Ухвала суду № 79517796, 31.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.01.2019 Справа № 910/472/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «Тутковський»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тутковський Інтегровані

Рішення»

про визнання відсутнім права

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Тутковський» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (далі - відповідач) про визнання відсутнім у відповідача починаючи з 17 лютого 2016 року права на нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 710 від 20.02.2013, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тутковський Інтегровані Рішення».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/472/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тутковський Інтегровані Рішення», підготовче засідання призначено на 20.02.2019 року.

30 січня 2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

1) заборони Публічному акціонерному товариству «Банк «Український капітал» вчиняти дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно:

а) майновий комплекс загальною площею 8 595,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42550880000, до складу якого входять:

- корпус «Б» зі вставкою «АВ» (літера Б) загальною площею 2 416,0 кв.м.;

- корпус «В» зі вставкою «ВГ» (літера В), загальною площею 2 461, 0 кв.м.;

- корпус «Г» зі вставкою «ВГ» (літера Г), загальною площею 3 148, 90 кв.м.;

- центральна котельня (літера Д) загальною площею 569, 50 кв.м.;

б) нерухоме майно загальною площею 3 469, 60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, а саме:

- виробничий одноповерховий корпус № 2 (літера З) загальною площею 2 250, 50 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42696980000;

- естакада (з кранбалкою 5 т) загальною площею 84, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42827980000;

- склад сипучих матеріалів загальною площею 60, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42862080000;

- насосна станція оборотного водопостачання (літера Ж), загальною площею 1039,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42890680000;

- ГРП, загальною площею 36, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42915980000,

за Іпотечним договором від 16.04.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Публічним акціонерним товариством «Тутковський», посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 2090, у позасудовому порядку на підставі статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення державної реєстрації права власності або продажу предмета іпотеки третій особі.

2) заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме:

а) майновий комплекс загальною площею 8 595,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42550880000, до складу якого входять:

- корпус «Б» зі вставкою «АВ» (літера Б) загальною площею 2 416,0 кв.м.;

- корпус «В» зі вставкою «ВГ» (літера В), загальною площею 2 461, 0 кв.м.;

- корпус «Г» зі вставкою «ВГ» (літера Г), загальною площею 3 148, 90 кв.м.;

- центральна котельня (літера Д) загальною площею 569, 50 кв.м.;

б) нерухоме майно загальною площею 3 469, 60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, а саме:

- виробничий одноповерховий корпус № 2 (літера З) загальною площею 2 250, 50 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42696980000;

- естакада (з кранбалкою 5 т) загальною площею 84, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42827980000;

- склад сипучих матеріалів загальною площею 60, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42862080000;

- насосна станція оборотного водопостачання (літера Ж), загальною площею 1039, 10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42890680000;

- ГРП, загальною площею 36, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42915980000.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву позивач вказує на те, що відповідачем було направлено позивачу вимогу про усунення порушення № 10/1/09-2374 від 22.12.2018, яка містить попередження про можливе вчинення відповідачем дій, направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки, а розмір заборгованості, на думку позивача, не перевищує 6 557 684, 54 грн., водночас вартість предмета іпотеки перевищує 100 мільйонів гривень (що підтверджується висновком про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності ФОП Приходько Д.М.), вчинення таких дій призведе до завдання значних збитків позивачу, оскільки вартість предмета іпотеки значно перевищує розмір заборгованості ТОВ «Тутковський Інтегровані Рішення» перед ПАТ «Банк «Українській Капітал». Таким чином, існує реальна загроза вчинення відповідачем дій, направлених на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частини 3, 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Розглянувши подану Приватним акціонерним товариством «Тутковський» заяву про забезпечення позову суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та позивачем укладено Іпотечний договір від 16.04.2013, відповідно до якого позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно та майновий комплекс загальною вартістю 34 360 000, 00 грн.

Пунктом 22 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватись одним із таких способів за вибором Іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Пунктом 25 Іпотечного договору встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

22.12.2018 року відповідач звернувся до позивача з вимогою № 10/1109/2374 про сплату заборгованості за Кредитним договором в сумі 28 016 810, 53 грн. та попередив, що у випадку несплати грошових коштів в зазначеному розмірі протягом 30 днів з дня отримання вимоги відповідачем на вибір буде ініційовано у позасудовий спосіб або процедуру набуття Банком права власності на майно, передане в іпотеку, або процедуру продажу Банком майна, переданого в іпотеку будь-якій особі - покупцеві.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зі змісту іпотечного договору вбачається, що даний договір містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки, шляхом набуття права власності на нього.

Водночас, позивач не погоджується з визначеним відповідачем розміром боргу - 28 016 810, 53 грн. та вказує, що сума боргу складає 6 557 684, 54 грн., оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Крім того, позивач вважає неправомірним нарахування відповідачем пені згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України та статтею 232 частини 6 Господарського кодексу України.

Таким чином, ініціювання відповідачем у позасудовий спосіб процедури звернення стягнення на предмет іпотеки може привести до задоволення його вимог у більшому розмірі, ніж існуючий розмір боргу, оскільки вартість предмета іпотеки у разі підтвердження позиції позивача буде значно перевищувати суму боргу, яку вказує позивач.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що відповідач має намір у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову з метою ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

В даному випадку, невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати процедуру захисту свого права як власника нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивача буде неправомірним.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем у позасудовому порядку буде звернуто стягнення на предмет іпотеки, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

За таких обставин адекватним та ефективним способом забезпечення позову та таким, що відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову є заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо предмета іпотеки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, оскільки є очевидною небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову, та для відновлення цих прав необхідні будуть значні зусилля та витрати.

Щодо заявлених позивачем вимог про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом проведення державної реєстрації права власності або продажу предмета іпотеки третій особі, суд вважає, що заява в цій частині не підлягає задоволенню оскільки відповідна заборона відповідачу як іпотекодержателю вчиняти дії по позасудовому зверненню стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором суперечить встановленим загальним принципам свободи договору та обмеження волі іпотекодержателя, та, окрім іншого здійснення його господарської діяльності.

При цьому, суд зазначає, що за змістом пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 136-140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Тутковський» про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у даній справі заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме:

а) майновий комплекс загальною площею 8 595,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42550880000, до складу якого входять:

- корпус «Б» зі вставкою «АВ» (літера Б) загальною площею 2 416,0 кв.м.;

- корпус «В» зі вставкою «ВГ» (літера В), загальною площею 2 461, 0 кв.м.;

- корпус «Г» зі вставкою «ВГ» (літера Г), загальною площею 3 148, 90 кв.м.;

- центральна котельня (літера Д) загальною площею 569, 50 кв.м.;

б) нерухоме майно загальною площею 3 469, 60 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, а саме:

- виробничий одноповерховий корпус № 2 (літера З) загальною площею 2 250, 50 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42696980000;

- естакада (з кранбалкою 5 т) загальною площею 84, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42827980000;

- склад сипучих матеріалів загальною площею 60, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42862080000;

- насосна станція оборотного водопостачання (літера Ж), загальною площею 1039,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42890680000;

- ГРП, загальною площею 36, 00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 42915980000.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 01.02.2022 року.

5. Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Тутковський» (04114, місто Київ, вулиця Дубровицька, будинок 28; код ЄДРПОУ 01431334).

6. Боржник: Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67; код ЄДРПОУ 22868414).

7. Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя М.Є. Літвінова