Ухвала суду № 79536027, 29.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/74/19 Справа № 703/3370/18 Категорія: ст. 170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

скаржника ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2018 року, якою накладено арешт на майно, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 р. частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_10 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві приватної власності ОСОБА_7, відмовлено в клопотанні в частині накладення арешту на належну ОСОБА_7 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2 га., розташованої на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Вказане рішення було прийняте в межах кримінального провадження №42018251230000118 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України.

26 та 28 вересня 2018 р. підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень було повідомлено ОСОБА_7

ОСОБА_8 є потерпілим у даному кримінальному провадженні, що підтверджується протоколом допиту від 11.09.2018 р.

23.10.2018 р. ОСОБА_8 подав цивільний позов у цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_7 про відшкодування 1000000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

З метою забезпечення цивільного позову адвокат ОСОБА_10 звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_7, а саме на квартиру АДРЕСА_1, та належну на праві приватної власності ОСОБА_7 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2 га., розташованої на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, яке слідчим суддею Смілянського міськрайонного суду було частково задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кирилюк Н.А. від 02.11.2018 р. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 належну на правві приватної власності ОСОБА_7, як незаконну, необґрунтовану, постановленою з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_7 зазначив, що він має ідентичне прізвище, ім'я та по-батькові з підозрюваним у кримінальному провадженні №42018251230000118 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_7, однак він не є учасником кримінального провадження, і це можна перевірити шляхом порівняння документів, які посвідчують особу, а саме його та документів підозрюваного. Зауважив що його в судове засідання при розгляді питання про накладення арешту на належне йому майно не викликали. Наголошує, що він не є учасником даного кримінального провадження, його право власності на вищевказану квартиру не оспорюється, жодних обмежень його права власності на квартиру закон не встановлює, а тому застосування забезпечення кримінального провадження шляхом арешту належної йому квартири є необґрунтованим та незаконним. Вважає, що адвокат ОСОБА_10, який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_8, при поданні клопотання про накладення арешту помилково визначив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, як власність підозрюваного, а слідчий суддя приймаючи рішення не пересвідчився в належності майна підозрюваному, що призвело до порушення конституційних прав апелянта та позбавляє його можливості вільно здійснювати своє право власності.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_7 подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 р. в якій зазначив, що він не є учасником справи, а тому йому жодних ухвал по цій справі направлено не було. Лише 25.12.2018 р. його батьком, який є його представником, було отримано копію оскаржуваної ухвали, однак батько не зразу передав йому цю ухвалу. Після отримання вказаної копії ухвали він звернувся до юриста для консультації щодо захисту своїх прав. Зазначає, що оскільки строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали визначений судом в ухвалі – 5 днів з дня її отримання, то останнім днем строку була неділя 30.12.2018 р. Проте, у зв'язку з тим, що з настанням зимового циклу свят, а саме 1 січня – Новий рік, 6 січня – Святвечір, 7 січня Різдво Христове, які були вихідними днями в органах судової влади, ним був пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 02.11.2018 р., за обставин які склалися просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 р.

Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені та просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, міркування прокурора, про підстави задоволення, як заяви ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, так і його апеляційної скарги, вказавши, що ухвала слідчого судді за даних обставин не є законною, думку потерпілого та його представника, які не заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають до задоволення з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи викладене, та те що ухвалу суду від 02.11.2018 р. було постановлено без виклику ОСОБА_7, копію ухвали про арешт майна він своєчасно не отримав, а отримав його батько 25.12.2018 р., який є його представником за довіреністю, на думку колегії суддів, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст.131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону не були належним чином дотримані.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, представник потерпілого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_10 в своєму клопотанні поданому до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області просив слідчого суддю накласти арешт на майно, а саме, на квартиру АДРЕСА_1, та належну на праві приватної власності ОСОБА_7 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2 га., розташованої на території Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області. Вказане клопотання слідчим суддею місцевого суду було задоволено частково та накладено арешт на зазначену в клопотанні квартиру.

Однак, колегією суддів встановлено, що апелянт ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 не є підозрюваним у кримінальному провадженні №42018251230000118, в той час як ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно копії повідомлення про підозру від 26.09.2018 р. (а.м.п.14-16) та копії повідомлення про нову підозру від 28.09.2018 р. (а.м.п. 17-19) є підозрюваним у кримінальному провадженні №42018251230000118 від 05.09.2018 р.

Також встановлено, що представник потерпілого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_10, пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єктів, здійснював за частковим співпадінням лише ПІБ (прізвище, ім'я, по батькові), а не за повним ПІБ (прізвище, ім'я, по батькові) та РНОКПП (реєстраційний номер облікової картки платника податків) (а.м.п.20-22), і як вбачається з даної інформації співпадіння існує лиши в прізвищі, імені та по батькові, як апелянта ОСОБА_7, так і підозрюваного ОСОБА_7

Доказом того, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_7, 09.01.1985р.н., є копії: витяг з Державного реєстру правочинів від 02.10.2010 р., номер у реєстрі нотаріальних дій: 6-571, Документ посвідчено: м.Київ, Третя київська державна нотаріальна контора; витяг про Державну реєстрацію прав – Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна (номер витягу 27714516 від 20.10.2010 р.); договір дарування квартири від 02.10.2010 р.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 при поданні клопотання про арешт майна помилково визначив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, як власність підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Враховуючи пояснення учасників судового провадження, зокрема і потерпілого та його представника, які підтвердили, що апелянт ОСОБА_7 не є ні підозрюваним, ні цивільним відповідачем у кримінальному провадженні №42018251230000118, та досліджені документи в судовому засіданні колегія суддів вважає, що слідчий суддя також помилково наклав арешт на квартиру, яка не належить підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто під час винесення ухвали допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Як зазначено в ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає до скасування в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, з постановленням нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_10 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 власником якої зазначено ОСОБА_7

Керуючись ст.ст.117, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Поновити строк на апеляційне оскарження ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді щодо арешту квартири.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2018 року про накладення арешту на квартиру - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в клопотанні адвоката ОСОБА_10 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві приватної власності ОСОБА_7 - відмовити. В решті ухвалу суду першої інстанції, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :