Рішення № 79550477, 30.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2019 р. № 400/2811/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт", Софіївка,Новобузький район, Миколаївська область,55632 доГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 № 00101991401,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Софія Граніт» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00101991401 від 07.11.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість (форма «Р») на загальну суму 411606,25 гривень (за основними зобов'язаннями - 329285,00 гривень, за штрафними санкціями - 82321,25 гривень).

Свої позовні вимоги ТОВ «Софія Граніт» обґрунтувала тим, що в червні-грудні 2016 товариство виконувало роботи з поточного ремонту доріг, у зв'язку з чим було орендовано необхідну техніку і агрегати. Згодом були укладені договори на виконання робіт. В зазначений період основними постачальниками бітуму, пічного палива, адегізійної добавки для ТОВ «Софія Граніт» були ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта». У позивача є повний пакет щодо первинних документів по придбанню товару у цих постачальників та подальшого використання його у своєї господарської діяльності під час поточного ремонту доріг, але контролюючий орган з надуманих підстав заперечує право позивача на врахування витрат на придбання цих матеріалів у податковому обліку.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Софія Граніт» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 258184 гривень по операціям з ПП «Р-ГРУПП» та 71101 гривень по операціям з ПП «Херсонтранснафта». Реальність здійснення цих операцій не підтверджено. Товарно-транспортні накладні на отримання товару від ПП «Р-ГРУПП» оформлені з порушеннями, а саме у накладних зазначено лише пункти навантаження-розвантаження м. Миколаїв чи м. Кременчук, тобто без зазначення адреси пунктів навантаження товарів, що також унеможливлює встановлення приналежності пункту навантаження до конкретної юридичної особи, а саме від ПП «Р-ГРУПП». Згідно бази даних «НАІС ДДАІ» МВС України автомобіль Renault Magnum належить фізичній особі ОСОБА_1 та з 07.10.2017 переданий в користування до ПП «Прем'єра Південь». При цьому, не встановлено відображення реєстрації податкових накладних в ЄРПН на придбання транспортних послуг ПП «Р-ГРУПП» від ПП «Прем'єра Південь». У паспортах якості на бітум є перекручення, оскільки у паспортах йде мова про бітум 70/100, а згідно первинних документів відвантажувався бітум 60/90. Перевіркою ПП «Р-ГРУПП» встановлено, що він не має достатніх трудових, фінансових та майнових ресурсів для виконання своїх зобов'язань за договором. Відповідно до звіту 1-ДФ у штаті цього підприємства працювала 1 особа. У підприємства відсутні складські приміщення, виробничі можливості та транспортні засоби. Згідно з інформацію ОУ ГУ ДФС у Миколаївській області ПП «Р-ГРУПП» є ризиковими постачальником.

Згідно з матеріалами документальної позапланової перевірки ПП «Херсонтранснафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за 2016-2017 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками (акт від 23.05.2018 №101/21-22-14-06/40755257), встановлено відсутність придбання товару у контрагентів ПП «Херсонтранснафта» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності через недостатню кількість управлінського, технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, щоб підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Софія-Граніт» та ПП «Херсонтранснафта». ТОВ «Софія-Граніт» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх виконання, при цьому, що сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум.

В судове засідання 17.12.2018 представники позивача та відповідача не з'явились.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 30.01.2019 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Софія-Граніт» зареєстровано юридичною особою 15.10.2007. Основними видами діяльності товариства є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, будівництво доріг і автострад та ін.

30.06.2016 ТОВ «Софія-Граніт» уклало договір з ПП «Р-ГРУПП» про поставку товару.

Відповідно до цього товару ПП «Р-ГРУПП» поставило на адресу ТОВ «Софія-Граніт» бітум шляховий та пічне паливо.

На підтвердження поставки ПП «Р-ГРУПП» виписало на адресу позивача видаткові накладені №81 від 30.06.2016, №89 від 11.07.2016, №90 від 11.07.2016, №134 від 18.07.2016, №135 від 31.07.2016, №119 від 05.08.2016, №147 від 18.08.2016, №140 від 10.08.2016, №199 від 30.09.2016, №204 від 03.10.2016, а також податкові накладні №28 від 30.06.2016, №18 від 11.07.2016, №17 від 11.07.2016, №32 від 18.07.2016, №49 від 31.07.2016, №9 від 05.08.2016, №22 від 18.08.2016, №15 від 10.08.2016, №32 від 30.09.2016, №3 від 03.10.2016 на загальну суму 1549102,5 гривень, з них ПДВ 258183,75 гривень.

В період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ «Софія-Граніт» перерахував на адресу ПП «Р-ГРУПП» 1549102,5 гривень.

Суму 258183,75 гривень ПДВ, сплачену на користь ПП «Р-ГРУПП», ТОВ «Софія-Граніт» за цим договором, відобразила у власному податковому обліку, як податковий кредит за відповідні місяці 2016 року.

18.10.2016 ТОВ «Софія-Граніт» уклало договір з ПП «Херсонтранснафта» про поставку товару.

Відповідно до цього товару ПП «Херсонтранснафта» поставило на адресу ТОВ «Софія-Граніт» бітум шляховий, мінеральні добавки та пічне паливо.

На підтвердження поставки ПП «Херсонтранснафта» виписало на адресу позивача видаткові накладені №58 від 02.12.2016, №33 від 17.05.2017, №186 від 28.10.2017, а також податкові накладні №4 від 02.12.2016, №9 від 17.05.2017, №29 від 28.10.2017 на загальну суму ПДВ 71101 гривень.

Суму 71101 гривень ПДВ, сплачену на користь ПП «Херсонтранснафта», ТОВ «Софія-Граніт» за цим договором, відобразила у власному податковому обліку, як податковий кредит за відповідні місяці 2016 та 2017 років.

В період з 28.09.2018 по 11.10.2018 Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Софія-Граніт», під час якої дійшло висновку, про необґрунтованість віднесення до податкового обліку за 2016-2017 роки 258183,75 гривень за рахунок коштів, сплачених на користь ПП «Р-ГРУПП», та 71101гривень, сплачених на користь ПП «Херсонтранснафта».

Зазначені висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що реальність здійснення цих операцій не підтверджено. Товарно-транспортні накладні на отримання товару від ПП «Р-ГРУПП» оформлені з порушеннями, а саме у накладних зазначено лише пункти навантаження-розвантаження м. Миколаїв чи м. Кременчук, тобто без зазначення адреси пунктів навантаження товарів, що також унеможливлює встановлення приналежності пункту навантаження до конкретної юридичної особи, а саме від ПП «Р-ГРУПП». Згідно бази даних «НАІС ДДАІ» МВС України автомобіль Renault Magnum належить фізичній особі ОСОБА_1 та з 07.10.2017 переданий в користування до ПП «Прем'єра Південь». При цьому, не встановлено відображення реєстрації податкових накладних в ЄРПН на придбання транспортних послуг ПП «Р-ГРУПП» від ПП «Прем'єра Південь». У паспортах якості на бітум є перекручення, оскільки у паспортах йде мова про бітум 70/100, а згідно первинних документів відвантажувався бітум 60/90. Перевіркою ПП «Р-ГРУПП» встановлено, що він не має достатніх трудових, фінансових та майнових ресурсів для виконання своїх зобов'язань за договором. Відповідно до звіту 1-ДФ у штаті цього підприємства працювала 1 особа. У підприємства відсутні складські приміщення, виробничі можливості та транспортні засоби. Згідно з інформацію ОУ ГУ ДФС у Миколаївській області ПП «Р-ГРУПП» є ризиковими постачальником.

Згідно з матеріалами документальної позапланової перевірки ПП «Херсонтранснафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства за 2016-2017 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками (акт від 23.05.2018 №101/21-22-14-06/40755257), встановлено відсутність придбання товару у контрагентів ПП «Херсонтранснафта» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності через недостатню кількість управлінського, технічного персоналу, основних засобів (фондів), складських приміщень, транспортних засобів, щоб підтвердити факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Софія-Граніт» та ПП «Херсонтранснафта». ТОВ «Софія-Граніт» використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх виконання, при цьому, що сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум.

07.11.2018 уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00101991401 про визначення ТОВ «Софія-Граніт» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 411606,25 гривень, з них 329285 гривень за податковим зобов'язанням та 82321,25 гривень штрафу.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціям будь-яких інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договори, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, Актів приймання робіт), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів щодо правовідносин ТОВ «Софія-Граніт» з ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта» не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є поверховими, бездоказовими та передчасними.

Всі претензії до зазначених контрагентів носять загальний, абстрактний та неконкретний характер.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Але такого документу відповідачами не надано.

Вирок суду, або інший документу, ухвалений в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта» за фактом фіктивного підприємництва ст.205 КК України відповідачем не надано.

Відповідач невиправдано спрощує процес доведення факту відсутності реальних господарських операцій та перебільшує юридичне значення власних Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформації отриманої з податкової звітності підприємств контрагентів, власних електронних баз, відомостей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших джерел.

Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнанні фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта» станом на час виконання договорів з позивачем були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, мали індивідуальні податкові номери, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта» мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та були зареєстровані як платник податку на додану вартість.

У такому разі Державна фіскальна служба та її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємства, без достатніх для цього підстав.

За рахунок яких саме трудових, фінансових та матеріальних ресурсів (власних, кредитних, орендованих, залучених за цивільно-правовими договорами чи неоформленими працівниками), ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта» виконували свої договірні зобов'язання перед позивачем не може впливати на можливість врахування позивачем цих коштів у власному податковому кредиті.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача мається весь обсяг необхідних первинних документів щодо проведення господарських операцій з ПП «Р-ГРУПП» та ПП «Херсонтранснафта». Наявність цих первинних документів під час перевірки не заперечується і у Акті перевірки. Більш того, не заперечується поставленні за договорами поставки товарно-матеріальні цінності.

За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, то зазначений документ є обов'язковим первинним документом для підтвердження надання експедиційних послуг, чи послуг з перевезення вантажів. У цьому ж випадку, позивач сплачував не за перевезення, а за товари. Перевезення товару здійснювалось продавцем за власний рахунок. А тому товарно-транспортна накладна у цьому випадку взагалі не є обов'язковою для підтвердження права на врахування у податковому обліку сплачених коштів на адресу продавця.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.03.2018 по адміністративній справі №826/3498/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73081934), від 31.07.2018 по адміністративній справі № 808/1507/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75645232), від 31.07.2018 по адміністративній справі №817/1339/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75645667) та багатьох інших.

Позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №00101991401 від 07.11.2018 про визначення ТОВ «Софія-Граніт» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 411606,25 гривень.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 6174,09 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (Софіївка,Новобузький район, Миколаївська область,55632 35156965) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 07.11.2018 №00101991401 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість (форма «Р») на загальну суму 411606,25 гривень (за основними зобов'язаннями - 329285,00 гривень, за штрафними санкціями - 82321,25 гривень)

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (Софіївка,Новобузький район, Миколаївська область,55632 35156965) судові витрати в розмірі 6174,09 гривень (шість тисяч сто сімдесят чотири грн. дев'ять коп.).

4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко