Рішення № 79552167, 01.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 лютого 2019 року №826/6144/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи в порядку письмового провадження розгляд адміністративної справи

за позовомОСОБА_1додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0051191306,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0051191306.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відсутності документальної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про несвоєчасність сплати позивачем суми грошового податкового зобов'язання в розмірі 116 434, 08 грн. Крім того, позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій зазначено суму в розмірі 116 434, 08 грн., на яку зменшено розмір податкового зобов'язання.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що ОСОБА_1 самостійно в податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік було зазначено суму в розмірі 116 434, 08 грн. з терміном сплати до 19.02.2016, проте вказану суму у встановлені терміни сплачено не було.

Позивач надала суду письмові пояснення разом з копією довідки про доходи за січень-грудень 2015 року на підтвердження факту утримання та сплати податковим агентом в повному обсязі податку з доходів фізичних осіб за січень-грудень 2015 року.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині салати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 01.12.2016 №968/26-50-13-02-27/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0051191306, яким до позивача застосовано штраф за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 11 634, 41 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0051191306, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.02.2017 №1346/8/26-15-10-02-16, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

ОСОБА_1, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий Кодекс України.

Згідно статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій. Документами, які мають відношення до такої перевірки є саме податкові декларації. Камеральна перевірка може проводитись виключно на підставі даних, вказаних в звітності.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.01.2018 №804/5957/16 (ЄДРСРУ №72065330).

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки від 01.12.2016 №968/26-50-13-02-27/НОМЕР_1, контролюючим органом встановлено порушення термінів сплати податкового зобов'язання, що відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки), є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Натомість, відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що у межах камеральної перевірки відповідачем досліджувались факти та обставини, які повинні встановлюватись при проведенні документальної перевірки. А тому, відповідачем порушено порядок проведення податкової перевірки, визначений чинним (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавством України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача не встановлено наявність арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації з податку на доходу фізичних осіб за січень-грудень 2015 року.

Разом з тим, на підтвердження помилкового декларування позивачем суми податку з доходів фізичних осіб за січень-грудень 2015 року та повної сплати податку з доходів фізичних осіб податковим агентом позивача, в матеріалах справи наявна копія довідки про доходи за січень-грудень 2015 року, виданої ОСОБА_1 приватним акціонерним товариством «СК «Альфа Страхування», з якої вбачається, що за січень-грудень 2015 року утримано податок з доходів фізичної особи - ОСОБА_1 в розмірі - 116 434, 08 грн., відтак позивач позбавлена обов'язку сплачувати помилково задекларований податок з доходів фізичних осіб.

Відповідачем в процесі розгляду адміністративної справи не обґрунтовано суду яким чином та на підставі яких даних в межах проведення камеральної перевірки було нараховано штрафні санкції за порушення сплати позивачем задекларованого податкового зобов'язання, адже відповідно до наявною в матеріалах справи наявна копії довідки про доходи позивача за січень-грудень 2015 року, податковим агентом ОСОБА_1 було сплачено відповідну суму задекларованого податку, при цьому суд наголошує, що в разі виникнення певних невідповідностей задекларованих даних відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків, чого останнім зроблено не було.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Також, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 20.02.2018 №К/9901/4570/17, згідно з якою, суд дійшов висновку, що Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дії державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню перевірки позивача, оформленої актом від 01.12.2016 №968/26-50-13-02-27/НОМЕР_1 є протиправними, в зв'язку з чим прийняте на підставі вказаного акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 №0051191306 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.12.2016 №0051191306.

Стягнути з державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 39468461) на користь ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.