Рішення № 79552280, 28.01.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1396/18

Провадження № 2-а/304/2/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шешені М. О.,

з участю секретаря судового засідання – Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №304/1396/18 за позовомАйха ОСОБА_1 (89200, Закарпатська область, м.Перечин, пл.Незалежності, №1/25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Собранецька, №20, код ЄДРПОУ 39515893) та заступника начальника Закарпатської митниці, начальника управління протидії митним правопорушенням – ОСОБА_2 (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Собранецька, №20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №3694/30500/18 від 26 вересня 2018 року, винесену заступником начальника Закарпатської митниці, начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2. Свої позовні вимоги мотивує тим, що26 вересня 2018 року відносно нього останнім винесено постанову в справі про порушення митних правил №3694/30500/18, згідно якої він, 26 липня 2014 року о 14 год. 52 хв. через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на митну територію України ввіз автомобіль марки «Mercedes-Benz E300», реєстраційний номер RS933CD, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 в митному режимі «транзит», який станом на 09 серпня 2018 року з митної території України вивезеним не значиться, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.470 Митного кодексу України. Згідно вказаної постанови його визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.Вказану постанову вважає незаконною, такою, що винесена всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки вищевказаний автомобіль він не вивіз у зв’язку із поломкою такого. При цьому, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивач неодноразово наголошував головному державному інспектору ВМО №2 митного посту «Ужгород», що даний автомобіль він у 2014 році, після того, як його було відремонтовано, передав в зону проведення антитерористичної операції (АТО) на потреби добровольчих збройних формувань, які в свою чергу запевнили його, що повідомлять митницю України про даний факт, однак пояснення позивача не були зафіксовані ані в протоколі ані в постанові. Оскільки, відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не враховані вищевказані обставини, не надано їм належної оцінки, а тому на підставі наведеного просить позов задовольнити.

06 листопада 2018 року представником Закарпатської митниці ДФС – ОСОБА_4 до суду надано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає, що Закарпатською митницею ДФС правомірно притягнуто ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил, а тому наполягають на відмові у задоволенні позову у зв’язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставності адміністративного позову.

У судове засідання ані позивач ОСОБА_3 ані його представник – адвокат ОСОБА_5 не з’явилися, однак останній подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять такі задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Разом з поданою заявою подали справку, яка підтверджує факт передання автомобіля в зону АТО.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак враховуючи наданий представником відповідача відзив, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та відзив відповідача, вивчивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 26 вересня 2018 року заступником начальника Закарпатської митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3, було винесено постанову в справі про порушення митних правил №3694/30500/18, відповідно до якої останній 26 липня 2014 року о 14 год. 52 хв. через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на митну територію України ввіз автомобіль марки «Mercedes-Benz E300», реєстраційний номер RS933CD, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2, в митному режимі «транзит», який станом на 09 серпня 2018 року з митної території України вивезеним не значиться, чим порушив термін вивезення вищезазначеного автомобіля з митної території України, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.470 Митного кодексу України.

Також встановлено, що згідно даної постанови ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розміріп’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Разом з цим встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz E300», реєстраційний номер RS933CD, позивач ОСОБА_3 не вивіз у зв’язку із передачею такого ще 29 липня 2014 року на потреби в зону проведення антитерористичної операції (АТО), про що свідчить надана позивачем та його представником в якості письмового доказу справка, завірена начальником технічної частини Міністерства оборони України.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст.459 МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідно до ст.466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до ст.487 МК У;країни провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Згідно ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ч.1 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481,485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно ст.523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.1 ст.527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Разом з цим, згідно ч.1 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідност.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясуваннявсіхобставин у справі, у тому числіщодовиявлення та витребуваннядоказів з власноїініціативи.

Разом з цим, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не булипокладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що при винесені оскаржуваної постанови заступник начальника Закарпатської митниці, начальник управління протидії митним правопорушенням – ОСОБА_2 фактично не в повній мірі дослідив всі обставини справи, а саме не перевірив та врахував як пояснення ОСОБА_3 про те, що ввезений ним автомобіль марки «Mercedes-Benz E300», реєстраційний номер RS933CD, він передав на потреби АТО, так і відповідну справку Міністерства оборони України про таке, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена передчасно, у зв’язку з чим така підлягає скасуванню, а справа надісланню на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.458, 459, 466, 486, 487, 489, 491, 495, 522,523,527,529, ст.ст.6-10,14,241-244,246,251,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (89200, Закарпатська область, м.Перечин, пл.Незалежності, №1/25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Собранецька, №20, код ЄДРПОУ 39515893) та заступника начальника Закарпатської митниці, начальника управління протидії митним правопорушенням – ОСОБА_2 (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Собранецька, №20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування постанови у справі про порушення митних правил – задовольнити частково.

Постанову в справі про порушення митних правил №3694/30500/18 від 26 вересня 2018 року, винесену заступником начальника Закарпатської митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. – скасувати, а провадження у справі про порушення митних правил – надіслати на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:ОСОБА_6