Ухвала суду № 79513467, 29.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21311/18

провадження № 4-с/753/43/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

з участю представника скаржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - ОСОБА_5, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещук О.А., заінтересована особа - ОСОБА_5Мотивуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем у порушення ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно винесена постанова від 24 жовтня 2018 року про арешт його майна як боржника за матеріалами виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 07 вересня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з нього - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 березня 2016 року, й до досягнення дитиною повноліття, на підставі недотримання державним виконавцем вимог вказаного Закону по виконаню вказаного виконавчого провадження, а саме: допущення помилок у постанові щодо індентифікаціних даних особи боржника, дитини, на користь якої здійснюється стягнення, та розміру стягнення, не направлення вказаної постанови боржнику (стороні виконавчого провадження), окрім того вказана постанова із вказаними помилками була направлена для виконання за місцем роботи боржника, яка була повернута без виконання з підстав встановленої невідповідності виконавчого документа вимогам закону, невстановленої державним виконавцем суми стягнення, недотримання строку проведення виконавчих дій, законного, своєчасного й повного проведення таких дій, що порушило його права як сторони виконавчого провадження - боржника. Зважаючи на вказані порушення його прав як сторони виконавчого провадження, вважає дії державного виконавця щодо винесення ним постанови від 24 жовтня 2018 року про арешт його майна неправомірними.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2, діюча на підставі ордеру про надання правової допомоги від 31 жовтня 2017 року (а.с.57), скаргу підтримала з тих же підстав та просила її задовольнити, тим самим, поновивши права скаржника як боржника в межах виконавчого провадження.

В судове засідання представник Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Спектор М.О., діюча на підставі довіреності від 31 липня 2018 року (а.с.72), не з»явилась, належним чином повідомлена про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

В судове засідання заінтересована особа - стягувач ОСОБА_5 не з»явилась, належним чином повідомлена про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

З метою забезпечення процедури розгляду скарги на дії державного виконавця відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва - повторно повідомлялись сторони виконавчого провадження та державний виконавець про час та місце його проведення, й забезпечення суду матеріалами виконавчого провадження.

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності державного виконавця, стягувача, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги, та за погодженням скаржника.

Вислухавши скаржника, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, з урахуванням матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.

Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з 14 грудня 2016 року, перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07 вересня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 березня 2016 року, й до досягнення дитиною повноліття (матеріали виконавчого провадження, а.с. 7, 10)

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2016 року на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» згідно супровідного листа державного виконавця від 14 грудня 2016 року направлено сторонам виконавчого провадження (а.с.9), а тому позиція скаржника щодо недотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо не направлення йому як боржнику копії вказаної постанови, - є хибною.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження винесена постанова від 24 жовтня 2018 року про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.38-39), її копію направлено сторонам для відома та виконання, що підтверджується супровідним листом державного виконавця від 24 жовтня 2018 року (а.с.40).

Постановою державного виконавця від 24 жовтня 2018 року відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на все майно боржника (а.с.41).

Так, у добровільному порядку вимоги державного виконавця боржником не виконані, що стало підставою для вчинення виконавцем оскаржуваної дії.

Пунктом 1. 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У постановлених процесуальних повідомленнях, складених виконавцем, наявні докази про те, що сторона виконавчого провадження, а саме, боржник, повідомлявся про здійснення виконавчих дій своєчасно, проте боржник рішення суду не виконує.

Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч.1 ст. 48 вказаного Закону).

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1 ст. 56 вказаного Закону).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст. 48 вказаного Закону). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6 вказаної норми).

Відповідно до ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно, вказана норма Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника із застосуванням заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зважаючи на те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сума стягнення перевищувала п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, вид виконавчого провадження - стягнення аліметів на утримання дитини, держаний виконавець правомірно застосував захід забезпечення виконання рішення суду - накладення арешту на майно, яке належить боржнику.

За таких підстав, виконавець, прийнявши оскаржувану постанову, діяв у відповідності до своїх посадових повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення виконання рішення суду.

Відтак вважати, що виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно винесена оскаржувана постанова, правових підстав немає.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення 452 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 352 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст. ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - ОСОБА_5, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 352 (триста п»ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»ятнадцять днів з дня її проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.

СУДДЯ: