Постанова № 79536029, 30.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/205/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 307000000 Черненко В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,:

в с т а н о в и в :

27 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_3) постійно проживає в м. Шпола Черкаської області. ЇЇ батьками були: батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_6.

22 грудня 1980 року позивач одружилася з ОСОБА_7 та змінила прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

ІНФОРМАЦІЯ_5 року народилася рідна сестра ОСОБА_8, яка 21 травня 1982 року одружилася з ОСОБА_9 та змінила прізвище ОСОБА_8 шлюбі у неї народився син, рідний племінник позивача, ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_11 померла. На момент смерті, сестра мала у власності земельну частку (пай) площею 1,84 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після її сестри ОСОБА_11, її син ОСОБА_10 спадщину на своє ім'я не переоформив, оскільки являвся особою, яка фактично прийняла спадщину після смерті матері.

Після смерті ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини звернувся його двоюрідний дядько - ОСОБА_4, за заявою якого була відкрита спадкова справа.

На момент смерті, її сестра ОСОБА_11 мала у власності земельну частку (пай), площею 1,84 га, яка розташована в адміністративних межах Мліївської сільської ради Городищенського району, Черкаської області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1

Вона - ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею майна померлої сестри та померлого рідного племінника, оскільки їхні батьки та її чоловік на даний час є померлими. Інших спадкоємців, крім неї, немає, оскільки вона є найближчою родичкою за ступенем спорідненості з її рідним померлим племінником.

Вважає, що саме вона має право на отримання спадкового майна, в порядку спадкування за законом, після смерті її рідної сестри ОСОБА_11 та після смерті сина останньої - її рідного племінника ОСОБА_10, який є таким, що фактично прийняв спадщину після своєї матері.

Факт родинних відносин між нею та її сестрою ОСОБА_11 встановлений рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.04.2018.

У вересні 2017 року вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_11, але нотаріус в усній формі відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи тим, що вона пропустила шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, тому їй було запропоновано звернутися до суду з даним позовом.

Зазначала, що вона має тяжкий фізичний стан, через який не мала змоги вчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. З 2001 року вона хворіє на посттромбофибитичний синдром обох кінцівок, набряково-виразкової форми з вираженим больовим синдромом, порушення кровообігу ІІІ ступеню, деформуючий артроз кульшових суглобів, гіпертонічна хвороба серця, має інвалідність 2 групи. Вона позбавлена можливості самостійно рухатися та потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою Шполянської ЦРЛ від 11.12.2017 та довідкою МСЕК про інвалідність 2 групи.

Просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці з дня вступу рішення суду в законну силу, який необхідний для подання нею заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Городищенського РНО Черкаської області, після смерті її рідної сестри - ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, та після смерті її рідного племінника - ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, який є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері - її рідної сестри - ОСОБА_11

Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_4

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність хвороб у позивача не були тією підставою, яку судом можна було б визнати такою, яка об'єктивно перешкоджала звернутись їй до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_10

Також, суд врахував те, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, а позивач звернулася до суду з вказаним позовом 27.04.2018, тобто більше ніж через шість років, при цьому знайшовши можливість, зокрема через представника, пред'явити свої права на спадщину.

Крім того, позивач не надала суду відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_10 та доказів щодо врегулювання спору у досудовому порядку, зокрема шляхом звернення до спадкоємця, який прийняв спадщину для надання їй згоди на подання нею заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, хоча достеменно знала, що такий спадкоємець є.

В апеляційній скарзі, поданій 21 грудня 2018 року, ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права та грубе порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року.

Повністю задовольнити її позовні вимоги, а саме: визначити їй додатковий строк у три місяці з дня вступу рішення суду в законну силу, який необхідний для подання нею заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Городищенського РНО Черкаської області, після смерті її рідної сестри - ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, та після смерті її рідного племінника - ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері - її рідної сестри - ОСОБА_11

Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_4

При цьому в апеляційній скарзі посилається на ті ж підстави, що наведені в позовній заяві.

Крім того, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки медичним документам, які підтверджують стан здоров'я, через який вона не могла вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

Вважає, що у суду є достатні підстави для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після її сестри ОСОБА_11 та її сина ОСОБА_10, так як за станом здоров'я, що є поважними причинами пропуску строку, вона вчасно не звернулася до нотаріуса із відповідною заявою.

28 січня 2019 року Мліївська сільська рада Городищенського району Черкаської області подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області залишити без змін.

Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Зазначає, що крім подачі заяви до нотаріальної контори на підставі якої відкрита спадкова справа за №128/12 після смерті ОСОБА_11, ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину в частині житлового будинку по АДРЕСА_2 та сплачує до місцевого бюджету орендну плату за використання присадибної земельної ділянки за даною адресою.

Вказує, що як на підставу пропущеного строку ОСОБА_3 посилається на хворобу, яку Апеляційний суд Черкаської області у постанові від 25 квітня 2018 року визнав неповажною.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_12, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення з наступних підстав.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, померла ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.01.2018 (а.с. 22).

ОСОБА_11 є рідною сестрою позивача ОСОБА_3, факт спорідненості яких встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.04.2018 (а.с. 31-33).

З довідки СТОВ «Симиренківське» с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області 20.09.2017 № 104 вбачається, що за життя ОСОБА_11 була власником земельної частки (паю) в СТОВ «Симиренківське» в розмірі 1,84 га, земельна ділянка НОМЕР_2

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради № 12 від 05.01.2018, ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно із записами у погосподарській книзі № 49 на 2016-2020 роки, була головою домогосподарства по АДРЕСА_3. Інших зареєстрованих та проживаючих осіб, у тому числі малолітніх і неповнолітніх, немає (а.с. 16).

Згідно довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради № 128 від 07.03.2018 ОСОБА_11 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 проживала АДРЕСА_4. Разом з померлою до дня її смерті проживав однією сім'єю та вів спільне господарство син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).

У відповідності до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 17 січня 2012 року ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року (а.с. 23).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради № 129 від 07.03.2018 ОСОБА_10 до дня смерті проживав АДРЕСА_4 (а.с. 18).

Згідно копії довідки Виконавчого комітету Мліївської сільської ради № 130 від 07.03.2018 ОСОБА_4 здійснив поховання за власні кошти ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після ОСОБА_10 в установленому законом порядку.

З метою прийняття спадщини, після покійної сестри ОСОБА_11, позивач ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса.

Постановою приватного нотаріуса Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколової О.М. від 05.01.2018 № 3/02-14, відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_11, у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини, відсутністю документу, що підтверджує родинні стосунки та правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) (а.с. 24).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що син ОСОБА_11 - ОСОБА_10 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері та фактично прийняв спадщину, тому ОСОБА_3, яка є спадкоємцем другої черги за законом після смерті сестри, на прийняття спадщини після ОСОБА_11 претендувати не може.

Водночас, даних про те, чи зверталась ОСОБА_3 до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті племінника ОСОБА_10 матеріали справи не містять, як і не містять вмотивованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_10

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після племінника ОСОБА_11 не зверталась і рішення з цього приводу нотаріусом не приймалось. За викладеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що за відсутності доказів щодо врегулювання спору у досудовому порядку, зокрема шляхом звернення до спадкоємця, який прийняв спадщину для надання їй згоди на подання нею заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, за відсутності постанови нотаріуса про відмову їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутні підстави вважати порушеними її спадкові права, а отже позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини є передчасними та необґрунтованими.

Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки медичним документам, які підтверджують стан здоров'я, через який вона не могла вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, апеляційний суд враховує наступне.

ОСОБА_3, поважність пропуску шестимісячного строку, після смерті сестри та племінника, для подачі заяви нотаріусу, обґрунтовувала тим, що вона має тяжкий фізичний стан, має хронічні хвороби та інвалідність.

Згідно довідки Шполянської ЦРЛ № 380 від 11.12.2017, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 2001 року хворіє на посттромбофибитичний синдром обох кінцівок, набряково-виразкової форми з вираженим больовим синдромом, порушення кровообігу III ступеню, деформуючий артроз кульшових суглобів, гіпертонічна хвороба серця, за станом здоров'я та потребує постійної стороннього допомоги (а.с. 20).

З довідки МСЕК серії ЧЕР №013631 від 26 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 надана друга група інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням. У висновку про умови та характер праці вказано «може працювати касиром, вахтером» (а.с.12-13).

Таким чином, із наведеної довідки вбачається, що ОСОБА_3 «може працювати касиром, вахтером», тому підстав вважати, що вона не мала фізичної можливості особисто подати заяву нотаріусу немає.

Наявність хронічних захворювань та інвалідність позивача не є поважними причинами пропуску вказаного строку та не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу, у встановлений законом строк, звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК України.

Судом першої інстанції, на ряду з викладеним, враховано і те, що ОСОБА_3 вже зверталась до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій зазначала ті ж причини пропуску шестимісячного строку, на підтвердження чого надавала ті ж самі докази, а саме довідку МСЕК, серії ЧЕР № 013631 від 26.11.2009 та довідку Шполянської ЦРЛ № 380 від 11.12.2017.

В постанові Апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після сестри ОСОБА_11, дана оцінка вищевказаним довідкам та викладені висновки щодо відсутності поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, в установлений законом шестимісячний строк, після смерті рідної сестри ОСОБА_11

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 січня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак