Рішення № 79525846, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 640/19892/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Інфузія» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов приватного акціонерного товариства «Інфузія» (далі також - ПрАТ «Інфузія», позивач) до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач-1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів по незабезпеченню автоматичного збільшення значення суми ПДВ, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та зобов'язати ДФС України збільшити значення суми ПДВ, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- визнати протиправними рішення про відмову у збільшенні значення суми ПДВ на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оформлені листами від 14 липня 2017 року № 21493/10/26-15-12-01-18 та від 18 червня 2018 року № 20700/6/99-99-12-03-01-15.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом вчиняється протиправна бездіяльність з боку контролюючих органів щодо не включення суми ПДВ на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідно до поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 17 серпня 2015 року № 9172599188.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 29 листопада 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати суду відзиви на позовну заяву, які повинні відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Зазначена ухвала суду отримана ГУ ДФС у м. Києві 03 грудня 2018 року, ДФС України - 04 грудня 2018 року відповідно до наявних в матеріалах справи розписки та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

ГУ ДФС у м. Києві не надано суду відзиву на позовну заяви, чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити відношення відповідача-2 до заявлених позовних вимог.

ДФС України надано відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган посилається на обставини складання та направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11 грудня 2017 року № 59, щодо якої Комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення про відмову в реєстрації. На думку фіскального органу, ним правомірно було відмовлено в реєстрації податкової накладної ПрАТ «Інфузія» від 11 грудня 2017 року № 59, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що наданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву не відповідає предмету та підставу позову в межах адміністративної справи № 640/19892/18 та не спростовую доводи позивача зазначені у позовні заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачами, 17 серпня 2015 року ПрАТ «Інфузія» подано до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі також - ПДВ), у зв'язку із виправленням самостійно виправлених помилок за лютий 2015 року (в системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційний номер 9172599188 від 17 серпня 2015 року), відповідно до якого розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2015 року збільшився на 1 409 169, 00 грн.

На думку позивача, такий уточнюючий розрахунок мав бути врахованим ДФС України при автоматичному збільшенні суми, на яку ПрАТ «Інфузія» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на суму від'ємного значення у розмірі 1 409 169, 00 грн.

04 липня 2017 року позивачем було скеровано ГУ ДФС у м. Києві лист вих. № 595 щодо збільшення реєстраційної суми на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) за рахунок подання уточнюючих розрахунків з ПДВ.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 14 липня 2017 року, зокрема, повідомило товариство, що відповідно до інформаційних ресурсів ДФС України, реєстраційна сума ПрАТ «Інфузія» була збільшена на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) декларації з ПДВ за червень 2015 року (№ 9152839756 від 20 липня 2015 року) у розмірі 940 697, 00 грн.

Реєстраційна сума обчислюється автоматично та централізовано на рівні ДФС України для кожного платника податку щоразу, як відбувається зміна значення будь-якого з показників формули.

Показники, які відображаються у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, є складовими формули, що перераховані у Податковому кодексі України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569.

Такі показники змінюються по мірі надходження до системи електронного адміністрування податку на додану вартість інформації про зареєстровані податкові накладні, розрахунки коригування до них, митні декларації та аркуші коригування до них, зараховані на електронні рахунки кошти, подану податкову звітність.

ПрАТ «Інфузія» було направлено на адресу ДФС України листи від 14 серпня 2017 року № 705 та від 16 травня 2018 року № 243 «Про забезпечення автоматичного збільшення значення суми ПДВ, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних», в яких, зокрема, просило контролюючий орган прийняти рішення про збільшення суми, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на суму від'ємного значення у розмірі 1 409 169, 00 грн.

ДФС України листом від 18 червня 2018 року № 20700/6/99-99-12-03-01-15 надано відповідь на звернення позивача про те, що відповідно до п. 34 підр. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі також - ПК України) після «обнуління» показників формули реєстраційна сума збільшувалась разово на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників такої звітності.

Незгода з бездіяльністю та прийнятими суб'єктами владних повноважень рішеннями обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Відповідно до п. 200-1.1 статті 200-1 ПК України (у редакції, яка діяла до 29 липня 2015 року) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі також - Порядок №569).

Згідно пункту 2 Порядку № 569, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України (у редакції, яка діяла до 29 липня 2015 року) визначено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою, яка зазначена у цій статті.

29 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 16 липня 2015 року № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», яким, зокрема, підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 34.

Так, п. 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що встановити, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом: до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року) (пп. 4 п. 34 підрозділу 2 розділу XX Прикінцеві положення ПК України).

Аналогічний алгоритм дій ДФC України визначений пп. 3 п. 10 Порядку № 569.

ДФС України повідомила план заходів для забезпечення реалізації норм Закону України № 643 з удосконалення системи електронного адміністрування ПДВ (http://www.sfs.gov.ua/baneryi/elektronne-administruvannya-pdv/print-63853.html), в розділі ІV «Переведення роботи системи електронного адміністрування ПДВ в штатний режим» якого було зазначено, що починаючи з 04 серпня 2015 року реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюватиметься без обмеження сумою УНакл.

До 20 серпня 2015 року платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (УНакл), буде збільшена на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01 липня 2015 року та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за ІІ квартал 2015 року.

Отже, протягом серпня 2015 року ДФС України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов'язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31).

Визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми в податковій звітності з ПДВ платника.

При цьому, згідно з п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Таким чином, поданий ПрАТ «Інфузія» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період лютий 2015 року (реєстраційний номер 9172599188), поданий до фіскального органу 17 серпня 2015 року є однією із форм податкової звітності.

Відтак показники, наведені позивачем у вказаному вище уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, мали бути враховані контролюючими органами при автоматичному збільшенні суми на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на суму від'ємного значення у розмірі 1 409 169, 00 грн., чого всупереч наведеним вище правовим норм не було вчинено суб'єктами владних повноважень, які виступають відповідачами по даній справі.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Така позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37- 38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зазначив, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами ПрАТ «Інфузія», що не приведення даних системи електронного адміністрування ПДВ у відповідність з показниками уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 17 серпня 2015 року порушує права позивача, зокрема, право мирно володіти своїм майном та не узгоджується з закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Оскільки вищенаведеними нормативно-правовими актами підтверджується обов'язок взятий Державою з автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість реєстраційної суми на суму непогашеного від'ємного значення.

Виходячи з наведеного в сукупності, відповідачами за час розгляду справи судом не було доведено правомірності вчиненої бездіяльності по незабезпеченню автоматичного збільшення ПрАТ «Інфузія» значення суми ПДВ, на яку товариство має право зареєструвати податкові накладні на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн., а тому така бездіяльність визнається судом протиправною.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржувані рішення та бездіяльність не можуть вважатись такими, що прийняті/вчинені з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, оформлені листами від 14 липня 2017 року № 21493/10/26-15-12-01-18 та від 18 червня 2018 року № 20700/6/99-99-12-03-01-15 не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, підлягають визнанню протиправними та скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішень про збільшення позивачу значення суми ПДВ в системі електронного адміністрування податку, виконано всі умови, визначені податковим законодавством, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС збільшити значення суми ПДВ, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а права позивача захищеними.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами не доведено правомірності вчиненої бездіяльності та прийнятих рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі - ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві солідарно.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Інфузія» (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 21-а; код ЄДРПОУ 31287944) до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа 8; код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у збільшенні значення суми податку на додану вартість, на яку приватне акціонерне товариство «Інфузія» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. (один мільйон чотириста дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оформлені листами Головного управління ДФС у м. Києві від 14 липня 2017 року № 21493/10/26-15-12-01-18 та Державної фіскальної служби України від 18 червня 2018 року № 20700/6/99-99-12-03-01-15.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м. Києві по незабезпеченню автоматичного збільшення значення суми податку на додану вартість, на яку приватне акціонерне товариство «Інфузія» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. (один мільйон чотириста дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити значення суми податку на додану вартість, на яку приватне акціонерне товариство «Інфузія» має право реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за лютий 2015 року у розмірі 1 409 169, 00 грн. (один мільйон чотириста дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Інфузія» понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України у розмірі 881, 00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня) та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві 881, 00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк