Рішення № 79532044, 30.01.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2722/18

Провадження № 2/553/320/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.01.2019 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Остапченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба термінового кредитування" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ТОВ "Служба термінового кредитування" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 17.09.2014 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір № 140917-091437, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн. 00 коп., зобов’язався повернути отримані грошові кошти в розмірі 500 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 175 грн. 00 коп., що разом складає 675 грн. 00 коп. у строк до 30.09.2014 року. 01.10.2014 року відповідач сплатив частково відсотки за прострочення заборгованості в сумі 10 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 175 грн. 00 коп., суму кредиту у розмірі 2 грн. 50 коп. та пролонгував договір на строк до 15.10.2014 року. В порушення умов договору відповідач станом на 19.11.2018 року не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів, у зв'язку з чим станом на 19.11.2018 року має заборгованість в загальній сумі 15631 грн. 66 коп., в тому числі: основний борг в розмірі 497 грн. 50 коп., проценти за договором 174 грн. 16 коп., пеня за період з 17.10.2014 року по 19.11.2018 року 14690 грн. 00 коп.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба термінового кредитування" заборгованість за кредитним договором в сумі 17411 грн. 28 коп. та судові витрати в сумі 1779 грн. 62 коп.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, будучи повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 17 вересня 2014 між ТОВ "Служба термінового кредитування" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 140917-091437, на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 500 грн. 00 коп. на споживчі цілі.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № 140917-091437 від 17.09.2014 року строк (термін) надання кредиту до 30.09.2014 року.

Згідно до п. 2.2. кредитного договору вказана у пункті 1.2 Договору сума кредиту надається Позичальнику одним платежем у день укладення цього Договору. Кредит надається у національній валюті України шляхом готівкового розрахунку. Позичальник шляхом укладення цього Договору підтверджує отримання суми кредиту в повному обсязі.

Як встановлено в п. 3.1 кредитного договору, розмір процентів, які повинен сплатити Позичальник, 2,5 (дві цілих п’ять десятих) % за кожен день користування кредитом (912,5 відсотків річних або 915 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 кредитного договору позичальник зобов’язується повернути кредит у розмірі, вказаному у п. 1.2 даного Договору, а також сплатити проценти у розмірі 175 грн., нараховані за період, починаючи з Дати видачі кредиту і закінчуючи Датою повернення кредиту, разом 675 грн., у Дату повернення кредиту. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється разовим платежем. При внесенні суми, що є недостатньою для погашення кредиту повністю, кошти зараховуються у наступному порядку: 1 Проценти за кредитом; 2 Сума неустойки; Сума кредиту.

За змістом п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до Позичальника застосовуються штрафні санкції згідно п. 6.2 Кредитного договору. За порушення строків повернення кредиту позичальник має сплачувати Кредитодавцю неустойку у вигляді пені з розрахунку 2 (два) відсотки від суми кредиту, що вказана в п. 1.2 цього Договору за кожен день прострочення платежу за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 140917-091437 станом на 19.11.2018 року вона складає 15631 грн. 66 коп., в тому числі: основний борг в розмірі 497 грн. 50 коп., проценти за договором 174 грн. 16 коп., пеня за період з 17.10.2014 року по 19.11.2018 року 14690 грн. 00 коп.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов’язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Аналіз досліджених судом доказів свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на споживчі цілі, проте у встановленому укладеною з ТОВ "Служба термінового кредитування" угодою порядку та строки його не погасив, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з нього боргу з тіла кредиту в сумі 497 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, суд враховує наступне.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Згідно п. 9.1 кредитного договору визначено, що даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту надання Кредитодавцем Позичальнику кредиту і діє до повернення Позичальником наданого йому кредиту і повного погашення ним процентів за кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

До такого висновку дійшла ОСОБА_2 Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Так, наявні у справі докази свідчать про те, що сторони 17.09.2014 року уклали договір, за умовами якого, а саме п. 2.1 строк надання кредиту до 30.09.2014 року. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ "Служба термінового кредитування" посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 01.10.2014 року відповідно до п. 2.3 Договору 01.10.2014 року сплатив частково пеню за прострочення заборгованості в сумі 10 грн. 00 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 175 грн., частково сплатив суму кредиту в розмірі 2 грн. 50 коп. та пролонгував договір строк до 15.10.2014 року, зобов’язався повернути кредит разом із відсотками у розмірі 500 грн.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин.

Як встановлено в ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що кредит надавався в строк до 30.09.2014 року.

Відтак, у межах строку кредитування до кінця вересня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за його користування в 2,5 (дві цілих п’ять десятих) % за кожен день користування кредитом (912,5 відсотків річних або 915 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Починаючи з 01.10.2014 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Враховуючи викладене, виходячи з принципу диспозитивності суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Служба термінового кредитування" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами, в сумі 174 грн. 16 коп., нарахованих за період з 02.10.2014 року по 15.10.2014 року, оскільки позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів факту пролонгації Кредитного договору № 140917-091437 від 17.09.2014 року на строк до 15.10.2014 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання ( частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя ст. 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та положень ст. 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у реалізації ними прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи те, що розмір пені, більше ніж в 29 разів перевищує розмір заборгованості за кредитом, суд вважає за доцільне застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшивши пеню, що підлягає стягненню з відповідача, та стягнути її у розмірі 500 грн. 00 коп.

А тому суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Служба термінового кредитування" та стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 997 грн. 50 коп., яка складається з: тіла кредиту - 497 грн. 60 коп., заборгованість за пенею – 500 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба термінового кредитування" (місцезнаходження – м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-а, кв. 27, код ЄДРПОУ 38415356) до ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба термінового кредитування" заборгованість за кредитним договором в сумі 997 (дев’ятсот дев’яності сім) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба термінового кредитування" судовий збір в сумі 112 грн. 44 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 30.01.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_3