Рішення № 79540962, 24.01.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1549/14-ц

№ провадження 2/453/1/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 січня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

з участю представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

який одночасно є представником відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з участю третьої особи – Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом знесення проведеної внаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 17.10.2014 року звернулася у суд із позовом до відповідачів – ОСОБА_4, ОСОБА_3. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, із залученням до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 ДАБК у Львівської області, в якому просить зобов’язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні належними на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16, шляхом знесення проведеної внаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, котрий належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 31.10.2014 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) відкрито провадження за вказаною позовною заявою із призначенням її судового розгляду.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 14.11.2014 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення поданого ним позову.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 03.12.2014 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Сколівського районного суду Львівської області в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 ДАБК України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 01.04.2015 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі відновлено та призначено її судовий розгляд. Одночасно здійснено заміну третьої особи у справі на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Департаменту у Львівській області.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 21.05.2015 року (головуючий – суддя Брона А.Л.) провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, з участю третьої особи – ОСОБА_5, про зобов’язання до вчинення дій.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2016 року, дану справу передано для розгляду судді Ясінському Ю.Є. у зв’язку із закінченням п’ятирічних повноважень судді Брони А.Л..

Провадження у справі судом під головуванням судді Ясінскього Ю.Є. не відновлювалося.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2018 року, дану справу передано для розгляду судді Микитину В.Я. у зв’язку із закінченням п’ятирічних повноважень судді Ясінського Ю.Є..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 19.10.2018 року (головуючий – суддя Микитин В.Я.) вказану справу прийнято до провадження у зв’язку із закінченням п’ятирічного терміну повноважень судді Ясінського Ю.Є. та поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 05.12.2018 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відбувся 24.01.2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки та житлового будинку (садиби), розташованої по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області, а відповідачі у рівних частинах є співвласниками сусідніх земельної ділянки та житлового будинку (садиби), розташованої по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області. У серпні 2014 року відповідачі на власній земельній ділянці розпочали реконструкцію з розширенням та надбудовою господарської будівлі під житловий будинок самовільно, без будь-якої проектної та дозвільної документації. Позивач звертався до відповідачів усно із вимогою про припинення робіт щодо самовільної реконструкції господарської будівлі, оскільки такі їх дії порушують його право на користування своєю власністю. Проігнорувавши вимогу позивача як сусіднього власника, останній звернувся із письмовими заявами в усі можливі контролюючі служби, а також повідомив про факт самовільного будівництва правоохоронні органи, на що одержав відповіді про притягнення відповідача ОСОБА_4, як однієї із співвласників, до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво, складення щодо неї припису про припинення таких робіт, котрий у подальшому відповідачами не був виконаний, а реконструкція господарської будівлі із прибудовою та надбудовою була завершена. Позивач зазначає, що після завершення самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі грубо порушуються його права та законні інтереси як власника сусідньої садиби, так як відстань по межі від реконструйованої будівлі відповідачів до його житлового будинку, у порушення вимог ДБН 360-92, становить всього 2 м. 10 см.. Внаслідок вказаних неправомірних дій відповідачів має місце порушення інсоляції та норм освітленості належного позивачу житлового будинку, а також істотне затінення належної йому земельної ділянки, надмірне зволоження на ній ґрунту, що призводить до утворення конденсату і зволоження фундаменту житлового будинку та матеріалу стін, погіршення їхніх теплоізоляційних властивостей і збільшення теплопровідності у холодну пору року. Позивач наполягає на тому, що відповідачі, здійснивши реконструкцію господарської будівлі, порушили вимоги чинного законодавства України та його права як сусіднього власника. Оскільки відповідачі самостійно відмовляються знести проведену внаслідок самовільної реконструкції прибудову та надбудову господарської будівлі і тим самим усунути наведені вище перешкоди у користуванні позивачем власними земельною ділянкою та житловим будинком, вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ними не виконано, то позивач, посилаючись на положення ст. ст. 15-16, 391 ЦК України, ст. ст. 103, 152 ЗК України та положення чинного законодавства, котре врегульовує здійснення містобудівної діяльності, був змушений звертатися у суд із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Позивач та його уповноважений представник – адвокат ОСОБА_9 у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з’явилися, однак таким представником попередньо подано суду клопотання вх. № 384 від 23.01.2019 року (а. с. 203), у котрому він позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а розгляд справи просив проводити без його участі та участі позивача. Одночасно до поданого клопотання долучено належно засвідчені копії усіх письмових доказів, котрими обґрунтовуються пред’явлені позовні вимоги.

Належно уповноважений представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту ДАБІ у Львівській області ОСОБА_2 у судове засідання щодо розгляду справи по суті з’явився, позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав, вважав їх підставними та обґрунтованими, виходячи із численних звернень останнього до ОСОБА_8 про усунення порушень його прав, встановлення ОСОБА_8 під час перевірок факту реконструкції відповідачами господарської будівлі з прибудовою та надбудовою під житловий будинок з грубим порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил забудови, а також невиконання відповідачами припису про усунення відповідних порушень та їх ухилення від можливості відновлення порушених прав позивача як суміжного власника.

Відповідач ОСОБА_3, який одночасно є уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4, у судове засідання щодо розгляду справи по суті з’явився, проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву вх. № 5868 від 05.12.2018 року (а. с. 165-166), котрий поданий спільно та підписаний усіма відповідачами. У поданому відзиві відповідачами визнається та обставина, що дійсно у 2009 році було розпочато реконструкцію існуючої господарської будівлі (літньої кухні) під житловий будинок на власній земельній ділянці, без наявних на це дозвільних та проектних документів, у процесі виготовлення котрих у відповідачів виникли труднощі і такі у подальшому виготовлені не були. Відповідачі зазначають, що оскільки ними уже були придбані будівельні матеріали, частина з яких потребувала негайного застосування, то будівельні роботи були продовжені, незважаючи на наявний припис Держархбудінспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а згодом – завершені. Крім того, відповідачі на підтвердження заперечень проти позову посилаються на наявність усного погодження проведення будівельних робіт з позивачем упритул до межі з належними йому земельною ділянкою та житловим будинком, з умовою, що така будівля після реконструкції не буде перешкоджати доступу сонця до будинку позивача. У запереченнях проти позову відповідачі посилаються також на виконані на їх замовлення ОСОБА_10 «Фазис» розрахунок інсоляції належного позивачу житлового будинку, згідно котрого інсоляція є достатньою, а також Львівським НДІСЕ МЮ України висновок № 4624 експертного будівельно-технічного дослідження від 25.09.2018 року, згідно котрого належна відповідачам господарська будівля після реконструкції відповідає будівельним нормам та правилам, а знесення прибудови та надбудови до неї призведе до нанесення невідворотної шкоди як будівлі у цілому, так і сусіднім будівлям. За таких обставин, відповідачі вважають позовні вимоги у справі надуманими та такими, що спростовуються наданими ними доказами, а, відтак, до задоволення не підлягають.

Інші відповідачі – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання щодо розгляду справи не з’явилися, хоча були належно повідомленими про дату, час та місце проведення такого, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід’ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов’язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз’яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру на належне користування своєю власністю, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК Украни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 якої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.У свою чергу, визначення права спільної власності наведено у ст. ст. 355, 356 та 358 ЦК України, котрими визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

В силу ч. 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник (співвласники) мають право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов’язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 380 та 381 ЦК України визначені поняття житлового будинку та садиби як об’єктів права власності. Права власника житлового будинку регламентовані статтею 383 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом наведених статей позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем – лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Щодо обставин, котрі підтверджують право сторін на користування та розпорядження майном, то судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01.12.2005 року, посвідчених державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, реєстровий № 2254 та 2256 (а. с. 22, 23, 205, 207) належить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Калнишевського, 16 у м. Сколе Львівської області, а також земельна ділянка, на якій такий будинок розміщений, площею 0,0640 га із відповідним цільовим призначенням, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0026, котрі позивач успадкував після смерті батька ОСОБА_11, який помер 07.04.2003 року. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване за позивачем 22.12.2005 року, що стверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу: 9388647 (а. с. 8, 206). Щодо вищевказаної земельної ділянки, то на таку позивачем отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 514135 від 01.11.2006 року (а. с. 9, 48, 208). У свою чергу, відповідачеві ОСОБА_4 належить право власності на земельну ділянку площею 0,0310 га із цільовим призначенням – обслуговування житлового будинку, розташовану по вул. Калнишевського, 18 у м. Сколе Львівської області, кадастровий номер: 4624510100:01:007:0092, що стверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 883251 від 24.12.2010 року (а. с. 51). Що стосується права власності на зазначений житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, то таке зареєстроване за відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності, котре виникло на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухваленого 02.03.2011 року у цивільній справі № 2-228/11, що 13.03.2011 року набрало законної сили (а. с. 218-219).

Відтак, право власності позивача на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16; право власності відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку та право спільної власності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на житловий будинок, розташовані у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, - підтверджені відповідними правовстановлюючими документами. Щодо відповідача ОСОБА_3, то такий не є власником (співвласником) зазначених об’єктів нерухомого майна, а, відтак, не наділений правом розпорядження таким майном.

Щодо вчинення відповідачами дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку, то судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 на належній їй одноосібно земельній ділянці, за погодженням та допомогою відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_12. здійснено прибудову орієнтовних розмірів 3.25 м. на 2.10 м. з надбудовою другого поверху до господарської будівлі (літньої кухні), приналежної до житлового будинку, котрий належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 і котрі (земельна ділянка та житловий будинок, як садиба) знаходяться у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом. Випадки для можливості знесення самочинного будівництва передбачені частинами 4-7 ст. 376 ЦК України.

Вказані вище роботи, пов’язані з прибудовою та надбудовою господарської будівлі, проводилися без права на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту, що є самочинним будівництвом. Наведені обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду, винесеною 09.11.2015 року в адміністративній справі № 813/978/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4, з участю третьої особи – ОСОБА_5, про зобов’язання до вчинення дій, котре, після перегляду в апеляційному порядку, 04.12.2018 року набрало законної сили (а. с. 194-201). Цим же судовим рішенням встановлена й та обставина, що відповідачу ОСОБА_4, з метою усунення порушень містобудівного законодавства та прав заявника (ОСОБА_5Д.), на підставі відповідного акта перевірки, ще у процесі виконання робіт з реконструкції, Держархбудінспекцією внесено припис, котрим останню зобов’язано привести об’єкт здійсненого нею самочинного будівництва відповідно до вимог містобудівного законодавства. Такий припис відповідачем ОСОБА_4 не було виконано, роботи були продовжені, у зв’язку з чим Держархбудінспекція, після притягнення відповідача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво, звернулася до суду із адміністративним позовом про знесення такого самочинного будівництва, котрий судом був задоволений. Станом на дату ухвалення даного рішення суду, рішення суду у вищевказаній адміністративній справі відповідачем ОСОБА_4 не виконане у встановленому порядку, отже обставини, котрі позивач вважає такими, що призводять до порушення його прав власника, існують надалі та не усунені.

Щодо порушення наведених прав позивача, то матеріалами справи підтверджується відстань по межі від реконструйованої господарської будівлі відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до житлового будинку позивача, у порушення вимог ДБН 360-92 дод. 3.1. таб. 1, - 2 м. 10 см. замість 6/9 м. в залежності від ступеня вогнестійкості будівель (а. с. 16, 18-21, 215), а також підтверджується встановлення при проведеній перевірці на місці порушення санітарно-епідеміологічних вимог щодо інсоляції згідно з ОСОБА_13 2605 та природного освітлення згідно з ДБН В.2.5-28., у зв’язку з чим головним архітектором району відповідачам було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для можливості завершення та узаконення самочинного будівництва (а. с. 88). Враховуючи, що наведені обставини надалі мають місце, суд не приймає до уваги наданий відповідачами та виконаний Львівським НДІСЕ МЮ України на замовлення відповідача ОСОБА_4 висновок № 4624 експертного будівельно-технічного дослідження від 25.09.2018 року (а. с. 155-164) у тій частині, згідно котрої після проведення реконструкції будівля літньої кухні відповідає вимогам державних будівельних норм. Суд переконаний, що державні протипожежні вимоги та державні санітарно-епідеміологічні вимоги щодо інсоляції у даному конкретному випадку істотно порушені, а відповідних спростувань цьому у згаданому висновку не наведено. Не наведено таких спростувань (можливості дотримання норм інсоляції при здійсненні реконструкції будівлі) й у виготовленому на замовлення відповідачів ОСОБА_10 «Фазис» проекті реконструкції літньої кухні (а. с. 55-67), котрий, до того ж, не був прийнятий архітектором району та затверджений у встановленому порядку, у тому числі й через невідповідність забудови вищезгаданим будівельним правилам.

Відтак, окрім проведення робіт по реконструкції приналежної до житлового будинку у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18 господарської будівлі з прибудовою до неї та її надбудовою без права на виконання таких робіт та без належно затвердженого для цього проекту, судом встановлено ще й істотне порушення будівельних правил, що також відносить здійснене будівництво до категорії самочинного.

У свою чергу, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 як співвласників житлового будинку у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, до якого відноситься самочинно реконструйована господарська будівля (літня кухня) із прибудовою та надбудовою, має місце погана освітленість належного позивачу сусіднього житлового будинку, а також істотне затінення належної йому земельної ділянки, на котрій такий житловий будинок розміщений, надмірне зволоження на ній ґрунту, стікання опадів з даху такої будівлі у виді дощу та снігу на земельну ділянку позивача. Очевидно, що такий стан речей призводить до утворення конденсату і зволоження фундаменту житлового будинку та матеріалу стін належного позивачу житлового будинку, погіршення їхніх теплоізоляційних властивостей і збільшення теплопровідності у холодну пору року. Наведені обставини підтверджуються, зокрема, актами депутатського комісійного обстеження належної позивачу земельної ділянки від 08.10.2014 року (а. с. 17, 217) та від 07.09.2017 року (а. с. 170), протоколом Санітарно-гігієнічної лабораторії № 363-п від 05.10.2017 року дослідження ґрунту на земельній ділянці позивача зі сторони земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 (а. с. 171), а також фототаблицею забудови з прив’язкою до належного позивачу житлового будинку (а. с. 49-50, 52-54). На переконання суду, про порушення прав позивача на належне користування своєю садибою свідчать також численні його звернення до контролюючих органів та служб, правоохоронних органів та суду з приводу дій відповідачів, пов’язаних із реконструкцією приналежної до їх житлового будинку господарської будівлі (а. с. 10-12, 209-211).

Таким чином, у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що прибудова до господарської будівлі із надбудовою над нею другого поверху, яка приналежна до належного відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 житлового будинку, створює перешкоди позивачу, як власнику сусідньої садиби, і такими доказами доводиться наявність причинного зв’язку між спорудженням внаслідок самовільної реконструкції вказаної прибудови та надбудови господарської будівлі і неможливістю позивачем належно здійснювати своє право користування земельною ділянкою та житловим будинком (садибою), внаслідок неналежного використання вищевказаними відповідачами свого права власності та вчинення щодо свого спільного майна дій, котрі суперечать закону.

Суд констатує, що збудований об’єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених ч. ч. 4-7 ст. 376 ЦК України, у тому числі й тоді, якщо така забудова порушує права інших осіб, якщо проведення перебудови об’єкта є неможливим або якщо особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. При цьому, суд приймає до уваги, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття усіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.Разом з тим, у даному випадку мають місце ті обставини, згідно з котрими неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, а відповідач ОСОБА_4 як особа, яка здійснила будівництво за погодженням з іншими співвласниками будівлі – відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали її у цьому та допомагали їй, відмовляються від такої перебудови, припис Держархбудінспекції щодо усунення відповідних порушень не було виконано, за що, зрештою, й відповідача ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких встановлених судом обставин, порушене право позивача підлягає захисту, а обставини, котрі зумовили порушення такого права, - усуненню шляхом відновлення становища, що існувало до згаданого вище порушення. Зокрема, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як співвласників житлового будинку, розташованого у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, і як осіб, котрі здійснили та за погодженням з котрими, за їх допомогою здійснено самочинне будівництво, слід зобов’язати усунути позивачу перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16, шляхом знесення проведеної внаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до їх житлового будинку, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. У решті позовних вимог, а саме у частині зобов’язання відповідача ОСОБА_3 вчинити вищевказані дії, слід відмовити за їх безпідставністю, так як останній не є власником (співвласником) садиби, розташованої розташованого у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, а, відтак, не наділений правом користування та розпорядження таким нерухомим майном, не несе обов’язку щодо належного здійснення ним права власності, є лише особою, яка за дорученням інших відповідачів займалася виконанням певної частини робіт по реконструкції господарської будівлі.

У зв’язку із задоволенням позову, з відповідачів, по відношенню до яких такий позов задоволено, на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтвердженні судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 243 грн. 60 коп. (квитанція № 331 від 17.10.2014 року), тобто по 81 грн. 20 коп. з кожного, так як солідарного стягнення судових витрат у справі чинним ЦПК України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належними йому на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованими у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 16, - шляхом знесення проведеної внаслідок самовільної реконструкції прибудови та надбудови господарської будівлі, приналежної до житлового будинку, розташованого у м. Сколе Львівської області по вул. Калнишевського, 18, котрий належить ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судових витрат у справі, тобто по 81 (вісімдесят одна) грн. 20 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_5; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 16; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Департамент у Львівській області); місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37471912.

Відповідач: ОСОБА_4; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_6; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Відповідач: ОСОБА_7; зареєстроване місце проживання: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Калнишевського, буд. 18; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення складене 31 січня 2019 року.