Ухвала суду № 79525241, 30.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

30 січня 2019 року (14 год.55хв.)Справа № 0840/4073/18 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Стовбур А.Ю.,

за участю представника позивача - Сушко Т.В., відповідача 1 - Коротича М.М., представника відповідача 2 - Демчук А.В.,

розглянув у судовому засіданні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84, код ЄДРПОУ 40302133) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (далі - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича (далі - відповідач 1), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач -2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 41110948 від 16.05.2018 про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо реєстрації права власності на адміністративну будівлю та гараж, що розташовані за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 14;

зобов'язати відповідача 2 провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на адміністративну будівлю та гараж за адресою м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 14 за Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ідентифікаційний код 00039002) та надати Витяг із Державного реєстру речових прав.

Представник відповідача 2 надав заяву про закриття провадження у справі (вх.№3909 від 30.01.2019).

У судовому засіданні представник відповідача 2 заяву про закриття провадження у справі підтримав та зазначив, що справа не підсудна Запорізькому окружному адміністративного суду.

В обґрунтування заяви пояснив, що майно, про реєстрацію якого просить позивач є спірним, право власності на таке майно не визначене. Зокрема послався на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року у справі № 908/227/16, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02 серпня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомо майна, які розташовані на вул. К.Маркса,14 в м.Мелітополі - приміщення А-1 загальною площею 590,06 м2, приміщення гаража Б-1 загальною площею 27,93 м2 - відмовлено.

Представник позивача проти закриття провадження у справі заперечив та вказав, що відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності не з мотивів наявності судових рішень, а з інших підстав, а саме: на підставі листа КП «Мелітопольске МБТІ», який містить неправдиві відомості.

Також зазначив, предметом судової справи №908/227/16, на яку посилається представник відповідача 2 було набуття права власності на перероблену річ. Також вказав, що права власності позивача на приміщення, розташовані по вул. Грушевського (Карла Марска), 14 у м.Мелітополь підтверджується Свідоцтвом про право власності на частину будівлі і гараж, яке видане 08.08.1997 та міститься в матеріалах справи.

Таким чином вважає, що спір про право щодо такого нерухомого майна відсутній, а тому не має підстав для закриття провадження у справі.

Суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом досліджені судові рішення у справі №908/227/16 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Мелітопольської міської ради Запорізької області, до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Так, у рішенні господарського суду Запорізької області від 12.04.2016, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції вказано, що предметом позову у справі є вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» до Мелітопольської міської ради Запорізької області та Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання за ПАТ «Акціонерним комерційний промислово-інвестиційний банк» права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані по вул. Карла Маркса, 14 в м. Мелітополі, а саме: приміщення А-1 загальною площею 590,06 кв.м., приміщення гаражу Б-1 загальною площею 27,93 кв.м., на підставі положень ст. 181, 321, 328, 331, 332, 876 ЦК України.

Під час розгляду справи господарським судом Запорізької області зроблено висновок, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не доведено належними доказами наявність права власності на основну будівлю приміщення з прибудовою та гараж що розташовані за адресою: вул. К. Маркса, 14, м. Мелітополь. Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що спірне майно лише перебувало виключно на праві безоплатного відання (користування) у Мелітопольського відділення Промбудбанку України, а тому не могло бути відчужене виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради народних депутатів на користь іншої юридичної особи, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що таке майно правомірно набуте ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Також, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/227/16 від 09.11.2016 зазначено, що 05.05.1992 головою виконавчого комітету Мелітопольської міської ради підписано розпорядження № 240-р, яким передбачено передати будівлю Промбудбанку за адресою вул. К.Маркса, 14 загальною вартістю 50 834 крб. з балансу ЖЕК-3 п/о ЖКГ на баланс Мелітопольського відділення Промбудбанку України безоплатно.

Проте, Вищим господарським судом України зроблений висновок, що виходячи зі змісту розпорядження виконавчого комітету Мелітопольської Ради народних депутатів від 05.05.1992 №240-р, приміщення по вул. К.Маркса,14 в м.Мелітополі передавалося Промбудбанку лише на баланс, що не тягнуло за собою набуття права власності.

Таким чином, з огляду на судові рішення право власності позивача на нерухоме майно не є доведеним, що свідчить про спірність такого права.

Зміст адміністративного позову свідчить про намагання позивача узаконити право власності на майно, тобто фактично позивач намагається вирішити майновий спір.

Частиною 3 статті 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Не зважаючи на те, що позивачем пред'явлено адміністративний позов до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, фактично спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли у позивача з приводу захисту майнових прав, а отже зазначений спір повинен розглядатись в порядку господарської юрисдикції.

Визначальним принципом здійснення правосудця в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного та господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами

На виконання вказаного припису, суд роз'яснює позивачу, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі №0840/4073/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Коротича Максима Миколайовича, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текс ухвали складений 31.01.2019.

Суддя Ю.В.Калашник