Рішення № 79522653, 23.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 січня 2019 р. справа № 820/111/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Зеленохатов І.Е.,

представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008), про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 № 1683, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо ОСОБА_3.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2018 року по справі №820/111/18 касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

12.10.2018 року в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року прийнято до розгляду.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1683, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення винесено із порушенням чинного законодавства, а отже є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що автомобіль, що є власністю позивача, не є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 Податкового кодексу України.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що на підставі даних органів внутрішніх справ, гр. ОСОБА_3, належить автомобіль марки AUDI Q7, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2, - з 27.11.2014, об'єм двигуна - 2967 куб.см., тип пального - дизель, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11). Отже відповідачем враховуючи ст. 267 Податкового кодексу України було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №1683 у розмірі 25000 грн.. Відповідач також зазначив, що керуючись наданим на веб - сайті Мінекономрозвитку розрахунком середньо ринкової вартості за 2016 рік у 2018 році, фактична вартість автомобіля на 2018 рік становить 1291881,60 грн., оскільки податкове повідомлення - рішення було винесене у 2016 р., тому на той момент середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1033500 грн.).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника третьої особи до суду надійшли пояснення відносно позовних вимог та клопотання про розгляд справи без участі представника Мінекономрозвитку.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, є власником транспортного засобу марки AUDI Q7, 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна - 2967 куб.см., тип пального - дизель, дата реєстрації - 27.11.2014 р..

8 червня 2016 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) винесено податкове повідомлення-рішення №1658, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" в розмірі 25000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносно посилань позивача на те, що відповідачем не враховано принцип стабільності податкового законодавства, встановлений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, відповідачем не допущено порушення принципу стабільності, закріпленого у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 року по справі №821/2089/16 та від 13.03.2018 року по справі №826/19300/16.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що враховуючи те, що інформація на сайті Мінекономрозвитку оновлюється щороку, неможливо здійснити розрахунок середньо ринкової вартості за 2016 рік у 2018 році.

Разом з тим, доказів того, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача була наявна інформація про вартість автомобіля позивача, яка б свідчила про те, що транспортний засіб ОСОБА_3 становив об'єкт оподаткування у 2016 році в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, до суду не надано.

При цьому, судом було витребувано та отримано від Мінекономрозвитку інформацію щодо направлення Мінекономрозвитку до ДФС інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року відповідно до пункту 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66 (у редакції, чинній на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення), інформацію про середньоринкову вартість станом на 2016 рік транспортного засобу: марки AUDI, модель Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску та інформацію чи входить транспортний засіб: марки AUDI, модель Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску до переліку легкових автомобілів, які були об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методикої визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, Мінекономрозвитку на адресу ДФС від 22.02.2016р. №3252-08/4797-03 та від 06.07.2016р. № 33252-08/20315-03 подано інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Розрахована Мінекономрозвитку середньоринкова вартість легкового автомобіля марки AUDI, модель Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску становила 982390,00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, з огляду на те, що станом на 2016 рік середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, що належить позивачу, становила 982 390,00 (з ПДВ), суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб не міг бути об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, про що відповідач був обізнаний згідно отриманої від Мінекономрозвитку інформації.

Вказане свідчить про те, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, що є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення №1683 від 08.06.2016 року, прийнятого ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

Слід відмітити, що як вбачається із податкового повідомлення - рішення №1683 від 08.06.2016 року в графі "податковий період" зазначено: "60 днів з дня вручення", з усних пояснень представника позивача судом встановлено, що календарний рік податкового періоду, що став базовим для нарахування податку є 2016 рік. Зазначений факт не заперечувався представником позивача, доказів які б вказували на інше до суду не надано.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення - рішення №1683 від 08.06.2016 року, прийнятого ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008), про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 №1683, винесене Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо ОСОБА_3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Чернишевська, буд. 41, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39893720) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 680,00 (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.01.2019 року.

Суддя Біленський О.О.