Рішення № 79517947, 21.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019 Справа №914/520/18

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз", м. Львів,

до відповідача-2: Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1, м. Львів,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області, м. Львів

про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник;

від відповідача-2: не з’явився;

від третьої особи-1: ОСОБА_4 - представник;

від третьої особи-2: ОСОБА_5 - представник;

від третьої особи-3: ОСОБА_6- представник.

Розглядається справа за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" та до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення державного реєстратора із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 11.04.2018 було відкрито провадження у справі № 914/520/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.05.2018.

Ухвалою суду від 07.05.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача було залучено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та підготовче засідання відкладено на 23.05.2018.

Ухвалою суду від 23.05.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.06.2018.

11.06.2018 та 20.06.2018 суд відкладав підготовче засідання з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 31.07.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області та відкладено підготовче засідання на 15.08.2018. Ухвалою суду від 15.08.2018 підготовче засідання відкладено на 03.09.2018.

22.08.2018 представник відповідача-1 через канцелярію суду подав клопотання про застосування строку позовної давності та в судовому засіданні 03.09.2018 подав заяву про встановлення додаткового строку для подання доказів. Ухвалою суду від 03.09.2018 було встановлено ТзОВ “Сюрприз” додатковий строк до 17.09.2018 для подання доказів та відкладено підготовче засідання на 24.09.2018.

Ухвалами суду від 24.09.2018 та від 10.10.2018 підготовче засідання відкладалось з підстав, зазначених у відповідних ухвалах. Ухвалою від 24.09.2018 суд витребував від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» матеріали інвентаризаційної справи на будівлю що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16. Інвентаризаційна справа надійшла на адресу суду 09.10.2018.

В підготовчому судовому засіданні 05.11.2018 оголошувалась перерва до 19.11.2018.

У зв’язку із неявкою представників відповідача-1 та третьої особи-2 та для надання сторонам можливості подати всі докази, якими вони обґрунтовують свою правову позицію, ухвалою суду від 19.11.2018 було відкладено підготовче засідання на 03.12.2018.

Ухвалою від 03.12.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.12.2018.

В судовому засіданні 26.12.2018 представник відповідача-1 подав клопотання про долучення доказів, зокрема, засвідченої копії заяви свідка ОСОБА_7, яку суд не прийняв до уваги при вирішенні спору, з мотивів зазначених в ухвалі суду від 26.12.2018. Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено розгляд справи по суті на 21.01.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2019 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 21.01.2019 проти позову заперечив.

Представник відповідача-2 в судове засідання 21.01.2019 не з’явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи – 1 в судовому засіданні 21.01.2019 позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи – 2 в судове засідання 21.01.2019 з’явився, щодо розгляду справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи – 3 в судовому засіданні 21.01.2019 позовні вимоги підтримав.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 21.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" та до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння нежитлового приміщення площею 98, 5 кв. м, яке знаходиться в будинку за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Сюрприз» на вказане приміщення із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно (із урахуванням заяви позивача від 22.10.2018 про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будинок, розташований на вулиці Б. Лепкого, 16 у місті Львові, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради, на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.12.2001 № 1404 «Про впорядкування окремих питань права власності на об’єкти нерухомого майна». Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.06.2011 було прийнято рішення № 614 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення», яким вирішено оформити територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення загальною площею 92,8 кв.м. на вул. Б. Лепкого, 16, у м. Львові у зв’язку з переобміром площі.

Позивач стверджує, що з інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно йому стало відомо, що нежитлові приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 зареєстровані на праві приватної власності за ТзОВ «Сюрприз» згідно рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1 від 02.11.2017 № 37989442. Підставою для реєстрації слугував акт приймання-передачі майна від 28.04.1997 № 159-А та свідоцтво на власність від 25.04.1997 № 159-А, видані представництвом Фонду державного майна України у м. Львові.

Державний архів Львівської області, до якого після ліквідації представництва Фонду державного майна України у м. Львові було передано всі завершені документи постійного терміну зберігання, у відповідь на запит Управління комунальної власності ЛМР, листом від 12.12.2017 № 647/01-22(а) повідомив, що справи про приватизацію приміщення площею 98, 5 кв. м, стороною договору купівлі-продажу якого виступало б ТзОВ «Сюрприз», в документах представництва Фонду державного майна України у м. Львові не виявлено. На підставі вказаного, позивач дійшов висновку, що представництво Фонду державного майна України у м. Львові не видавало свідоцтва на власність від 25.04.1997 та акта приймання-передачі майна від 28.04.1997, на підставі яких була проведена державна реєстрація права власності ТзОВ «Сюрприз» на спірні приміщення.

Позивач вказує, що Львівська міська рада, як власник майна, не приймала рішення про відчуження нежитлового приміщення площею 98, 5 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16.

Щодо долученої представником відповідача-1 в процесі розгляду справи копії договору купівлі-продажу будівлі від 29.12.1995 № 159-А, сторонами якого є представництво Фонду державного майна України у м. Львові та ТзОВ «Сюрприз», а предметом – купівля-продаж приміщення площею 98, 5 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, позивач зазначив що вказаний договір не містить відмітки про реєстрацію, він не підписаний сторонами та у ньому не зазначено яким нотаріусом посвідчувалось укладення цього договору, відтак він є неналежним і недопустимим доказом у справі та не може прийматися судом до уваги.

Також позивач звертає увагу на те, що свідоцтво на власність № 159А було видано ТзОВ «Сюрприз» 25.04.1997, а акт приймання-передачі нерухомого майна - 28.04.1997, який було складено відповідно до свідоцтва на власність, а не відповідно до договору купівлі-продажу. Такий порядок отримання документів суперечить чинному на момент їх видачі законодавству, відповідно до якого спочатку повинен був укладатися договір купівлі-продажу, на підставі якого підписувався акт прийому-передачі майна, після чого видавалось свідоцтво про власність.

На підставі вищезазначеного позивач стверджує, що спірне майно вибуло з володіння власника – територіальної громади м. Львова поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 387 ЦК України, для витребування майна з чужого незаконного володіння. У зв’язку із цим позивач звернувся з даним позовом до суду та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.10.2018, просить суд витребувати із чужого незаконного володіння ТзОВ «Сюрприз» нежитлове приміщення площею 98, 5 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 та скасувати рішення державного реєстратора ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1400551346101) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція відповідача-1.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначив, що ТзОВ «Сюрприз» набуло у приватну власність нежитлове приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, за результатами проведення процедури приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що підтверджується свідоцтвом на власність від 25.04.1997 № 159-А та актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.04.1997 № 159-А. Також, відповідач-1 стверджує, що між ТзОВ «Сюрприз» та уповноваженим представником представництва Фонду державного майна України у м. Львові було укладено договір купівлі-продажу спірного майна, оригінал якого будо втрачено внаслідок пожежі яка сталася у 2007 році в офісі ТзОВ «Сюрприз».

Представником відповідача-1 долучено до матеріалів справи, засвідчену представником ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», копію договору купівлі-продажу будівлі від 29.12.1995 № 159-А, укладеного між представництвом Фонду державного майна України у м. Львові та ТзОВ «Сюрприз», предметом якого є приміщення площею 98, 5 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16. Зазначений договір не містить підписів та печаток сторін, а також відмітки про його реєстрацію, лише на останній сторінці договору стоїть печатка Третьої Львівської державної нотаріальної контори.

Відповідач-1 вважає, що позивачем не представлено жодного доказу в підтвердження його права власності на спірний об’єкт, а ухвала Львівської міської ради від 27.12.2001 № 1404 була прийнята після набуття ТзОВ «Сюрприз» у власність спірного приміщення у 1997 році.

Враховуючи зазначене, відповідач-1 вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, ТзОВ «Сюрприз» 22.08.2018 подало клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Відповідач-1 стверджує, що право власності на спірне приміщення набуте ТзОВ «Сюрприз» ще у 1997 році, тож позивач, який вважає себе власником майна, мав можливість та міг довідатися про порушення свого права, враховуючи той факт, що 02.11.2011 ним було укладено з Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Львівській області договір позички № Г-8003-11, за умовами якого було передано в строкове безоплатне користування частину приміщень у будинку за адресою м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, в тому числі й спірні приміщення. Таким чином, відповідач-1 вважає, що строк позовної давності за вимогами у даному спорі сплив 03.11.2014.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 зазначив, що державна реєстрація права власності на спірне майно була проведена ним у відповідності до вимог діючого законодавства України, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 28.04.1997 № 159-А та свідоцтва на власність від 25.04.1997 № 159-А. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-2 вказав, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Позиція третьої особи-1.

Представник Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позовні вимоги підтримав зазначивши, що згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 було зареєстровано за територіальною громадою міста Львова ще 16.07.2004, а державна реєстрація права приватної власності на нежитлові приміщення площею 98, 5 кв. м за ТзОВ «Сюрприз» була здійснена 02.11.2017. При цьому ТзОВ «Сюрприз», яке є стороною договору оренди приміщення площею 33, 9 кв. м у будинку № 16 на вул. Б. Лепкого у м. Львові від 22.12.2016 № Г-10341-16, було обізнане про те, що приміщення будинку є власністю територіальної громади м. Львова.

Представником Управління комунальної власності ДЕР ЛМР долучено до матеріалів справи лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якого остання повідомила, що на нотаріальному бланку серії АВО № 974944 нею видавався дублікат договору купівлі-продажу приміщення на вулиці Гребінки, буд. 10 у м. Львові, який було посвідчено нею 05.01.1996 за р. № 175 (договір від 05.01.1996 № 159-А), в підтвердження чого надано інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Позиція третьої особи-2.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області повідомив, що представництво Фонду державного майна України у м. Львові з 01.05.1998 року було ліквідоване згідно наказу регіонального відділення від 10.04.1998 № 29. При ліквідації всі завершені документи постійного терміну зберігання підлягали передачі до Державного архіву Львівської області. Відтак, оскільки акт приймання-передачі від 28.04.1997 № 159-А був підписаний між представництвом ФДМУ та ТзОВ «Сюрприз» до ліквідації представництва, то до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області приватизаційна справа не надходила, інформація про приватизацію приміщень площею 98, 5 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 у третьої особи-2 відсутня.

Позиція третьої особи-3.

Позовні вимоги Львівської міської ради представник третьої особи-3 підтримав та повідомив, що Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області уклавши із Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР договори позички від 02.11.2011 № Г-8003-11 та від 14.03.2018 № Г-11044-18, набуло у строкове безоплатне користування частину приміщень будинку за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, в тому числі й спірні приміщення підвалу строком до 2023 року, які використовуються для розміщення Личаківського районного суду м. Львова. Представник Територіального управління ДСА повідомив, що у третьої особи-3 відсутній доступ до спірних приміщень підвалу, у зв’язку із замурованим проходом до нього зі сторони орендованих відповідачем-1 приміщень, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи акт комісії Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ЛМР від 18.06.2018 № 377-нп/18 про проведення перевірки приміщення загальною площею 1 667, 1 кв. м., на вул. Б. Лепкого, 16 у м. Львові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги слід задоволити повністю, виходячи із таких мотивів.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено судом, на підставі ухвали Львівської міської ради від 27.12.2001 № 1404 «Про впорядкування окремих питань права власності на об’єкти нерухомого майна» до власності територіальної громади м. Львова було зараховано будинок на вул. Б. Лепкого, 16 у місті Львові. Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.06.2011 було прийнято рішення № 614 «Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення», яким вирішено оформити територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення загальною площею 92,8 кв.м. на вул. Б. Лепкого, 16, у м. Львові. Відомості про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Львова на вказаний будинок було внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно, що вбачається з долученої до матеріалів справи інформаційної довідки від 05.02.2018 № 112895939.

Оформлення права комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на будівлю по вул. Б. Лепкого, 16, у м. Львові, підтверджується також реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 31.05.2002, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.07.2004 № 4161463 та Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” від 23.09.2005 № 8430808 (які міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на будівлю за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16).

11.07.2016 було здійснено перереєстрацію права комунальної власності на будинок на вулиці Б. Лепкого, 16, у м. Львові, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис від 11.07.2016 із зазначенням додаткових відомостей про те, що загальна площа будинку змінилась з 2 502, 0 кв. м на 2 533, 4 кв. м, внаслідок переобмірів та перерахунку площ згідно довідки виданої ОКП БТІ та ЕО від 26.01.2016 № 202 вих-2250.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за рішенням Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1 від 02.11.2017 № 37989442, було проведено державну реєстрацію права приватної власності за ТзОВ «Сюрприз» на нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м у будинку № 16 на вул. Б. Лепкого у м. Львові. Підставою для реєстрації слугував акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.04.1997 № 159-А та свідоцтво на власність від 25.04.1997 № 159-А, видані представництвом Фонду державного майна України у м. Львові.

Як повідомив представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, представництво Фонду державного майна України у м. Львові з 01.05.1998 року було ліквідоване згідно наказу регіонального відділення від 10.04.1998 № 29. При ліквідації всі завершені документи постійного терміну зберігання підлягали передачі до Державного архіву Львівської області.

В матеріалах справи міститься лист Державного архіву Львівської області від 12.12.2017 № 647/01-22(а), надісланий у відповідь на запит Управління комунальної власності Львівської міської ради, в якому зазначено про те, що справи про приватизацію приміщення площею 98, 5 кв. м, стороною договору купівлі-продажу якого виступало б ТзОВ «Сюрприз», в документах представництва Фонду державного майна України у м. Львові не виявлено.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач-1 стверджує, що набув у приватну власність нежитлове приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, за результатами проведення процедури їх приватизації, на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». ТзОВ «Сюрприз» долучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу спірного майна між уповноваженим представником представництва Фонду державного майна України у м. Львові та ТзОВ «Сюрприз» від 29.12.1995 № 159-А, засвідчену представником ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, який не містить підписів сторін, відмітки про його державну реєстрацію, а перша сторінка вказаного договору викладена на нотаріальному бланку АВО № 974944. Представник відповідача-1 повідомив, що оригінал вказаного договору було втрачено внаслідок пожежі яка сталася у 2007 році в офісі ТзОВ «Сюрприз». Слід зазначити, що в матеріалах інвентаризаційної справи на будівлю за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, яку в процесі розгляду даної справи було надано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на вимогу ухвали суду від 24.09.2018, оригінал договору купівлі-продажу від 29.12.1995 № 159-А відсутній, а копія вказаного договору, засвідчена невідомою особою, долучена до матеріалів інвентаризаційної справи в період після 20.12.2016 (згідно з хронологічним порядком формування документів інвентаризаційної справи - а.с. 286-289).

Згідно з Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції станом на 29.12.1995 року, який втратив чинність 07.03.2018, (надалі – ОСОБА_2), цей ОСОБА_2 встановлював правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Статтею 7 Закону, яка встановлювала порядок визначення переліків об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до цього Закону, було передбачено що місцеві Ради народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у комунальній власності і підлягають приватизації передбаченим Законом способом.

Приписами статті 25 Закону було встановлено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як плату за придбаний об'єкт приватизації.

Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше 50 відсотків ціни продажу.

Після виплати повної ціни продажу об'єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства.

Договір купівлі-продажу підлягає реєстрації місцевою Радою народних депутатів.

Згідно ст. 24 Закону, до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом з моменту удару молотка ліцітатора або підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі підприємства - з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, від 28.04.1997 № 159-А було складено відповідно до свідоцтва на власність від 25.04.1997 № 159-А, а не відповідно до договору купівлі-продажу від 29.12.1995, на який посилається відповідач-1. Слід зазначити, що такий порядок отримання документів не відповідає Закону, яким передбачено, що акт приймання-передачі майна підписується після укладення договору купівлі-продажу та оплати коштів за майно. Докази сплати відповідачем-1 коштів за придбане спірне майно до матеріалів справи не подано.

Суд звертає увагу, що з долученої відповідачем-1 копії договору купівлі-продажу будівлі від 29.12.1995 № 159-А вбачається, що він виготовлений на нотаріальному бланку серії АВО № 974944. Однак, в матеріалах справи міститься лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 04.10.2018, у якому нотаріус повідомила, що на нотаріальному бланку серії АВО № 974944 нею видавався дублікат договору купівлі-продажу приміщення на вулиці Гребінки, буд. 10 у м. Львові, який було посвідчено нею 05.01.1996 за р. за № 175 (договір від 05.01.1996 № 159-А), в підтвердження чого надано інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.

Таким чином, долучені до справи докази свідчать що під № 159-А (зазначений також у свідоцтві на власність від 25.04.1997 та акті приймання-передачі приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, від 28.04.1997) було нотаріально посвідчено правочин від 05.01.2006 щодо купівлі-продажу (приватизації) відповідачем-1 приміщення на вулиці Гребінки, буд. 10 у м. Львові, а не спірних приміщень, про що також зазначено у відповіді Державного архіву Львівської області на запит Управління комунальної власності ЛМР (лист від 12.12.2017 № 647/01-22(а).

З огляду на зазначені обставини, долучена відповідачем-1 копія договору купівлі-продажу від 29.12.1995 № 195-А не може розцінюватись судом як належний доказ набуття ТзОВ «Сюрприз» права власності на спірне майно, та не може, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, братися судом до уваги.

Доводи відповідача -1 про те, що ним у 2001 році були виготовлені всі необхідні документи на реконструкцію вказаного приміщення під офіс, тобто він відкрито володів спірним майном, належними доказами не підтверджені, оскільки долучене ним до матеріалів справи лише викопіювання з генплану території, де розміщений будинок № 16 на вул. Лепкого у місті Львові із погодженням експлуатаційних служб про розміщення інженерних мереж, не можна вважати доказом розробки проекту та отримання дозволу на реконструкцію спірного майна. Жодних доказів проведення робіт з реконструкції спірного майна за період з 1997 року по час розгляду справи в суді, відповідачем-1 не представлено.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Таким чином, здійснюючи 02.11.2017 державну реєстрацію права приватної власності за ТзОВ «Сюрприз» на нежитлові приміщення загальною площею 98, 5 кв. м у будинку № 16 на вул. Б. Лепкого у м. Львові, на підставі акта приймання-передачі від 28.04.1997 № 159-А та свідоцтва на власність від 25.04.1997 № 159-А, державний реєстратор ОСОБА_1 повинен був встановити, чи відповідають представлені для здійснення реєстрації документи вимогам законодавства, зокрема статті 25 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», де передбачено, що право власності на державне майно підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна, що підписується після виплати повної ціни продажу об'єкта. Також, державний реєстратор не врахував інформацію, яка містилася в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про зареєстроване за територіальною громадою міста Львова право комунальної власності на весь будинок № 16 на вул. Б. Лепкого у м. Львові, що свідчило про суперечність між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту ЛМР ОСОБА_1 було неправомірно прийнято рішення від 02.11.2017 № 37989442 про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Сюрприз» на об’єкт нерухомого майна – нежитлові приміщення площею 98, 5 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, оскільки для реєстрації ТзОВ «Сюрприз» не було представлено всіх необхідних документів, а саме, договору купівлі-продажу об’єкта реєстрації, з якого можна було б встановити перехід права власності на майно, що підлягало реєстрації, а свідоцтво на власність від 25.04.1997 № 159-А та акт приймання-передачі від 28.04.1997 № 159-А, на які посилається відповідач-1, не можуть вважатися достатніми документами що підтверджують набуття права власності. За таких обставин, суд вважає позовну вимогу про скасувння рішення державного реєстратора ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Сюрприз» від 02.11.2017 № 37989442 обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Стаття 41 Конституції України містить імперативну норму, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частина 2 ст. 321 ЦК України визначає, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В матеріалах справи міститься акт комісії Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ЛМР від 18.06.2018 № 377-нп/18 про проведення перевірки приміщень загальною площею 1 667, 1 кв. м., на вул. Б. Лепкого, 16 у м. Львові, яке на підставі договору позички від 02.11.2011 № Г-8003-11 перебуває у користуванні Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області. В акті зазначено, що за результатами проведення обстеження вищезгаданого приміщення було встановлено, що доступ до приміщень підвалу під індексами 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 (спірні приміщення) здійснюється через приміщення під індексом 1-1, яке перебуває у користуванні ТзОВ «Сюрприз» на підставі договору оренди від 22.12.2016 № Г-10341-16. Також в акті зазначено, що доступ до спірних приміщень зі сторони приміщень під індексами ХІV та 1-6 відсутній, оскільки ТзОВ «Сюрприз» замурувало прохід. У додатку № 1 до акта № 377-нп/18 зазначено про відсутність ключів від коридору спільного користування під індексом 1-1, з якого здійснюється доступ до спірних приміщень підвалу під індексами 1-4 – 1-9.

Вищезазначене свідчить про те, що лише ТзОВ «Сюрприз» має доступ до спірних приміщень зі сторони орендованого ним приміщення під індексом 1-1 на підставі договору оренди від 22.12.2016 № Г-10341-16. Таким чином, власник приміщення – Львівська міська рада чи належний користувач - Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області, не мають можливості здійснювати фактичне володіння своїм майном, у зв’язку із незаконним заволодінням спірними приміщеннями ТзОВ «Сюрприз».

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що віндикаційний позов є одним із основних способів захисту права власності, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до речових способів захисту права. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090 цс15).

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі:

1) власник чи титульний володілець (в тому числі суб’єкт, якому майно належить на праві господарського відання чи оперативного управління) не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебуває у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним;

4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав;

5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.

Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 910/1026/15-г).

В постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 927/876/17, від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16 зазначений наступний правовий висновок: "Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК)».

З огляду на те, що в ході вирішення даного спору судом було встановлено що власником нежитлового приміщення площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 є Львівська міська рада, а ТзОВ «Сюрприз» володіє спірним приміщенням та створює перешкоди власнику у володінні та користуванні його майном без належних правових підстав, суд вважає підставною та обгрунтованою позовну вимогу про витребування із чужого незаконного володіння ТзОВ «Сюрприз» нежитлового приміщення площею 98, 5 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16, внаслідок чого дійшов висновку про її задоволення.

З приводу клопотання відповідача-1 від 22.08.2018 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

У п. 24 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі 911/926/17 зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

Відповідач-1 у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності посилається на те, що позивач міг довідатися про порушення свого права власності на спірне приміщення передаючи його в користування Територіальному управлінню ДСА у Львівській області за договором позички від 02.11.2011 № Г-8003-11. Також відповідач-1 зазначив, що статтею 319 ЦК України встановлено що власність зобов’язує, тому Львівська міська рада, яка вважає себе власником спірного майна, повинна була слідкувати за своїм майном, регулярно здійснюючи інвентаризацію та облік.

Представник позивача, заперечуючи проти застосування строку позовної давності до спірних правовідносин зазначив, що позивач дізнався про порушення свого права після реєстрації права приватної власності ТзОВ «Сюрприз» на спірне приміщення, яка відбулася за рішенням Державного реєстратора ОСОБА_1 02.11.2017.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи на будинок № 16 на вул. Б. Лепкого у м. Львові та технічної документації, наявної в матеріалах справи, а також підтверджено представниками відповідача-1 та Територіального управління ДСА у Львівській області в судових засіданнях, спірне приміщення перебуває у незадовільному стані та потребує ремонту, який тривалий час не вчинявся у зв’язку з відсутністю коштів. Також слід зазначити, що ТзОВ «Сюрприз» не представило суду доказів фактичного використання спірного приміщення у період з моменту підписання акту приймання – передачі від 28.04.1997 року до моменту реєстрації права приватної власності ТзОВ «Сюрприз» 02.11.2017, здійснення його покращення чи інших дій, які б свідчили про наявність користувача приміщенням та які дозволили б позивачу встановити особу такого користувача.

Таким чином, оскільки відповідачем-1 протягом 1997-2017 років не вчинялося жодних видимих дій, які б свідчили про володіння та користування спірним майном, а державна реєстрація права приватної власності ТзОВ «Сюрприз» на спірне приміщення була здійснена лише 02.11.2017, то об’єктивно можливим є той факт що позивач не міг знати про існування обставин, за яких стороння особа вважає спірне майно своєю приватною власністю.

Щодо зауважень відповідача-1 про обов’язок позивача слідкувати за своїм майном та здійснювати його інвентаризацію суд зазначає, що такий обов’язок стосується не лише позивача, а й відповідача-1, який вважає спірне приміщення своєю приватною власністю з 1997 року, проте здійснив державну реєстрацію права власності на майно лише в 2017 році та не використовує його станом і на час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 не доведено існування об’єктивних обставин, за яких позивач міг довідатися про порушення свого права раніше ніж з моменту державної реєстрації ТзОВ «Сюрприз» права приватної власності на спірне приміщення. Таким чином, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог та для відмови у задоволенні позову.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, б. 16, код ЄДРПОУ 06725046) нежитлове приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1400551346101) та зобов’язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896).

3. Скасувати рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради – ОСОБА_1 від 02.11.2017 № 37989442 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, б. 16, код ЄДРПОУ 06725046) на об’єкта нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 98, 5 кв. м, за адресою: м. Львів, вул. Б. Лепкого, 16 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1400551346101) із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (79007, м. Львів, вул. Б. Лепкого, б. 16, код ЄДРПОУ 06725046) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

5. Стягнути з Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради ОСОБА_1 (службова адреса: 79041, м. Львів, вул. Городоцька, 299) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30.01.2019.

Суддя Манюк П.Т.