Рішення № 79523384, 30.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13579/18

Провадження № 2/522/2022/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

30 січня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Абухіна Р.Д.

за участю секретаря судового засідання – Фуцур Н.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом Одеського Національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання,-

В С Т А Н О В И В:

Одеський Національний медичний університет звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача понесені витрати пов'язані з навчанням ОСОБА_1, у вищому навчальному закладі в сумі 62193 грн., та виплаченої стипендії в сумі 13089,06 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідач 01 липня 2008 року був зарахований до Одеського Національного медичного університету на спеціальність «лікувальна справа», уклав угоду № 94 про навчання за кошти державного бюджету з зобов'язанням після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки (замість чого абітурієнт отримує вищу освіту безкоштовно). У 2014 році ОСОБА_1, закінчив Університет та отримав розподіл для проходження інтернатури до КУ «Саратського районний Центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаду лікаря-загальної практики - сімейного лікаря. ОСОБА_1 не було працевлаштовано у зв’язку з неприбуттям на роботу. Відповідно до розрахунків економічного відділу Університету, за весь період з 2008 року по 2014 рік сума витрат на навчання ОСОБА_1, (без урахування стипендіального фонду) складає 62193 грн. Згідно з розрахунками Університету за період навчання з 2008 року по 2014 рік відповідачу була виплачена стипендія у розмірі 13089,06 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомляв, заява про розгляд справи у його відсутність не надходила, відзив на позов не подавав.

Суд ухвалює заочне рішення, відповідно до ст. 280 ЦПК України, про що не заперечував позивач.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 липня 2008 року був зарахований до Одеського Національного медичного університету на спеціальність «лікувальна справа», уклав угоду № 94 про навчання за кошти державного бюджету з зобов'язанням після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менше ніж три роки (замість чого абітурієнт отримує вищу освіту безкоштовно).

У 2014 році ОСОБА_1, закінчив Університет та отримав розподіл для проходження інтернатури до КУ «Саратського районний Центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаду лікаря-загальної практики - сімейного лікаря. ОСОБА_1 не було працевлаштовано у зв’язку з неприбуттям на роботу.

Відповідно до розрахунків економічного відділу Університету, за весь період з 2008 року по 2014 рік сума витрат на навчання ОСОБА_1, (без урахування стипендіального фонду) складає 62193 грн. Згідно з розрахунками Університету за період навчання з 2008 року по 2014 рік відповідачу була виплачена стипендія у розмірі 13089,06 грн.

Укладаючи угоду з вищим навчальним закладом про надання освітніх послуг за державним замовленням, особа (абітурієнт) бере на себе відповідні зобов'язання, які випливають із вимог нормативно-правових актів в даній сфері і передбачені самими угодами про надання освітніх послуг, а саме зобов'язання після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати за направленням не менш ніж три роки (замість чого отримують вищу освіту безкоштовно).

Вступаючи, на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, особа-абітурієнт є обізнаною із фактом необхідності проходження інтернатури та відпрацювання певного строку після закінчення навчання.

Відповідно до п. 1.1 Положення Міністерства охорони здоров'я України про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюєтеся кваліфікація лікаря (провізора) спеціаліста певного фаху.

Інтернатура проводитися в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі вищих закладів освіти) та стажування в базових установах і закладах охорони здоров'я (п. 1.4 Положення).

Відповідно до п. 2.2.3, Угоди № 410, студент зобов'язуєтеся прибути після закінчення університету на місце працевлаштування за направленням МОЗ України і відпрацювати не менше 3 років після закінчення інтернатури. В разі відмови їхати на працевлаштування за рішенням МОЗ України або відмови відпрацьовувати не менше 3 років відшкодовувати до державного бюджету повну вартість навчання, у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2.2.5. Угоди № 157 студент, що вступив до Університету за цільовим направленням УОЗ, незалежно від умов, після закінчення університету зобов'язуєтеся відпрацьовувати за місцем призначення згідно з направленням не менше трьох років.

Відповідно до п. 5.1 Угоди № 157, за невиконання або неналежне виконання умов даної Угоди сторони несуть майнову громадянську відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про вищу освіту» фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», одним з основних важелів здійснення державної політики у сфері науково-технічної діяльності є бюджетне фінансування.

На виконання Указу Президента від 23 січня 1996 року №77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», в редакції Указу Президента від 16 травня 1996 року №342, відповідно до ст. 65 Закону України «Про вищу освіту» та ст. 197 Кодексу законів про працю України було розроблено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 1996 року № 992.

Пунктом 4 вищенаведеного Порядку визначено, що керівники навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду.

Відповідно до п. 8 Порядку, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом, після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (п. 14 Порядку).

Відповідно до розрахунків економічного відділу університету, за весь період з 01.09.2008 року по 30.06.2014 рік сума витрат на навчання ОСОБА_1., (без урахування стипендіального фонду) складає 62193 грн.

Згідно з розрахунками Університету за період навчання з 2008 року по 2014 рік відповідачу була виплачена стипендія у розмірі 13089,06 грн.

Зазначені положення нормативно-правових актів, щодо відшкодування випускниками вартості навчання в разі неприбуття (не відпрацювання впродовж трьох років за місцем розподілу) закріплені також Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року №367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню всі понесені та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеського Національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) суму витрат на навчання за період з 01.09.2008 по 30.06.2014 роки у розмірі 62193 гривень на користь Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) суму виплаченої стипендії за період з 01.09.2008 по 30.06.2014 роки у розмірі 13089,06 гривень на користь Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 1841,00 гривень на користь Одеського національного медичного Університету.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 30.01.2019 року.

Суддя Абухін Р.Д.

30.01.2019