бути підставою для стягнення шкоди.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП 7 853,39 грн. матеріальної шкоди - різниця між загальною вартістю матеріального збитку потраченого на проведення відновленого ремонту транспортного засобу відповідно до ОСОБА_3 №АО-1305/1 від 13.05.2016 року та виплаченим страховим відшкодуванням — є не обгрунтованою та не підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Враховуючи стан здоров’я позивача, оскільки в ході судового розгляду було доведено протиправність діяння відповідача, яке виразилось у спричиненні матеріальної шкоди позивачу, так як вказаними діями відповідача завдано позивачу значних душевних страждань, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності суд прийшов до висновку, що вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 завданої моральної шкоди слід задоволити частково, стягнувши з останнього в користь позивача 2 000 грн. спричиненої йому моральної шкоди.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача сплаченого судового збору, то вона підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 640,00 грн. судового збору.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до постанови пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” від 01.03.2013 року №4, Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” 01.07.2004 № 1961-IV, ст.ст. 15, 23, 280, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА” про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 7 853,39 грн. та 90 000,00 грн., стягнення витрат по оплаті судового збору — задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - невідомий, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 — 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди внаслідок ДТП та 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 01.02.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.