Рішення № 79524842, 18.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2019 року м. Ужгород№ 0740/1001/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: Марченко М.В.,

представник відповідача: Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматика» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 січня 2019 року.

Акціонерне товариство «Закарпатський завод «Електроавтоматика» (далі - позивач, АТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, управління Держпраці), в якому просить суд скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року, якою застосовано штраф у сумі 74460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 16.08.2018 року по 17.08.2018 року, у відповідності до наказу Управління Держпраці у Закарпатській області №144 від 06.08.2018 року проведено інспекційне відвідування АТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика», з метою перевірки додержання законодавства про працю за інформацією Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо порушень тривалості робочого часу та керуючись Конвенціями про інспекцію праці дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, атестації робочих місць. За результатами даної перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної (фізичної особи), яка використовує найману працю від 17.08.2018 року № ЗК 401/221/АВ. На підставі Акту перевірки було винесено постанови №ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року, якою застосовано штраф у сумі 74460 грн. та №ЗК401/221/АВ/ІП-ФС-174 від 06.09.2018 року, якою застосовано штраф у сумі 3723 грн. Також було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗК 401/221/АВ/П від 17.08.2018 року. Позивач зазначає, що на основі заяв та наказів про звільнення працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведені в повній мірі розрахунки компенсацій при звільненні відповідно до фактично відпрацьованого ними робочого часу за весь період трудових відносин, який береться для даних розрахунків про що підтверджують первинні документи (штатний розпис, табель робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості, розрахунки відпускних) які були надані перевіряючому для аналізу за результатами якого був складений акт перевірки і винесено припис.

Позивач вважає, що вважає, що дії першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик Василя Івановича при винесенні постанови № ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року, якою застосовано штраф у сумі 74460 грн. є неправомірними, та хибними. Оскільки рішення прийняте в постанові суперечить первинним документам (штатний розпис, табель робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості, розрахунки відпускних), які були надані перевіряючому для аналізу, за результатами якого був складений акт перевірки і винесено припис, де недотримання підприємством мінімальних державних гарантій в оплаті праці за фактично відпрацьований час працівниками не виявлено. При цьому представника суб'єкта господарювання не було належним чином поінформовано про розгляд справи, і справа була розглянута без участі представника суб'єкта господарювання, а тому просить її скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов. Зазначила, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог закону, а рішення прийняті за результатами перевірки є законними.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Управління Держпраці, затверджене наказом Держпраці від 22.06.2017 року №75 у новій редакції.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 року №340 (далі - Положення) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: « 5) здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; 49) накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці».

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право: « 5) проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці».

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Управління Держпраці здійснює діяльність у сфері контролю за додержанням законодавства про працю у відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок контролю).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 16 по 17 серпня 2018 року інспектором праці Юртин В.Ф. проведено інспекційне відвідування Акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматика». Підставою проведення інспекційного відвідування став лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.07.2018 року №10402/04.03 «Інформації щодо страхувальників, які порушують законодавство про оплату праці в звіті за квітень 2018 року».

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку контролю інспекційні відвідування проводяться за інформацією:

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»);

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

06 серпня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ №144 «Про проведення інспекційних відвідувань» (а.с.108-110). На підставі наказу оформлено направлення від 06.08.2018 №886 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб'єкта господарювання (а.с.73).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Юртин В.Ф. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи №ЗК401/221/АВ від 17 серпня 2018 року, який отриманий позивачем без зауважень і заперечень (а.с.77-84).

Відповідно до Акта відвідування, інспектором серед інших порушень встановлено і порушення АТ «Закарпатський завод «Електроавтоматика» вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, ч.1 ст. 117 КЗпП України.

Згідно наказу № 19 від 09 липня 2018 року ОСОБА_3 звільнено з роботи 09.07.2018 року за статтею 38 КЗпП України. Виплату заробітної плати в сумі 692,77 грн. згідно відомості на виплату готівки (зарплати) №2 за липень 2018 року проведено 09 серпня 2018 року (а.с.85).

Наказом № 20 від 09 липня 2018 року ОСОБА_4 звільнено з роботи 11.07.2018 року за статтею 38 КЗпП України. Виплату заробітної плати в сумі 62,67 грн. згідно відомості на виплату готівки (зарплати) №2 за липень 2018 року проведено 09 серпня 2018 року.

Разом з тим за порушення строків розрахунку при звільненні ОСОБА_3, ОСОБА_4 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, чим порушено ч.1 ст. 117 Кодексу Законів про працю України.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що звільнені за власним бажанням громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували про виплату компенсації при звільненні при виплаті заробітної плати, так як були проінформовані про скрутне становище підприємства, оскільки такі обставини ніяким чином не звільняють позивача від відповідальності.

Згідно ч. 1 статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями

Перелік мінімальних державних гарантій, передбачений статтею 12 Закону України «Про оплату праці» не є вичерпним.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-2912цс 16 від 18.01.2017 р. передбачає, що відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до ст. 16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»:

«Оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами».

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є однією з мінімальних державних гарантій в оплаті праці, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - передбачена відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення поручня, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України липня 2013 року №509 із змінами (далі - Порядок накладення штрафів).

Відповідно до частини 3 статті 265 КЗпП «штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України».

17 серпня 2018 року управлінням Держпраці у Закарпатській області був винесений припис №ЗК401/221/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов'язаного виконуючого обов'язки генерального директора Левицького М.Г. усунути порушення виявлені під час інспекційного відвідування в строк до 31 серпня 2018 року (ас.28-30).

Позивачем, на виконання припису, було надано відповідачу лист від 04.09.2018 року за №280, відповідно до якого повідомив про усунення порушень (а.с.31).

Виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансові санкції, і, відповідно, не звільняло її від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч. 7 ст. 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Тобто вказаними нормами покладено одночасно на суб'єкта господарювання обов'язок, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники. Оскаржувана постанова про накладення штрафу №ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року винесена першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком Василем Івановичем, а отже визначеною Порядком уповноваженою посадовою особою (а.с.32-34).

Постанова про накладення штрафу №ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року винесена на підставі Акту інспекційного відвідування юридичної особи №ЗК401/221/АВ, виданого за результатами інспекційного відвідування Акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматика», що відповідає пункту 2 Порядку.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку накладення штрафів про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Так, листом Управління Держпраці у Закарпатській області від 29.08.2018 року №07-02/3162 в.о. генерального директора акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматика» Левицький М.Г. був повідомлений про час та дату розгляду справи. Даний лист був переданий телефонограмою 29.08.2018 року, що підтверджується матеріалами справи та спростовує твердження позивача (а.с.113-114).

Відповідно до п.7 Порядку накладення штрафів - справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до п.5 Порядку накладення штрафів у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не пізніше ніж на 10 днів. На розгляд справи в.о. директора акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматики» Левицький М.Г. у встановлений час не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про перенесення розгляду справи на інший час не подав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу №ЗК401/221/АВ/МГ-ФС-175 від 06.09.2018 року винесена відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, без порушення процедури та строків.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Доводи позивача про протиправність прийнятої постанови про накладення штрафу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Закарпатський завод «Електроавтоматика» до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич