Ухвала суду № 79546910, 28.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-4062/11

(4-с/199/13/19)

УХВАЛА

іменем України

28.01.2019

м. Дніпро

справа №2-4062/11

провадження № 4с/199/13/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Столяренко А.І.

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, де заінтересовані особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник (боржник) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, де заінтересовані особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

В обґрунтування скарги зазначивши, що відповідно до виконавчого листа №2-4062/11 від 28.10.2013, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 3 725 776,54 грн. відносно боржника ОСОБА_1. Постановою державного виконавця від 07.06.2017 стягнуто виконавчий збір з ОСОБА_2 у сумі 372 577, 65 грн. в рамках виконавчого провадження №51823537. Державним виконавцем 07.09.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №54647174). Виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Заявник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №54647174) з виконання постанови №51823537 від 07.06.2018 про стягнення виконавчого збору є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Заявник (боржник) в судове засідання не з’явилася, про час, місце і дату судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Представником заявника адвокатом ОСОБА_3 надано заяву щодо розгляду скарги за її відсутності, скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Стягувач ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з’явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином. Останнім до суду надано матеріали виконавчого провадження №54646992 та зазначено про виконавчі дії, які вживались державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4062/11 від 28.10.2013, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 3 725 776,54 грн. відносно боржника ОСОБА_1.

На час винесення державним виконавцем постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в попередній редакції). Відповідно до положень ст.21 вказаного Закону на відділи примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими сума заборгованості становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Тобто, виконавче провадження з виконання зазначеного вище виконавчого документу, в даному випадку, підлягало виконанню відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В подальшому, за результатами проведених виконавчих дій державним виконавцем 07.06.2017 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП №51823572). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є – «стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа».

У той же час, як зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, рішення у встановлений строк боржником не виконано, виконавчий збір у сумі 372 577, 65 грн. не стягнуто. Вимогами ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Того ж дня, а саме 07.06.2017 державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору (ВП №51823537).

На час винесення вказаних постанов, чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 №1404-VIII (в новій редакції) та Інструкція з організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2832/5) (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» в новій редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до частини 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов’язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Отже, виконання рішень здійснюється за місцем знаходження, роботи боржника, виключення – підвідомчість відділу примусового виконання рішень.

Оскільки, боржник ОСОБА_1 проживає за адресою: м. Дніпро, вул. Кожем`яки, 9/104, що за територіальністю відноситься до Амур-Нижньодніпровського району, то і виконавчі дії, відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», відносно вказаного боржника, повинні проводитись державним виконавцем за місцем його проживання, тобто Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону відносно підвідомчості, 07.09.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесена постанова (ВП №54646992) про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №51823537, виданої 07.06.2017 (про стягнення виконавчого збору). Постанову про відкриття виконавчого провадження здійснено відносно боржника, що проживає на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Тобто, під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №51823537 від 07.06.2017 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у сумі 372 577,65 грн. державним виконавцем були порушені вимоги ч. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо підвідомчості рішень, які підлягають виконанню.

Виходячи з вищевикладеного, виконавчі дії відносно вказаного виконавчого провадження, у тому числі і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, здійснені з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, в ході дослідження виконавчого провадження встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2017 (ВП №54646992) винесена всупереч Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), а відтак підлягає скасуванню а скарга задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Разом з тим, Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік заяв та скарг за подання яких до суду справляється судовий збір. В даному переліку відсутні скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору в даному випадку, а тому судові витрати розподілу не підлягають і відносять на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 49083, м. Дніпро, вул. Кожем`якиАДРЕСА_1), де заінтересовані особи - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34984907, місце знаходження: вул. Старокозацька, буд.56, м. Дніпро, 49101), Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528, місце знаходження: вул. Жилянська, буд.43, м. Київ, 01033) на дії державного виконавця - задовольнити.

Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2017 (ВП №54646992) - скасувати.

Судові витрати розподілу не підлягають та відносяться на рахунок держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2019 року.

Суддя О.Б.Подорець