Постанова № 79548545, 01.02.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/4709/18

Провадження №2-а/225/4/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

30 січня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Нємиш Н.В.,

з участю

секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Задоєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Костянтинівського відділення поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Костянтинівського відділення поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 24 серпня 2018 року близько 10 год. 30 хв. у районі спуску до Регіонального ландшафтного парку «Клебан - Бик» за порушення ст. 122 ч.2 КУпАП співробітниками поліції був затриманий автомобіль «ЗАЗ -DAEWOO» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. Позивачу автомобіль належить на праві власності, що підтверджується технічнім паспортом НОМЕР_2. В транспортному засобі також знаходилися пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4. За результатами затримання співробітниками поліції була складена постанова про накладення адміністративного стягнення.

З постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серія ДП18 №062822 від 24.08.2018 року позивач не згоден з наступних підстав.

24 серпня 2018 року позивач рухався по автомобільній дорозі «Слов'янськ - Маріуполь». Близько 10 години 30 хвилин у районі спуску до Регіонального ландшафтного парку "Клебан - Бик" автодороги був зупинений поліцейськими на службовому автомобілі (державний номер 2112). Причиною зупинки було звинувачення у порушенні правил дорожнього руху. Порушення (на думку відповідача) полягало у тому, що позивач рухався у крайній лівій смузі дороги при вільній крайній правій смузі, що є порушенням п.п. 11.2 п. 11 Правил дорожнього руху «11.2. На дорогах, які-мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.»

Позивач, намагався пояснити співробітникам поліції про неможливість рухатися як найближче до правого краю проїзної частини у зв'язку з тим, що:

- виконував об'їзд перешкод у вигляді каміння розміром завбільшки цегли, які були розташовані на правій смузі на відстані близько 100 м одне від одного, тому ввімкнув лівий поворот та перебудувався у ліву смугу і продовжив рухатись, аж поки перешкод не стало, де і зупинив поліцейський;

- смуги були розділені сплошною полосою. При перетинанні сплошної полоси позивач порушив би ПДР.

Натомість співробітники поліції склали без свідків Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Копія Постанови, яку надали позивачу, не містить ніякої інформації, текст розібрати неможливо за його відсутності.

Позивач вважає, що працівник патрульної поліції не має права притягати водія (Позивача) до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції.

Також вважає, що працівник поліції порушив законодавство України при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню.

07.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що сторона відповідача з позовною заявою не згодна, вважають доводи позивача помилковими та необґрунтованими з наступних підстав. Складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вищевказаним правопорушенням відбувається за місцем скоєння. Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 зі змінами, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), статтею 122 тощо. Враховуючи вищевикладене, поліцейським ОСОБА_6. винесено постанову відразу на місці скоєння адміністративного правопорушення відповідно до вказаної Інструкції. Є також безпідставним твердження позивача, що було порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 було роз'яснено його права та підстави притягнення до адміністративної відповідальності на місці винесення постанови про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис та вказівка на копії постанови. Крім того, позивач не посилається на наявність будь-яких свідків, які б свідчили про відсутність скоєного ним правопорушення. У той же час, свідком вчинення правопорушення є інспектор СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_7 Є безпідставними посилання позивача на те, що не було взято до уваги пояснення ОСОБА_3, оскільки ця особа є заінтересованою в позитивному розгляді справи на користь позивача, а відтак її свідчення не можуть бути об'єктивними. Виходячи з наведеного, вважають, що посадова особа Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старший сержант поліції ОСОБА_6 діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Факт скоєння адміністративного правопорушення зафіксований на особистий телефон поліцейського ОСОБА_6

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав, наполягав на задоволенні вимог.

Представник відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі. Підтвердив доводи викладені у відзиві на позов.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, відеозаписи надані сторонами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 062822 від 28.08.2018 року інспектором СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 було притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема за те, що він 24.08.2018 року о 10 годині 35 хвилин, на автошляху Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь 60 км + 200 м., рухався в лівій смузі при вільній правій на дорозі, яка має дві смуги в одному напрямку, чим порушив п.п. 11.2 ПДР України, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с.32).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів Українивід 10.10.2001р.№1306 (далі ПДР України).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.п. 11.2 Правил дорожнього руху, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Стороною позивача не заперечується той факт, що він 24.08.2018 року керував транспортним засобом марки «ЗАЗ -DAEWOO» державний номер НОМЕР_1, по автомобільній дорозі «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь» у районі спуску до Регіонального ландшафтного парку "Клебан - Бик", у лівій смузі, оскільки виконував об'їзд перешкод у вигляді каміння розміром завбільшки цегли, які були розташовані на правій смузі на відстані близько 100 м одне від одного, тому ввімкнув лівий поворот та перебудувався у ліву смугу і продовжив рухатись, аж поки перешкод не стало, де його зупинив поліцейський.

Також позивач стверджує, що під час складання постанови від 24.08.2018 року інспектором не взяті до уваги його пояснення, про те, що він рухався в лівій полосі, оскільки виконував об'їзд перешкод в правій полосі, про що зробив власноручний запис в оспорюваній постанові.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Діяльність органів патрульної поліції, пов'язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до вимог пункту 2 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Отже оспорювана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, за змістом якої обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку, оскільки вказана постанова не містить посилання на достатні та допустимі докази вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Натомість, відеозапис, який було долучено стороною відповідача, як на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ДП18 № 062822 від 28.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилання в якості додатку на відеозапис правопорушення та відомості про технічний засіб, яким проведена відео -, фото зйомка.

Отже, відеозапис на який посилається представник відповідача, не є належним і допустимим доказом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15 листопада 2018 року.

Також судом встановлено, що інспектором поліції після оформлення постанови про адміністративне правопорушення, позивачу було надано другий примірник складеної постанови, який є нечетабельним, що порушило право позивача на захист, виданий позивачу примірник долучено до матеріалів справи (а.с.3).

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачу слід було довести наявність умислу або необережності вчинених позивачем дій, зокрема наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що на думку особи, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення полягало у порушені правил розташування транспортних засобів на дорозі, передбачених п.п. 11.2 Правил дорожнього руху.

Разом з цим, доведеність вини позивача у вчинених адміністративних правопорушеннях підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Окрім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, в ході судового розгляду відповідачем належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом безпосереднього факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не доведено наявності ознак умислу чи необережності скоєння вказаного в постанові адміністративного правопорушення.

Ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Вчинення дії в стані крайньої необхідності не є адміністративним правопорушенням і виключає притягнення до адміністративної відповідальності.

А відтак, оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не надав, суд доходить висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в своєму позові ставить питання щодо визнання незаконними дій інспектора СРПП Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними (незаконними), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, тому доходить висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, а саме щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 5-11, 77, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Костянтинівського відділення поліції Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 062822 від 24.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладення штрафу у розмірі 425 грн.; справу про адміністративне правопорушення закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області, протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15. 5 ч. 1 Розділу VІІ (Перехідні положення) КАС України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс складено 01.02.2019 року.

Суддя: