Рішення № 79520642, 28.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. Справа№200/12784/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за участі по справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року №Ф-11908-17

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області; заінтересованої особи: Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якої просив суд про визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року №Ф-11908-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вона з 25.03.2004 року стала на облік до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області (Дзержинського відділення) як фізична особа підприємець. Відповідно до КВЕД 47.89: вона займалася роздрібною торгівлею з лотків і на ринку іншими товарами. З моменту відкриття своєї підприємниць діяльності і до 28.01.2008 року вона мала ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням.

28.01.2008 року вона стала на облік до Управління пенсійного фонду України у Дзержинську Донецької області як пенсіонер за віком (про що свідчить довідка №5556 від 16.10.2018 року).

04.01.2017 року вона припинила підприємницьку діяльність, про що державним реєстратором було видано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідач було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11908-17 від 10.09.2018 року на суму 10047,46 грн., яка утворилася внаслідок несплати єдиного соціального внеску.

У той же час, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач вважає, що оскільки вона є пенсіонером за віком, відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» то звільнена від сплати єдиного соціального внеску.

Просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року №Ф -11908-17, видану ГУ ДФС у Донецькій області протиправною.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 11 вересня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 грудня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зокрема зазначив, що згідно з пунктами 3 та 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 №609/28739) у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 31.08.2018 становила 10047,46 грн.

На підставі цих даних ГУ ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 №Ф-11908-17 в сумі 10047,46 грн. згідно вимог чинного законодавства.

Позивачем 02.02.2018 було самостійно подано звіт з єдиного внеску, тобто добровільно задекларовано до сплати відповідні суми єдиного внеску.

На момент винесення спірної вимоги позивач не надавав до податкового органу докази та будь-які документи на підтвердження того, що він отримує пенсію за віком або соціальну допомогу як особа з інвалідністю, а отже він не був звільнений від сплати ЄВ.

Таким чином, враховуючи несплату єдиного внеску на підставі самостійно поданого звіту у позивача виник борг (недоїмка) у сумі 10047,46 грн. В свою чергу, відповідачем, на підставі норм чинного законодавства було винесено вимогу про сплату зазначеного боргу. Зазначене свідчить, що при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначеними законодавством.

Ухвалою від 11 грудня 2018 року суд залучив до участі по справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

11 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2019 року.

09 січня 2019 року Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

Зазначило, що з 16.04.2003 року по 27.01.2008 рік громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на обліку УПФУ в м.Дзержинську Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності від загального захворювання, з 28.01.2008 року пенсіонерку переведено на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку (Список №2) у 50 років.

Згідно довідки Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.07.2014 року за №5556, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ м. Дзержинська Донецької області та отримує з 28.01.2008 року пенсію за віком (за списком №2 при повному пільговому стажі).

Згідно ІКІС ПФУ: Підсистема «Відомості з реєстру страхувальників» ОСОБА_1 (ИНН НОМЕР_1) з 24.03.2004 року взято на обліку УПФУ як фізичну особу підприємця та знято з обліку 04.01.2017 року.

За період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 рік позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування.

У зв'язку з адміністративною реформою відповідно до Закону України від 04.07.2013 року №404-ХІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу у зв'язку з адміністративною реформою» в жовтні 2013 року управління ПФУ передало до фіскальної служби, яка здійснює адміністрування єдиного внеску недоїмку зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 у розмірі 9853,79 грн., яка виникла за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 рік.

У лютому 2014 року УПФУ в м. Дзержинську Донецької області звернулося до Горлівської ОДПІ Міндоходів у Донецькій області з проханням скасувати зайво нараховані суми єдиного внеску по платнику ОСОБА_1 за квітень - червень 2011 року у розмірі 999,36 грн., оскільки згідно довідки Дзержинського відділення Горлівської ОДПІ №402/Н/17 від 16.01.2014 року ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність, шляхом фіксованої плати прибуткового податку за патент за вказаний період.

З 1 січня 2012 року набрали чинності норми Закону України від 04.12.2011 року №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» відповідно до яких платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

З огляду на зазначене, недоїмка зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1, яка передана управлінням до ДФС станом на 01.10.2013 рік склала 8854,43 грн. та є такою, що нарахована згідно норм законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин.

10 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 21 січня 2019 року.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, з 25.03.2004 року перебувала на обліку Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області (Дзержинського відділення) як фізична особа підприємець.

З моменту відкриття підприємниць діяльності та до 28.01.2008 року позивач мала ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, що підтверджується посвідченням серії АБ №966770 від 22.05.2003 року.

З 28 січня 2008 року позивач перебуває на обліку Управління пенсійного фонду України у Дзержинську Донецької області як пенсіонер за віком, про що свідчить довідка №5556 від 16.10.2018 року.

04.01.2017 року позивач припинила підприємницьку діяльність, про що державним реєстратором було видано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

10 вересня 2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-11908-17 на суму 10047,46 грн.

Позивач не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.

Так, згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як убачається з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ у розмірі 10047,46 грн.

Спірна податкова вимога від 10.09.2018 року №Ф-11908-17 винесена за наслідками заборгованості з єдиного внеску, дані по якій було передано Торецьким об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області 01.10.2013 року.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у період з 16.04.2003 року по 27.01.2008 рік отримувала пенсію по інвалідності від загального захворювання, з 28.01.2008 року позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 вказаного Закону визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 5 червня 2018 р. у справі №805/3787/14.

Також, 20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у справі № №805/2195/17-а, розглядав позов фізичної особи підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого ЄСВ. У рішенні суд зауважив, що, відповідно до ч. 4 ст. 4 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже, особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону №1788 «Про пенсійне забезпечення» (у тому числі позивач у справі) мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену у ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» категорію осіб.

При цьому, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов'язку сплати ЄСВ з боку позивача. Помилкова подача позивачем звіту не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.

Також, суд зауважує, що відповідачем складено вимогу від 10.09.2018 №Ф-11908-17 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданого звіту, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача як на виправлення помилки так і на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування з огляду на статус пенсіонера і платника єдиного податку.

Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2018 року №Ф-11908-17, скасуванню.

Позивач при подані позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2018 року №Ф-11908-17- задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2018 року за №Ф-11908-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 31 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду

Суддя Кониченко О.М.