Постанова № 7952187, 11.11.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2009 року № 2а-2122/09/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Бітківській Г.П.,

за участю: представників позивача Кобця С.М., Олексина О.В.,

представника відповідача Мельника Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» звернулося з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що з астосування відповідачем штрафних санкцій вважають неправомірним. При цьому зіслались на те, що позивачем не було порушено п.1, 2 ст.3 ЗУ «Про РРО», оскільки розрахункова операція, вказана у акті перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, ним не проводились.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказав, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, так як позивачем не проведено через реєстратор розрахункових операцій розрахункову операцію на загальну суму 2 760 грн., що стало причиною застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 07.07.2009 року Калуською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки Калуською оДПІ складено акт за №1273/23-01/33129683 від 07.07.2009 року в якому зафіксовано порушення позивачем п.1, 2 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акту Калуською оДПІ прийнято оскаржуване рішення за №0002303 від 17.07.2009 року, якими застосовано штрафні санкції в сумі 13800 грн. за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

В судовому засіданні встановлено, що в 02.06.2008 року громадянин ОСОБА_4 через касу “Петрокомерцбанк” згідно квитанції сплатив позивачу за товарно-матеріальні цінності готівкові кошти в сумі 2760 грн. Однак пізніше останній звернувся з заявою до підприємства про відмову від придбання вказаного товару і повернення йому внесених готівкових коштів. ТзОВ «Карпатнафтохім” задовольнило заяву ОСОБА_4 і 31.10.2008 року товариство повернуло йому вказані кошти готівкою через касу підприємства по видатковому касовому ордеру №678 від 31.10.2008 року. Тобто ОСОБА_4 відмовився від виконання договору купівлі-продажу і тому товар йому позивач не передав.

Згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, операція з повернення вищевказаних коштів проведена позивачем в порушення вимог п.1,2 ст.3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Однак з такими висновками посадових осіб податкового органу та прийнятим на їх підставі оскаржуваним рішенням суд погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно абзацу 4 ст.2 Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

На переконання суду під “поверненням товару” в даному випадку слід розуміти передачу товару,який вже перейшов у володіння та розпорядження покупця, продавцю.

Однак судом встановлено, що товар покупцю не передавався, знаходився на території ТзОВ”Карпатнафтохім”, тобто ОСОБА_4 права володіння, користування та розпорядження на товар фактично не набув та таким чином був позбавлений можливості повернення товару.

Таким чином операція по поверненню ОСОБА_4 коштів, у зв”язку з відмовою останнього від придбання товару, не є розрахунковою операцією, оскільки не містить її ознак, визначених Законом, так як у спірних правовідносинах мало місце не повернення товару, а відмова від його одержання то відповідно розірвання ще не виконаного договору.

При цьому суд враховує, що як вбачається з системного аналізу змісту ст.2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» законодавець визначає два поняття: “повернення товару” та “відмова від послуги”. Тобто виокремлення саме цих двох понять вказує, що за своїми наслідками повернення товару та відмова від товару не є тотожними в розумінні ЗУ”Про РРО”.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги підставними, а тому позов слід задовольнити.

Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як оскаржуване рішення слід визнати недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області за №0002303/0 від 17.07.2009 року про застосування штрафних санкцій визнати недійсним.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів, з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження постанови, після чого протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 16.11.2009 року.

Суддя В.Д. Гундяк