Рішення № 79555730, 01.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/6903/18

2/336/759/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 01 лютого 2019 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (представник позивача ОСОБА_1 люк ОСОБА_2) до ОСОБА_3 про стягнення коштів в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

09.11.2018 позивач звернувся з позовом до відповідача за яким просить суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 45000,00 грн. та судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.07.2017 року між відповідачем та позивачем був укладений поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб за полісом – ВАЗ, держномер АР 7031 АХ.

11.01.2018 року в м. Києві по вул. Заболотного мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля відповідача та автомобіля «Ниссан», держномер АІ 1969 ЕЕ, водій та власник ОСОБА_4, після ДТП автомобілі пошкоджені, завдано матеріальні збитки.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року відповідача визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Після дорожньо-транспортної пригоди потерпіла особа звернулась до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування за збитки завдані в результаті ДТП.

Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови страхування здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 45 000,00 грн., цей факт підтверджується, зокрема, страховим актом та платіжними дорученням про виплату страхового відшкодування.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду, проте у судове засідання учасники справи не явилися.

При цьому, позивач власною заявою просив справу розглядати без його участі.

Через ненадання відповідачем, який не має статусу підприємця, інформації щодо його адреси відповідна судова повістка була йому надіслана за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідач викликався до суду через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому відповідач про причини своєї неявки не повідомив, не подав відзив, а сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду.

Отже, у порядку ст. 223 ч.3 п. 1 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності учасників справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з’ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно з ст. 4 Закону України «Про страхування», страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно положень ст.ст. 1187 ЦК України, шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що 20.07.2017 року між відповідачем та позивачем був укладений поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб за полісом – ВАЗ, держномер АР 7031 АХ.

11.01.2018 року в м. Києві по вул. Заболотного мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля відповідача та автомобіля «Ниссан», держномер АІ 1969 ЕЕ, водій та власник ОСОБА_4, після ДТП автомобілі пошкоджені, завдано матеріальні збитки.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року відповідача визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Після дорожньо-транспортної пригоди потерпіла особа звернулась до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування за збитки завдані в результаті ДТП.

Так, позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови страхування здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі більше ніж 45 000,00 грн., цей факт підтверджується, зокрема, страховим актом та платіжними дорученням про виплату страхового відшкодування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка буда заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 1762 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ЗУ «Про страхування», ст. ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (місце знаходження: вул. Білоруська, 3, м. Київ; код ЄДРПОУ-20344871) до ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_1) про стягнення коштів в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (місце знаходження: вул. Білоруська, 3, м. Київ; код ЄДРПОУ-20344871) матеріальну шкоду у розмірі 45 000,00 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 1762 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін