Рішення № 79526239, 12.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2018 року № 826/340/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В.; Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Павленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про зобов'язання вчинити дії;

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Колосюк С. Л.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовними вимогами до Національного банку України (далі - відповідач) про визнання неправомірними дії відповідача в частині не надання відповіді на інформаційний запит від 06.12.2016 про розмір середніх процентних ставок кредитів в іноземній валюті (долари США), сплачувані Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» кредиторам банку станом на 2009-2016 роки та зобов'язання останнього надати запитувану інформацію позивачу.

16.01.2017 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва порушено провадження в адміністративній справі №826/340/17, розгляд якої призначено на 04.05.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду документи по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального судового розгляду.

22.03.18 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла письмова заява позивача про відвід судді Аблову Є. В., яка була усно озвучена позивачем у судовому засіданні 21.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018 визнано заяву про відвід судді Аблова Є. В. необґрунтованою та зупинено провадження в даній адміністративній справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 визнано заяву про відвід судді Аблова Є. В. необґрунтованою та в її задоволенні відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 поновлено провадження у даній справі.

07.05.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла письмова заява позивача про відвід судді Аблову Є. В., яка була усно озвучена позивачем у судовому засіданні 16.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 визнано заяву про відвід судді Аблова Є. В. необґрунтованою та зупинено провадження в даній адміністративній справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2018 визнано заяву про відвід судді Аблова Є. В. необґрунтованою та в її задоволенні відмовлено.

17.07.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва втретє надійшла письмова заява позивача про відвід судді Аблову Є. В., яка була усно озвучена позивачем у судовому засіданні 18.07.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у задоволенні заяви про відвід судді Аблова Є. В. відмовлено.

13.09.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва вчетверте надійшла письмова заява позивача про відвід судді Аблову Є. В., яка була усно озвучена позивачем у судовому засіданні, що відбулося 19.09.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 визнано заяву про відвід судді Аблова Є. В. необґрунтованою та зупинено провадження в даній адміністративній справі до вирішення питання про відвід.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 у задоволенні заяви про відвід судді Аблова Є. В. відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено засідання на 12.12.2018.

У судовому засіданні, що відбулося 12.12.2018 позивач підтримав позовні вимоги, відповідач заперечив проти їх задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як розпорядник інформації про середні процентні ставки кредитів в іноземній валюті (долари США), сплачувані ПАТ «Укрсоцбанк» кредиторам банку за 2009 - 2016 роки протиправно ухиляється від надання позивачу запитуваної інформації, яка міститься у його володінні.

Відповідач проти задоволення вказаних вимог заперечив, зазначивши, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, оскільки містить банківську таємницю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.12.2016 ОСОБА_1 направив через приймальну громадян Національного Банку України інформаційний запит, в якому просив надати інформацію про середні процентні ставки кредитів в іноземній валюті (долари США), сплачувані ПАТ «Укрсоцбанк» кредиторам цього банку станом на 2009-2016 роки. Також позивач подав окремий запит від 06.12.2016 щодо надання документу з матеріалів попередньо розглянутого звернення позивача до Національного банку України від 09.03.2009 №28-106/8520-12756 з приводу дотримання ПАТ «Укрсоцбанк» норм законодавства при оформленні валютного кредиту.

З тверджень позивача, відповідач своїм листом від 12.12.2016 №61-0013/1534-3575 надав інший додаток до листа, а саме: від 12.03.2009 №40-2015/1534-3575, що міститься в матеріалах справи, тим самим умисно ухилився від надання відповіді по суті запиту.

20.12.2016 позивач направив до Національного банку України черговий інформаційний запит, яким повторно просив надати у семи денний строк інформацію про середні процентні ставки кредитів в іноземній валюті, сплачувані ПАТ «Укрсоцбанк» кредиторам цього банку за 2009-2016 роки та направити лист НБУ від 09.03.2009 №28-106/8520-12756.

Станом на 29.12.2016 позивач відповіді на свій запит в запитувані строки не отримав, внаслідок чого вважає, що відповідач свідомо ухилився від розгляду запиту по суті, тим самим порушивши гарантоване право позивача на інформацію.

Не погоджуючись з неправомірними діями Національного банку України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації відповідно до вимог Закону України «Про Національний банк України».

Так, згідно із ст. 57 Закону України «Про Національний банк України» для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, учасників банківських груп та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Відповідно до п.3 ст. 67 зазначеного Закону Національний банк України публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці.

На думку позивача, на підставі вищевказаних норм ПАТ «Укрсоцбанк» надав відповідачу звітність щодо процентних ставок кредиторів банку, окрім того за твердженням останнього дані відомості є статистичними даними, які не заборонені до поширення серед громадськості. Свою думку позивач підтверджує тим, що на сайті https://smida.gov.ua/db/participant/00039019, в розділі «Інформація про зобов'язання емітента» частково, за окремі роки, містилися звіти ПАТ «Укрсоцбанку», а відтак дана інформація не може бути банківською таємницею.

Враховуючи викладене, 15.09.2017 позивач вчергове звернувся із запитом до відповідача, в якому просив надати інформацію з витягів річних звітів емітента ПАТ «Укрсоцбанк» за 2009-2016 роки в частині інформації про зобов'язання емітента.

Окрім того, у поданому суду клопотанні від 26.10.2017, позивач зазначив, що відповідач порушив строки надання відповіді на його запит від 06.12.2016.

У запереченнях проти позову, представник відповідача зазначив, що розгляд запитів ОСОБА_1 здійснювався з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» і відповіді було надано в строки та в межах вказаного Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Так, на виконання вказаної норми Закону, відповідач на прохання позивача першочергово відповів на запит від 06.12.2016, направивши листом від 12.12.2016 №61-0013/100800 копію листа від 12.03.2009 №40-215/1534-3575 і під час розгляду даної справи 03.01.2017 направив відповідь на запит позивача від 06.12.2016, якою відмовив у наданні інформації про розмір середніх процентних ставок кредитів в іноземній валюті (долари США), сплачувані Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» кредиторам банку станом на 2009-2016 з підстав, що дана інформація належить до банківської таємниці у розумінні положень ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У відповідь на запит від 15.09.2017, відповідач листом від 04.10.2017 №20-0009/67884 повідомив, що інформація про зобов'язання емітента є складовою інформації про господарську та фінансову діяльність емітента, яка включається в річну інформацію емітентів, які здійснили приватне (закрите) розміщення цінних паперів, а також приватних (закритих) акціонерних товариств, які не здійснювали публічне (відкрите) розміщення цінних паперів, крім публічних акціонерних товариств, які здійснили приватне (закрите) розміщення цінних паперів. А вся інформація, що підлягає оприлюдненню, розміщується акціонерними товариствами на їх офіційному веб-сайті.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Суд зазначає, що положення цієї статті не поширюється на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, установлюється Національним банком та додатково самим Банком на його розсуд. А відтак, ПАТ «Укрсоцбанк» вправі самостійно визначає перелік відомостей, які підлягають публікуванню на його веб-сайті, в тому числі інформацію про зобов'язання емітента.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України «Про інформацію».)

Згідно із ч. 7 ст. 30 Закону України «Про інформацію» до таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Статтею 37 Закону України «Про інформацію» не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення; інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

У відповідності до положень ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом № 2121-ІІІ.

Згідно ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Порядку розкриття банківської таємниці також визначений Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14 липня 2006 № 267 інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження; за рішенням суду; органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

З положень даної статті не вбачається обов'язку банка надавати інформацію, що становить банківську таємницю за інформаційними запитами фізичних осіб.

Згідно із ст. 66 Закону України «Про Національний банк України» службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Окрім того, згідно із ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

З огляду на вказане, суд погоджується із доводами відповідача, що Національний банк України не мав права розголошувати витребувану в запиті інформацію, оскільки остання отримана банком в процесі здійснення банківського нагляду, що є банківською таємницею у розумінні ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», до того ж, позивач просив розкрити інформацію не щодо себе, а щодо процентних ставок всіх кредиторів - клієнтів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Щодо розміщення ПАТ «Укрсоцбанк» інформації на власному веб-сайті, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» публічне акціонерне товариство зобов'язане мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 - 3, 5, 6, 10, 11, 13 (крім документів, що містять конфіденційну інформацію), 14 - 20 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 та частини п'ятої статті 45 цього Закону.

Окрім того, між позивачем, як клієнтом банку та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», як банком склалися договірні відносини за яких клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку у відповідності до вимог ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

З вищевказаного випливає, що розпорядником запитуваної позивачем інформації безпосередньо є ПАТ«Укрсоцбанк», а не Національний банк України.

Посилання відповідача на дотримання строку для надання відповіді на запит, визначеного Законом України «Про звернення громадян» судом не приймаються, оскільки запити позивача оформлений згідно вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та у своєму змісті не містять пропозицій, зауважень, клопотань і скарг, передбачених як суттєві ознаки звернення громадян відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 1 «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі -Закон) розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Таємною інформацією у розумінні ст. 8 Закону є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Адже ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь, в тому числі й обґрунтовану відмову на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Відтак, строк для надання відповіді закінчився 13.12.2016.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що запитувана позивачем інформація вірно віднесена відповідачем до таємної (банківська таємниця) у розумінні даного Закону, однак вважає, що відповідачем був пропущений строк для надання відповіді на запит від 06.12.2016 про середні процентні ставки кредитів в іноземні валюті (долари США), сплачувані ПАТ "Укрсоцбанк" кредиторам цього банку станом на 2009-2016 роки, оскільки відповідь на вказаний запит була надана позивачу 03.01.2017 листом №20-0009/56.

Проте, суд зауважує, що питання строку надання відповіді на інформаційний запит не було предметом даної адміністративної справи, що підтверджувалося позивачем у судовому засіданні.

Крім того, судом у судових засіданнях з'ясовувалися обставини щодо надання відповіді позивачу на його інформаційний запит від 06.12.2016 про надання документу з матеріалів попередньо розглянутого у 2009 році звернення ОСОБА_1 до Національного банку України з приводу дотримання ПАТ "Укрсоцбанк" норм законодавства при оформленні валютного кредиту. Судом встановлено, що відповідач вчасно відповів на вказаний запит листом від 12.12.2016 №61-0013/100800 із додатком від 12.03.2009 №40-215/1534-3575. Проте, перевірити повноту та достовірність інформації, наданої в листі та дослідити в судовому засіданні документи про які вказується як у запиті, так і у відповіді, суд не зміг, оскільки відповідачем було надано акт №20, схвалений протоколом від 16.01.2017 про вилучення документів для знищення .

Однак, суд також зазначає, що дії відповідача щодо надання відповіді на цей запит також не є предметом даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Повний текст складено: 20.12.2018

Головуючий суддя А.С. Мазур

Суддя Є. В. Аблов

Суддя А.В. Літвінова