Рішення № 79520118, 21.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2019 р. Справа № 0240/3395/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "Ланецького"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Ланецького" (далі - ФГ "Ланецького", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки ФГ "Ланецького" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Янтаріна" за листопад 2016 року та ТОВ "Укрекспотрейд" за серпень 2016 року, відповідачем було складено акт №1263/1412/36244177 від 04.08.2017 року, яким зафіксовано порушення п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України. На підставі виявлених порушень відповідачем 21.09.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008471400, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 457406,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0008461400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 763456,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогами їх скасування.

Ухвалою від 01.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.10.2018 року.

Судове засідання 25.10.2018 року відкладено до 21.11.2018 року з метою надання позивачу часу для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 21.11.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого провадження. Крім того, з метою витребування додаткових доказів судове засідання відкладено до 12.12.2018 року.

Ухвалою від 12.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.01.2019 року.

Судове засідання 10.01.2019 року відкладено до 21.01.2019 року за клопотанням представника позивача з метою надання ому можливості отримати оригінали доказів, що витребуванні судом.

У судовому засіданні 21.01.2019 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зокрема зазначив, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ "Янтаріна" та ТОВ "Укрекспотрейд" не відповідають дійсності, адже вони є підтвердженими усіма необхідними первинними документами. Також зазначив, що транспортування товарів за договорами поставки, укладеними із ТОВ "Янтаріна" та ТОВ "Укрекспотрейд" здійснювалось саме на замовлення та оплату постачальників. При цьому вказав, що поставка товару у спосіб, що не передбачений умовами договору, не може свідчити про безтоварність такої операції, адже факт поставки товару підтверджений первинними документами. Також вказав, що посилання податкового органу в акті перевірки на фіктивність контрагентів - ТОВ "Янтаріна" та ТОВ "Укрекспотрейд" є необґрунтованими.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Зокрема зазначили, що про безтоварність господарських операцій по взаємовідносинах ФГ "Ланецького" із ТОВ "Укрекспотрейд" свідчать: дефектність первинних документів, виписаних на адресу ФГ "Ланецького" в серпні 2016 року; невідповідність договірних умов транспортування фактичним умовам транспортування; віднесення ТОВ "Укрекспотрейд" до суб'єктів фіктивного підприємництва; відсутність сертифікатів відповідності виробника на отримані ФГ "Ланецького" мінеральні добрива. Також зазначили, що службовою запискою від 22.03.2017 року №194/21-06-03 надано до управління аудиту інформацію про те, що директор ТОВ "Укрекспотрейд" ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував на себе дане товариство та в подальшому ніякої господарської діяльності не здійснював, товарів, послуг, робіт в адресу будь-яких підприємств не надавав та не поставляв. Також представники відповідача зазначили, що про безтоварність господарських операцій по взаємовідносинах ФГ "Ланецького" із ТОВ "Янтаріна" свідчать: відсутність постачання мінеральних добрив по ланцюгу постачання; списання мінеральних добрив в січні місяці та під неіснуючі посівні площі; невідповідність умов транспортування мінеральних добрив фактичним умовам транспортування; відсутність сертифікатів відповідності виробника; відсутність інформації про працюючих осіб. З огляду на викладене, представники відповідача зазначають про безтоварність господарських операцій з поставки товарів, згідно договорів поставки, укладених між ФГ "Ланецького" та ТОВ "Янтаріна", ТОВ "Укрекспотрейд", а тому, як наслідок, правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, у період з 20.07.2017 року по 28.07.2017 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Ланецького" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Янтаріна" за листопад 2016 року та ТОВ "Укрекспотрейд" за серпень 2016 року.

За результатами даної перевірки складено ОСОБА_4 №1263/1412/36244177 від 04.08.2017 року, у висновках якого встановлено порушення ФГ "Ланецького" п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, зокрема:

1) у податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року:

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з серпень 2016 року на суму 243167 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на суму 182375 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування на суму 60792 грн.;

2) у податковій декларації з ПДВ за листопад 2016 року:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 457406 грн.;

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2016 року на суму 367598 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету на суму 275698,50 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування на суму 91899,50 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем 21.09.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008471400, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 457406,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0008461400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 763456,00 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення ФГ "Ланецького" господарських операцій із контрагентами ТОВ "Янтаріна" та ТОВ "Укрекспотрейд", та, як наслідок, із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. (абз. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує із матеріалів справи, 19.08.2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Укрекспотрейд" (постачальник) укладено договір поставки товарів №19/08, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві товари, визначені п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до умов договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, що формуються постачальником на замовлення покупця. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця зі складу постачальника (самовивезення). Постачальник разом з партією товару повинен надати наступні документи: податкову накладу, товарну накладу, сертифікат відповідності виробника (по замовленню покупця) зазначенням їх вихідних даних в товарних накладних (п.п. 2.3, 2.5, 2.7 Договору поставки №19/08 від 19.08.2016 року).

Факт придбання та поставки товару підтверджується наступними первинними документами:

- рахунками на оплату: № 1719 від 22.08.2016 року, №1916 від 29.08.2016 року, №1917 від 30.08.2016 року;

- видатковими накладними: №1603 від 22.08.2016 року, №1799 від 29.08.2016 року, №1800 від 30.08.2016 року;

- платіжними дорученнями: №426 від 22.09.2016 року, №428 від 26.09.2016 року, №429 від 26.09.2016 року, №465 від 06.10.2016 року, №466 від 06.10.2016 року, №496 від 18.10.2018 року, №513 від 21.10.2016 року, №535 від 03.11.2016 року;

- податковими накладними: №1 від 22.08.2016 року, №24 від 30.08.2016 року, №25 від 29.08.2016 року;

- товарно-транспортними накладними №22/08-1 від 22.08.2016 року, №22/08-2 від 22.08.2016 року, №22/08-3 від 22.08.2016 року, №29/08-1 від 29.08.2016 року, №29/08-2 від 29.08.2016 року, №29/08-3 від 29.08.2016 року, №30/08-1 від 30.08.2016 року, №30/08-2 від 03.08.2016 року.

Факт подальшого використання ФГ "Ланецького" придбаних мінеральних добрив за договором поставки №19/08 від 19.08.2016 року підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №9 від 30.09.2016 року, №11 від 31.10.2016 року та №13 від 30.11.2016 року.

Крім того, 21.11.2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Янтаріна" укладено договір поставки товарів №21/11, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві товари, визначені п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до умов договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, що формуються постачальником на замовлення покупця. Поставка товару здійснюється за рахунок покупця зі складу постачальника (самовивезення). Постачальник разом з партією товару повинен надати наступні документи: податкову накладу, товарну накладу, сертифікат відповідності виробника (по замовленню покупця) зазначенням їх вихідних даних в товарних накладних (п.п. 2.3, 2.5, 2.7 Договору поставки №21/11 від 21.11.2016 року).

Факт придбання та поставки товару підтверджується наступними первинними документами:

- рахунками на оплату: №СТ000000050 від 30.11.2016 року, №СТ000000051 від 30.11.2016 року, №СТ000000052 від 30.11.2016 року;

- видатковими накладними: №ЯН000000050 від 30.11.2016 року, №ЯН000000051 від 30.11.2016 року, №ЯН000000052 від 30.11.2016 року;

- платіжними дорученнями: №682 від 27.12.2016 року, №683 від 27.12.2016 року, №685 від 29.12.2016 року, №15 від 11.01.2017 року;

- податковими накладними: №38 від 30.11.2016 року, №39 від 30.11.2016 року, №40 від 30.11.2016 року;

- товарно-транспортними накладними: 30/11-1 від 30.11.2016 року, 30/11-2 від 30.11.2016 року, №30/11-3 від 30.11.2016 року, №30/11-4 від 30.11.2016 року, №30/11-5 від 30.11.2016 року, №30/11-6 від 30.11.2016 року, №30/11-7 від 30.11.2016 року, №30/11-8 від 30.11.2016 року, №30/11-9 від 30.11.2016 року, №30/11-10 від 30.11.2016 року, №30/11-11 від 30.11.2016 року, №30/11-12 від 30.11.2016 року, №30/11-13 від 30.11.2016 року, №30/11-14 від 30.11.2016 року, №30/11-15 від 30.11.2016 року, №30/11-16 від 30.11.2016 року.

Факт подальшого використання ФГ "Ланецького" придбаних мінеральних добрив за договором поставки №21/11 від 21.11.2016 року підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин №1 від 31.01.2017 року та №2 від 30.04.2017 року.

В той же час, заперечуючи проти задоволення даного адміністративного позову представники відповідача зазначають про дефектність первинних документів виписаних в адресу ФГ "Ланецького" в серпні 2016 року контрагентом ТОВ "Укрекспотрейд" та в листопаді 2016 року контрагентом ТОВ "Янтаріна", адже останні були виписані за відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

Таких висновків податковий органі дійшов, в тому числі, з огляду на те, що транспортування придбаних ФГ "Ланецького" мінеральних добрив здійснювалось у інший спосіб ніж передбачений договорами поставки, а також, у ФГ "Ланецького" відсутні сертифікати відповідності виробника на придбані добрива.

Надаючи оцінку даним висновкам податкового органу, суд виходив із наступного.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, складених за наслідками поставки товарів, придбаних ФГ "Ланецького" на підставі договорів поставки, укладених позивачем із ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна", перевезення придбаної продукції здійснювалось ПП "Гроу-Білд". При цьому, замовником (платником) перевезень зазначено ТОВ "Укрекспотрейд" (у випадку перевезення товарів згідно договору №19/08 від 19.08.2016 року) та ТОВ "Янтаріна" (у випадку перевезення товарів згідно договору №21/11 від 21.11.2016 року), а вантажоодержувачем ФГ "Ланецького".

Із наведеного слідує, що перевезення придбаного товару здійснювалось за замовленням та оплатою постачальників, якими в даному випадку є ТОВ "Укрекспотрейд" (у випадку перевезення товарів згідно договору №19/08 від 19.08.2016 року) та ТОВ "Янтаріна" (у випадку перевезення товарів згідно договору №21/11 від 21.11.2016 року), що свідчить проте, що договори перевезення укладались саме між перевізником - ПП "Гроу-Білд" та замовниками - ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна".

Наведені вище обставини щодо умов здійснення транспортування придбаного товару також були підтвердженні представником позивача у судовому засіданні.

В той же час, доказів проведення контролюючим органом зустрічної звірки ПП "Гроу-Білд", ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна" з метою дослідження дійсних умов транспортування придбаного ФГ "Ланецького" товару, відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що сам лише факт транспортування товарів у інший спосіб ніж той, що визначений у договорах поставки, не може бути беззаперечним доказом відсутності реального факту здійснення такої господарської операції, враховуючи, що її здійснення підтверджене усіма необхідними первинними документами.

Крім того, пунктами 2.7 договорів поставки №19/08 від 19.08.2016 року та №21/11 від 21.11.2016 року передбачено, що постачальник разом з партією товару повинен надати наступні документи: податкову накладу, товарну накладу, сертифікат відповідності виробника (по замовленню покупця) зазначенням їх вихідних даних в товарних накладних.

Із наведеного слідує, що договори поставки №19/08 від 19.08.2016 року та №21/11 від 21.11.2016 року не містять імперативно встановленого обов'язку постачальника надавати покупцю сертифікати відповідності виробника.

До того ж, чинним законодавством не визначено сертифікат якості (відповідності) товару як документ первинного бухгалтерського обліку, а тому сам по собі факт його відсутності, за наявності інших первинних документів, які підтверджують фактичне отримання товару, не думку суду, не може бути безумовною підставою для невизнання права платника податку на податковий кредит.

Що ж до посилань представників відповідача на віднесення ТОВ "Укрекспотрейд" до суб'єктів фіктивного підприємництва, то суд зазначає наступне.

Так, як слідує із акта перевірки, оперативним управління ГУ ДФС у Вінницькій області службовою запискою від 22.03.2017 року №194/21-06-03 надано до управління аудиту інформацію про те, що директор ТОВ "Укрекспотрейд" - ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував ТОВ "Укрекспотрейд" на своє ім'я. В подальшому ніякої господарської діяльності не здійснював, товарів, послуг, робіт в адресу будь-яких підприємства не надавав та не поставляв. Довіреностей на право здійснення від його імені господарської діяльності ніколи нікому не видавав та до господарської діяльності будь-яких інших підприємств немає ніякого відношення.

З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку про дефектність первинних документів, виписаних ТОВ "Укрекспотрейд" в адресу ФГ "Ланецького", адже директор ТОВ "Укрекспотрейд" - ОСОБА_4 заперечує свою участь в господарській діяльності товариства, а також не видавав довіреностей на право здійснення від його імені господарської діяльності.

При цьому, з метою з'ясування даних обставин, судом запропоновано представникам відповідача надати докази, які були враховані під час проведення перевірки та із яких слідує, що директор ТОВ "Укрекспотрейд" - ОСОБА_4 заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ "Укрекспотрейд".

Разом із тим, представниками відповідача було надано копії листів ГУ ДФС у Вінницькій області до Генеральної прокуратури України та до начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області від 26.11.2018 року з проханням посприяти в отримані доказової бази, а саме відомостей щодо досудових розслідувань №42017000000002780 від 30.08.2018 року за ознаками злочинів ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 209 ч. 3 ст. 191 КК України, щодо суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Укрекспотрейд".

Суд звертає увагу на те, що саме лише наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

В даному ж випадку, жодного документального підтвердження обставин, що відображені в акті перевірки, зокрема, доказів на підтвердження заперечень директора ТОВ "Укрекспотрейд" - ОСОБА_4 своєї участі у господарській діяльності ТОВ "Укрекспотрейд", з огляду на які контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального факту здійснення господарських операцій по договору поставки №19/08 від 19.08.2016 року, представниками відповідача не надано.

До того ж, надані представниками відповідача копії листів до Генеральної прокуратури України та до начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області від 26.11.2018 року з проханням посприяти в отримані доказової бази, додатково підтверджують, що такі докази на момент проведення перевірки (липень 2017 року) у відповідача також були відсутні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагента позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Окрім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Разом із тим, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у ТОВ "Укрекспотрейд" мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Що ж до інших посилань представників відповідача на відсутність ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна" за їх податковими адресами, на неможливість ТОВ "Янтаріна" виконати зобов'язання по договору поставки, в силу відсутності найманих працівників та основних засобів, на відсутність постачання мінеральних добрив по ланцюгу постачання, а також на списання придбаних у ТОВ "Янтаріна" мінеральних добрив в січні 2017 року та під неіснуючі посіви, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

В даному випадку, як на період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами - ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна", так і станом на день розгляду даної справи, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у ТОВ "Янтаріна" об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, адже здійснення такої діяльності не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

При цьому, суд також критично оцінює посилання представників відповідача на списання мінеральних добрив в січні 2017 року, як на доказ безтоварності господарської операції між позивачем та ТОВ "Янтаріна", адже сам лише факт списання позивачем мінеральних добрив в січні 2017 року не може заперечувати того, що таке списання дійсно відбулось, а мінеральні добрива, придбані за договором поставки №21/11 від 21.11.2016 року, в подальшому використані ФГ "Ланецького" у своїй діяльності.

Крім того, відсутність постачання мінеральних добрив по ланцюгу постачання (ТОВ "Янтаріна" придбавалось лише борошно, а позивачу реалізовано мінеральні добрива), на думку суду, також не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, адже, як уже зазначалось судом вище, позивач не може нести відповідальності за порушення контрагентом вимог законодавства при складанні податкової звітності та ймовірного не відображення операцій з придбання мінеральних добрив.

Таким чином, в даному випадку, факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Укрекспотрейд" та ТОВ "Янтаріна" не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки спростовуються зазначеними нормами вище законодавства та дослідженими обставинами справи.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 21.09.2017 року №0008471400 та №0008461400 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 18312,94 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0008471400 від 21.09.2017 року та №0008461400 від 21.09.2017 року.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Ланецького" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 18312 (вісімнадцять тисяч триста дванадцять) гривень 94 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фермерське господарство "Ланецького" (вул. Центральна, 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36244177);

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 31.01.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна